Знання, Досвід, Мудрість. Цікава та корисна інформація

Енциклопедія Бойківщини: природа, культура, мова, славні імена. Роман Дяків. Частина 1 — Бойківський словник

Мапа Бойківщини

Вв

Ва́ва – дит. Біль; болюче місце.
Вавці́рь – 1. Нероба, лінивець. 2. Пустун.
Ваго́виця – важіль.
Ваго́м – поволі, не поспішаючи.
Ваго́ни-петру́шки – так у Галичині  називали товарні, без обігріву вагони, призначені для перевезення вантажів і худоби. В них більшовицька влада через каральні загони НКВС вивозила до Сибіру безневинних українців, у тому числі дітей, вагітних жінок, старших людей. Значна частина з них до місця призначення не доїжджала, помирала в дорозі.
Вада́с – мисливець.
Ва́даска – лови.
Ваде́ – там, за межею.
Ва́дитися – лаятися, сваритися; сперечатися.
Вадь – або, чи так.
Ва́житися – вагатися, розмірковувати.
Ва́жка – гиря; металевий предмет певної ваги, який є мірилом при зважуванні.
Важни́й – важливий.
Вазелі́на – вазелінова мазь.
Вазо́нок – горщик для квітів разом із квітами; вазон.
Вайка́ти – галасувати, голосити.
Вайло́ – неповоротка, незграбна людина; тюхтій.
Вайлува́тий – незграбний, неповороткий, повільний у рухах.
Вайри́на – лісовий, дикий аґрус.
Вака́ції – канікули школярів, студентів.
Вал – 1. Каток. 2. Рядок скошеної трави. 3. Циліндрична деталь.
Вала́л – село.
Вале́нсатись – вештатись без діла, волочитися; марнувати час.
Валенти́рувати – волочитися, байдикувати.
Ва́лець – танець.
Вали́ло – 1. Неповоротка людина. 2. Ступа для виготовлення сукна. 3. Валяльня при млині.
Вали́ти – іти напролом; іти, не зважаючи на перешкоди. *Валити сміло – говорити прямо, нічого не при ховуючи.
Валі́в – дерев’яна подовгаста посудина для годівлі свиней.
Ва́лка – вирубка лісу.
Валюґа́тися – копатися.
Валя́к – ледащо, нероба, лінюх.
Ва́ляти – 1. Рубати (про ліс). 2. Трясти (про фрукти). 3. Прибити, побити (про зливу, град).
Валя́тися – лежати, ледарювати, вилежуватися.
Ва́ндри – 1. Мандри. 2. Вештання без діла.
Ва́ндрівець – турист, мандрівник.
Ва́ндрівка – мандрівка, туристичний похід; прогулянка.
Вандрова́ти, вандру́шити, ванжирува́ти – мандрувати; вештатись.
Ванє́нка – дитяча ванночка.
Ванке́р – 1. Бічна кімнатка, відокремле на стіною від великої кімнати. 2. Спальня.
Вантро́ба – 1. Печінка. 2. Нутрощі.
Ва́нтюх – 1. Шкіра поросяти разом із салом, яка використовувалась як мішок для зберігання м’яса. 2. Нутрощі, тельбухи. 3. Живіт, черево.
Ва́нянка – посудина з клепок овальної форми для купання дітей. Вар – 1. Солодка рідка страва з фруктів та ягід, зварених у воді; узвар. 2. Сильна спека; гаряче парке повітря. 3. Рідка мазь із воску і смоли, призначена для змазування ушкоджених місць на тілі, гілок дерев під час щеплення.
Ва́рґа – зневаж. Велика губа.
Варґа́тий – губатий.
Вари́жка, вари́ха, варе́ха – ополоник, черпак.
Вари́лиха – куховарка на весіллі.
Варівни́й – той, якого потрібно остерігатись; небезпечний.
Варіха́ч – брехун, трепло.
Варі́шити – кричати в кілька голосів.
Варо́к – мішок.
Варт – вартий чогось; хороша людина.
Ва́рта – бути в силі, в змозі, спроможність.
Варува́тися – остерігатися, берегтися, стерегтися.
Варца́б – підвіконня.
Ва́рцаба – копиця сіна низької кладки.
Ва́рювати – бешкетувати, галасувати.
Ва́р’ят – божевільний, неврівноважений, нестримний.
Васажо́к – сани, в які запрягають тільки одного коня.
Васерва́га – рівень; прилад, що визначає рівність поверхні.
В аси́сті – в супроводі.
Ва́сь-ва́сь – вигук, яким відганяють  гусей.
Вата́г – головний серед вівчарів.
Вата́ман – назва голови сільського самоврядування з давньоруських часів до XV-XVI ст. Ця назва визнавалась королівською адміністрацією. Ін. назва – Див. Солтис.
Ваті́вка – фуфайка.
Вато́ванка – куфайка, ватянка.
Ва́тра – 1. Багаття, вогнище. 2. Нижня площина, дно печі, де горять дрова, – місце для випікання хліба і варіння страв. 3. Родовий маєток.
Ватра́ль – дерев’яна палиця, якою регулюють кількість грані в печі.
Ва́трик – вуглик.
Ва́трище – місце, де горів вогонь.
Ватря́ник – зневаж. Чоловік, що осів на господарстві, яке належало його предкам.
Вба – обидва.
Вби – щоб, щоби.
Вбира́ти – 1. Одягати, надягати. 2. Наряджати.
Вбирта́ти – перевертати.
Вбідже́ний – стомлений, виснажений.
Вбра́ня – одяг.
Вбра́тися – 1. Гарно одягнутися. 2. Одягнути на себе багато прикрас.
Вбру́сок (вбрус) – скатертина.
Вбу́ти – взути.
Вбутя́ – взуття.
Вважа́ти – бути обережним, обачним.
Вви́діти – побачити, зустріти.
Вгамсе́лити – сильно вдарити.
Вга́рочки – недогарки.
Вгень – вогонь, полум’я.
Вгід – догода, послуга, підтримка.
Вголоси́тися – відгукнутися.
Вгрі́ти – перен. Сильно вдарити.
Вгу́рний – впертий.
В дев’яти́ на де́сять – в дев’яти із десяти випадків.
Вдинь – вдень.
Вділ – вниз.
В догі́дних – в зручних, в сприятливих (умовах).
Вдолі́– внизу, на низині.
Вду́сити – задушити.
Веде́льця – виделка.
Велему́дрий – дуже розумний.
Ве́ликий четве́р – Великодній четвер.
Велича́йко – хвалько.
Велию́зний – великий, величний.
Ве́льон – фата.
Ве́нзонка – вуджена (копчена) шинка.
Вепри́на – ягода аґрусу.
Вер – кинув. *Вер оком – подивився, приглянувся.
Верелі́ти – випогоджуватися.
Ве́реск – пронизливий, різкий крик, виск.
Вере́та – 1. Різнокольоровий килим або ковдра з грубої вовни. 2. Матрац. 3. Простирадло.
Верете́но – 1. Дерев’яне ручне знаряддя, що становить собою тонку паличку з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині, що використовується для прядіння – виготовлення з повісма ниток. 2. Складова частина саней.
Вереті́нниця – 1. Вуж. 2. Гадюка; різновид змії.
Вере́ття – груба тканина з валу; ряднина.
Вере́чи – кинути, жбурнути.
Верж (вержи́) – кинь, жбурни.
Вері́я – 1. Брусок із діркою для шипа, завдяки якому рухаються двері. 2. Завіса для замка в дверях.
Ве́рнеш – повернеш, віддаси.
Верну́ти – 1. Виблювати. 2. Повернутися. 3. Віддати.
Ве́рсник – ровесник, одноліток.
Верста́ – колія, залізниця.
Ве́рства – спільнота людей певного віку.
Верхату́ра – височінь.
Ве́рхнина – сметана, вершки.
Верхова́тий – наповнений через край.
Верхо́вина – гірська частина Бойківщини.
Верца́дло – дзеркало, люстерко.
Ве́рчи, верзь, верз – кинути.
Вершени́ти – 1. Верховодити, брати верх, керувати. 2. Завершувати, йти до кінця.
Весели́чка – веселка.
Весело́вци – весільні гості.
Весь – село, сільська місцевість.
Вечирі́шний – вчорашній, вечірній (про молоко).
В’є́нно – 1. Разом, спільно. 2. Однодумно.
В жа́дному ра́зі – ні в якому разі.
Вжени́тися – одружитися.
Взива́тися – відзиватися, відгукуватися.
Взимі́ – взимку.
Взір – приклад, зразок. Поляки на взір большевиків нищили українознавчі історичні матеріали.
Взми – візьми, забери.
Взмирка́х – присмерком.
Взя́ти на око – встановити за кимось нагляд, контроль.
Взя́ток – придане.
Ви́бавити – виняньчити, виростити дитину.
Ви́баг – 1. Думка, ідея. 2. Безпідставне, примхливе вимагання.
Ви́бацькати – забруднити, заплямити.
Виб’єга́нці – солодке дрібне печиво.
Вибира́ти – виколювати (про очі).
Виботи́ти – зробити гнізда на крокви.
Вибреха́ти – набрехати, вигадати неправду.
Вибрі́хуватися – оправдовуватися.
Ви́валити – 1. Викинути, скинути будь-де. 2. Вирячити, випулити (про очі).
Вива́люцкатися – забруднитися, вимазатися.
Ви́веречи – викинути, жбурнути.
Ви́верть – 1. Сильний вітер, вітролом,
буревій. 2. Вирване буревієм дерево.
Ви́вірка – білка.
Ви́вітрити – провітрити, позбутися поганого запаху.
Виворо́жувати – розповідати.
Виворо́чний – 1. Вередливий. 2. Той, хто виходить “сухим із води”.
Ви́гади – забаганки.
Ви́гаїти – звільнити, спустошити (приміщення, посуд тощо).
Ви́ганьбити – посварити, полаяти; принизити.
Ви́гаратати – 1. Відлупцювати, сильно побити. 2. Вибудувати.
Ви́гнати – 1. Вирости високого зросту. 2. Прогнати. 3. перен. Стрімко і швидко вирости.
Вигої́тися – вилікуватися від ран.
Виго́йкувати – кричати, викрикувати.
Виго́ювати – виліковувати, загоювати рани.
Вида́ти – бачити.
Виде́лець – виделка.
Ви́дерти – вирвати, відірвати.
Ви́дження – побачення. Вона пішла на видження.
Ви́дится – бачиться, здається.
Ви́діл – комітет.
Ви́діти (ви́джу, ви́диш) – бачити.
Ви́дістатися – роздобути, дістатися чогось.
Ви́дко – 1. Світло, ясно. 2. Очевидно. 3. перен. Ясно, зрозуміло, можна розібратись у чомусь.
Видо́вище – 1. Сварка. 2. Гучне з’ясування міжособистісних стосунків.
Ви́жмакати – випрати (про білизну).
Ви́збирати – старанно щось збирати.
Ви́звіритися – звертатися до кого-небудь або відповідати комусь із нестриманим роздратуванням, злістю.
Визира́ти – 1. Виглядати. 2. Очікувати.
Ви́знак – вказівка.
Виїмко́вий – вибірковий, винятковий.
Ви́казатися – проговоритися.
Ви́казка – посвідчення особи.
Ви́капаний – дуже схожий, винятково подібний.
Ви́караскатися – 1. Вибратись звідки-небудь, піднятися на щось. 2. перен. Докладаючи зусиль, вийти зі скрутного становища, важких обставин і т. ін.
Ви́кати – звертатися на “ви”.
Ви́кінчити – завершити, закінчити роботу.
Ви́клад – 1. Лекція в навчальному закладі. 2. Надрукований матеріал, поміщений у пресі, збірнику тощо.
Викладо́ві годи́ни – години занять.
Ви́кохати – виховати, вигодувати, виростити, випестити.
Ви́крашений – кастрований.
Ви́куріцматися – викарабкатися.
Ви́куханий – надто опікуваний, випещений.
Ви́ладитися – вирядитися, зібратися.
Вила́ні – вила.
Вили́ґдинь – Великдень.
Виліго́вуватися – вилежуватися.
Ви́лка – Див. Виделець.
Вило́ги – обшлаги; частини крою верхнього одягу у вигляді коміра або манжетів рукавів.
Ви́лупити – 1. Очистити від лупи, шкарлупи. 2. перен. Взяти невідомо звідки.
Ви́мантити – видурити, виманити, отримати хитрістю.
Вими́кувати – виривати з корінням.
Вимина́ти (зуда́ри) – уникати (зіткнень із ворогом).
Вимі́на – обмін.
Вимі́тувати – 1. Викидати. 2. Мести, вимітати.
Ви́найтися – знайтися, з’явитися.
Виндза́рня – приміщення чи пристрій (спорядження) для копчення м’ясних або рибних продуктів.
Ви́нести – принести вгору.
Винима́ти – витягати, виймати.
Вині́сно – втратно, дорого.
Ви́нний – кисло-солодкий смак.
Ви́палати – провіяти від полови (поз-бавитись полови).
Ви́паздерити – лайл. Відлупцювати, сильно побити.
Ви́пинка – коротка вузька спідниця; міні.
Ви́плата – заробітна платня.
Ви́повісти – 1. Нарешті сказати, що було на меті давно сказати. 2. Відмовляти у чомусь.
Ви́повістися – 1. Відкрити таємницю; проговоритися. 2. перен. Позбутись важких думок, поділитись із кимось переживаннями про душевний неспокій.
Ви́позичити – позичити, винайняти.
Випомина́ти – нагадувати минуле, дорікати.
Випра́ва – військовий похід.
Ви́правити – послати; направити, спрямувати.
Ви́простаний – рівний, прямий.
Ви́прядки – вечірня сходка жінок, які прядуть.
Ви́пулити – зневаж. Витріщити, вирячити очі.
Ви́пуцувати – 1. Вичистити. 2. перен. Насварити, вилаяти; зганьбити.
Ви́рабляти – оздоблювати, прикрашати.
Ви́ратувати – врятувати, допомогти.
Ви́рафінований – витончений, досконалий, вишуканий.
Вире́мя – поганий час, негода.
Вире́чи – кинути.
Вирива́ти – швиденько втікати.
Ви́ривок – уривок, фрагмент, частина чогось.
Ви́рихтувати – 1. Зробити щось. 2. Обдурити; розчарувати. 3. Проводжати когось. 4. Відремонтувати.
Ви́рихтуватися – наробити собі біди; потрапити в неприємну ситуацію.
Вирзь – кинь.
Ви́рік – відмова, зречення.
Ви́роби – узори, прикраси.
Виртлу́г – дишель.
Вирьба́ – верба.
Ви́рьох – поле на горах і горбах.
Вирьх – 1. Гора. 2. Поле на горах. 3. Дах. 4. Влада; керівництво. 4. Старшинство в сім’ї.
Ви́рьхній – верхній, горішній.
Вирьхова́тий – дуже повний.
Ви́са – фрукт.
Ви́сісти – вийти, зійти з автобуса чи поїзда.
Висіда́ти – виходити з транспортного засобу.
Висівни́й борщ – борщ, що подають на весіллі.
Ви́сікатися – видути носа.
Ви́смаруватися – замазатися, забруднитися.
Ви́смердитися – провітритися.
Висо́кі старши́ни – вищі керівники.
Ви́спа – 1. Хвороба. 2. Острів.
Ви́ссати – 1. Висмоктати. 2. перен. Взяти, дістати.
Ви́старітися – 1. Дійти старості. 2. Мислити дитячим розумом (стосовно старшої людини).
Вистарча́юче – достатньо, вдосталь, вистачить.
Вистрига́ня – гуляща жінка.
Ви́строїтися – 1. Гарно, святково одягнутися. 2. Показати себе з гарної сторони. 3. Причепуритися.
Ви́суятитисі – неспокійно спати; страждати безсонням.
Вись – весь.
Ви́сьвічуванє – прихід знайомих до хати покійника помолитися.
Ви́ськіпати – десь щось роздобути чи знайти.
Ви́сьміятися – насміятися досхочу.
Ви́тала́пати – забруднити, замазати.
Вита́ти – вітати.
Ви́телепатися – перен. Зголодніти.
Ви́теребити – знищити.
Ви́ти – 1. Співати. 2. Видавати протяжні, високі та жалібні звуки (про
собак, вовків та деяких інших тварин). 3. Плести, сплітати щось.
Ви́тко – видно.
Ви́товкти – винищити, вигубити, повбивати.
Ви́трилювати – 1. Спровадити, позбутися. 2. Витягнути конем деревину на відкрите місце в лісі.
Ви́трубіти – випити до дна.
Ви́тязь – герой.
Ви́тяти – зрубати, вирізати, зрізати.
Ви́фасувати – 1. Щось роздобути, дістати, отримати. 2. перен. Дістати стусанів; бути побитим.
Ви́хіритися – виспатися, вилежатися.
Ви́хіснувати – використати вигідно.
Ви́ховзнути – вислизнути.
Вихо́док – туалет на вулиці.
Ви́храпатися – виздоровіти.
Вицє́чка – екскурсія, мандрівка.
Ви́цюлювати – зацілувати.
Ви́цирькати (ви́цяпати) – видоїти корову.
Вичи́ря – вечеря.
Ви́чіром – ввечері, надвечір.
Ви́шкіл – ретельне навчання чого-небудь, прищеплення певних навиків, привчання до дисципліни і т. ін.
Ви́шний – верхній; той, що зверху.
Вишня́ни – люди, які живуть у кінці села.
Ви́шпортати – шпортаючи, риючи діставати, витягати що-небудь звідкись.
Вия́ха – спритна, хитра людина; пронира, проноза.
Ві́блий – 1. Круглий. 2. Дуже худий, слабкий.
Ві́блиця – довга палиця (лата), яка використовується для огорожі.
Ві́вкати – кричати.
Ві́вний – сильний, здоровий.
Вівся́жина – овес.
Ві́гойкати – викрикувати, кричати, насварити.
Віда́в – мабуть.
Ві́дав нє – здається, що ні.
Ві́дати – 1. Дізнаватися, розпитуватися. 2. Шукати, нишпорити за кимось, чимось.
Відби́ванка – 1. Гра м’ячем; волейбол. 2. Дитяча гра різними круглими предметами (монетами, ґудзиками тощо). Напр., б’ють монетами до стіни, щоб якнайближче потрапити до монети, яка вже лежить на землі. Виграє той, хто найближче
потрапить до монети супротивника.
Відбі́й – колоди, які присипані камінням для захисту берега від розмивання.
Відбу́ркнути – нечемно відповісти, відсахнутись.
Відбу́ток – утрата чого-небудь.
Відві́ди – оглядини під час сватання.
Відволо́ка – затримка, зволікання.
Відво́ркувати – грубо відповідати, висловлювати незадоволення.
Відга́ркуватися – огризатися, відповідати у грубій формі.
Відговори́тися – дотепно відповісти. Спробуй відговоритися.
Відгри́зтися – 1. Поправитися, відгодуватися, покращати. 2. Позбутися неприємностей.
Віддавну́ – давно, з давніх-давен.
Віддани́ця – дівчина шлюбного віку.
Віддава́ти – видавати заміж (для батьків).
Віддава́тися – вийти заміж; одружитись.
Ві́ддєльно – окремо.
Від до́вшого часу́ – віддавна, здавен, вже давно.
Віде́лець – Див. Виделець.
Віджи́влення – добре харчування після хвороби чи голодування.
Відзи́ка – перенесення боргу з однієї особи на іншу.
Ві́дзимок – перший сніг.
Відзиска́ти – відшкодувати, повернути втрачене.
Відка́зувати – 1. Нарікати. 2. Обурюватися, проявляти невдоволення.
Відки́ – звідки, з якої сторони.
Ві́дкись – звідкіля, звідтіля.
Відкра́яти – відрізати.
Ві́дмастка – паста з картоплі й тіста, якою покривають нитки, щоб були гладкі.
Відмика́ти – відкривати, відчиняти, розкривати.
Відмі́тувати – відкидати.
Віднепа́сти – схуднути, знесилитись, охляти.
Відобра́ти собі́ життя́ – покінчити життя самогубством.
Відозна́ти – дізнатися, розпитати.
Відойма́ти – відняти, позбавити, забрати.
Відомкну́ти – відчинити, відкрити, звільнити.
Відо́мні – до мене.
Відпа́дки – залишки, рештки чогось.
Відпа́стися – поправитися, розжиріти.
Відпатара́йкати, відпотара́йкати – зневаж. 1. Вигнати, відправити (про небажану людину). 2. Запропастити, кудись запроторити, перенести.
Відпе́рти – за допомогою ключа відкрити замок або що-небудь замкнене; відчинити.
Ві́дпис – копія.
Відпічну́ти – відпочити.
Відпоча́ти – відпочити.
Відпра́ва – служба Божа в церкві.
Ві́дпуст – 1. Період, коли масово відпускають гріхи. 2. Обряд відпущення гріхів; проща. 3. Молитва, за якої відпускають гріхи. 4. Храмове свято в певному населеному пункті.
Ві́дродок – виродок.
Відру́бний– відокремлений, відділений (про господарство).
Відсапну́ти – зітхнути.
Ві́дси – звідси.
Відслони́ти – відхилити (вікно, фіранку).
Відслу́га – відпустка.
Відступне́ – хабар, компенсація.
Ві́дтам – звідти, з того боку, з тих країв.
Відтараба́нити – 1. Відвезти, відтранспортувати; відрапортувати. 2. Запропастити, закинути.
Ві́дти – звідтіля, звідтам.
Відти́форити – віднести з хати.
Відтра́ґати – перенести великі вантажі, надто важкі речі.
Відтули́ти – зняти з поверхні чогось те, чим воно закрите; відхилити.
Ві́дчит – доповідь, звіт.
Віду́йчаник – троюрідний брат по дядькові.
Віду́йчанка – троюрідна сестра по дядькові.
Відуме́рщина, зуме́рщина – речі по смерті, які роздаються бідним або дешево продаються.
Відь – нечиста сила.
Ві́зер – працівник залізниці.
Ві́зир – урядник.
Візи́та – візит, зустріч.
Візити́рка – віконце у дверях для спостереження.
Війт – сільський староста.
Ві́йтівство – 1. Незначна за територією і чисельністю населення територіальна одиниця в Галичині за часів Австро-Угорщини. 2. Те саме, що князівство.
Війце́ – дишель.
Вікова́ти – довго жити, перебувати тривалий (дуже довгий) час.
Вікт, віхт – 1. Продукти харчування. 2. Набір харчів.
Віктува́ти – харчувати за гроші.
Вільне́ – вихідний день.
Ві́ляти – тужити, сумувати, побиватися за кимось.
Ві́нда – ліфт.
Ві́нець – цнота.
Ві́нкель – 1. Залізний прут. 2. Кутник, косинець.
Вінкльо́вий – кутовий.
Відни́сь, вінне́сь – від сьогодні.
Віннима́ти – віднімати, забирати.
Віно́ –1. Придане, посаг. 2. Отриманий спадок. 3. Вино.
Вінчува́ти – виголошувати побажання після колядки, віншувати.
Вінь – він.
Віньшува́ти – 1. Дякувати. 2. Вітати.
Ві́пити – випити.
Ві́плекати – вигодувати, доглянути.
Ві́пуцувати – вичистити, натерти до блиску.
Вірла́ – орлиця.
Вірня́ник – вірний коханий.
Вірня́ночка – вірна кохана дівчина.
Ві́сипати – висипати.
Ві́сити – вішати.
Ві́сікатись – очистити ніс.
Вісімна́йціть – вісімнадцять.
Ві́ска – горілка.
Ві́сповий – рябий.
Ві́стованя – передбачення.
Ві́стрий – знаючий, тямущий.
Вісту́н – старший воїн в УПА.
Вісьо́рок – прикраса з дрібних намистинок на шию.
Ві́сьта – команда коневі “ліворуч”.
Ві́терниця – повія, гуляща дівчина; несерйозна жінка.
Ві́ти – звідси.
Ві́тки – звідки.
Вітпита́тися – дізнатися.
Вітрини́на – неприємний запах.
Ві́трити – чути нюхом. Його пес вітрит.
Вітта́к – пізніше, після певного проміжку часу.
Вітці́вщина – поле, передане у спадок батьками.
Ві́файнитисі – покрасивішати, причепуритися.
Віха́ – 1. Верх живої ялинки, який закріплюється на верху даху будинку, що означає завершення певного етапу спорудження. 2. Знак у певному місці, де заборонено ходити, їздити.
Віхо́док – туалет, розташований на вулиці.
Ві́хоть – жмут соломи.
Віхтува́л – певні продукти харчування.
Віц – дотепний жарт, анекдот.
Віцува́ти – жартувати.
Віцьці́в – батьків; той, що належить татові.
Ві́чне перо́ – авторучка.
Віччу́няти – прийти до тями, опритомніти.
Ві́шаник – малий стіжок сіна.
Ві́шати – укладати сіно в острівки.
Ві́шта – ліворуч (до коней).
Ві́ятися – тинятися, волочитися.
Вія́чка – лопатка для віяння збіжжя.
В’ї, вйо – поїхали, рушай.
Вйо́кати – поганяти коня.
В капу́рі (бу́ти) – 1. Потрапити в неприємну ситуацію. 2. Безпідставно втрачати що-небудь.
Вків – подвір’я.
В ко́нечности – за крайнього випадку.
Вко́пище – єврейський цвинтар.
Вкоро́тці – невдовзі, скоро, незабаром.
Вко́ськати – задобрити; приборкати.
Вкриж – навхрест.
Влу́щити – перен. Відлупцювати.
Влай– олія.
Влі́зливий – надокучливий.
Влі́ті – влітку.
Вля́ти – влити, налити.
Вмі́єме – 1. Вміємо, можемо. 2. Здатні зробити.
Вмі́рити – вп’яти очі, витріщитися.
Вмлі ока́ – моментально, не гаючи часу.
Вмлі́ти – втратити свідомість, зімліти.
Вна – вона.
Вни – вони.
В нела́ді – безладно, неорганізовано.
Вне́сення – пропозиція.
Вночи́ – вночі.
Вну – всередині.
Во – ось.
Воби́ванка – спідниця з орнаментами, виготовлена з домашнього полотна.
Вобі́ – обидві, двоє.
Вобзива́тися – відгукуватися, відповідати.
Во́блиця – мольфар, ворожбит, чарівник.
Вобо́ра – відгороджена частина
подвір’я з приміщеннями для худоби; обора.
Во́ва – 1. Вовк. 2. Вогонь, багаття. 3. Щось страшне.
Во́взатися – вовтузитись, крутитися без цілі.
Вовк – 1. Неродючі гілки на фруктових деревах. 2. Різновид орнаменту на вишивках.
Во́гирок – огірок.
Во́гир (вогирь) – некастрований кінь.
Вого́нок – черга.
Во́дика, о́дика – 1. Ось де, тут. 2. Недавно.
Водо́хрщі, Водосьв’я́тіє – Водохрестя.
Воєво́да – лідер, задирака.
Возо́вня – приміщення для возів.
Возо́к – візок.
Во́йлох – килимова доріжка.
Во́китити – вигнати, виганяти (про худобу).
Во́ко – око.
Вокрайи́на (Вукрайи́на) – Україна.
Вокру́та – поворот.
Воколо́т – вимолочений і зв’язаний сніп.
Волі́в би – 1. Вважав би за краще. 2. Варто було б.
Волі́чка – тонка нитка, переважно вовняна, для штопання чи плетіння.
Волічко́вий – той, що сплетений із волічок (вовняних ниток).
Во́ло – зоб.
Волови́на – 1. Грубе полотно домашньої роботи. 2. М’ясо вола; яловичина.
Волові́д – мотузка або ремінь, який прив’язують до рогів худоби.
Воло́ки – шнурки для обмотування шкарпетки, щоб взути ходаки.
Волоса́нь – очерет.
Во́лость – адміністративно-територіальна одиниця.
Воло́ське пра́во – зведення законів, правил і норм, на яких базувались судові, правові, адміністративні, громадські, цивільні, майнові, господарські та ін. відносини на засадах самоврядування в українських гірських і підгірських селах в XVI-XVIII ст. Волоське право базоване на Магдебурзькому праві, що було пристосоване до пастирського способу життя. Різниця полягає в тому, що Волоське право передбачає збір данини і стягнення податків здебільшого в натурі. Зібрані таким чином у селі податки передавались (звозились) кількома чи кільканадцятьма селами в Країну – територіально-адміністративну одиницю на подобі сьогоднішнього району, до складу якої входило кілька гмін (районів).
Воло́ський горіх – грецький горіх.
Волочи́ти – боронувати.
Волочи́тись – вештатися без діла, тинятися.
Воло́шити – каструвати.
Волу́фко – олівець.
Во́ль-во́ль – або-або.
Вомина́ти – обминати, обходити.
Во́ндикаль – ось там.
Во́ні – там, ось там, там далі.
Во́ніво – див. Во́ні.
Вонітува́ти – блювати.
Ворду́ля – грудка (землі).
Вори́вок – шнурок, мотузка.
Вори́нка – загорожа з тонкого стовбура дерев.
Во́ріб – горобина.
Воркоті́ти – виявляти своє незадоволення, гнів тощо приглушеною переривчастою мовою; бурчати.
Воробе́ць – горобець.
Ворожи́льник – ворожбит.
Ворожи́ля – ворожка.
Во́рок – 1. Мішок. 2. Гаманець.
Вороп’я́н – літак.
Воро́ска – 1. Один із двох брусків, до яких прибита висяча колиска. 2. Одна з двох мотузок або один із двох ланцюгів, на яких висить колиска. 3. Ручка бідона.
Во́рости – вирости.
Вороти́ло – прилад для намотування пряжі.
Ворохо́бити – підбурювати, підговорювати; бунтувати.
Ворохо́битися – вовтузитися, неспокійно поводитися.
Ворохо́бник – розбійник, бунтар.
Ворца́б – дверна або віконна коробка.
Восе́лиця – присілок.
Вослі́н – коротка лавка; стілець.
Восо́ко – високо.
Восо́т – осот, будяк.
Во́стрий – гострий.
Востро́вка, востро́в – кіл із сучками, на якому сушать скошену траву (корм для худоби).
Восьми́ро – восьмеро.
Вота́ва – другий покіс трави.
Во́ті – ось.
Вотьо́, во́ті, воті-во́ – тут, ось тут.
Воча́п – подовжений брус у стіні.
Во́чи, во́чі – очі.
Вощи́пок, ощи́пок – бездріжджовий вівсяний хліб.
Вояти́ти – бешкетувати, робити клопіт у хаті.
Впала́ти – 1. Крадькома щось їсти. 2. Підкидаючи в каструлі, зробити сипким (варену картоплю).
Впали́ти – сильно і несподівано вдарити. В па́рі з цим – поряд із цим, разом із тим, водночас.
Впа́стися – відгодуватися, розтовстіти, розжиріти.
Впевня́ти – запевняти.
Впекти́ – вдарити.
Впи́рид – раніше, напередодні.
Впі́ритися – витріщитися.
Вповіда́ти – розповідати, оповідати.
Вповні́ перейти́ – перейти дорогу з повним відром.
В поворо́тну – зворотній напрямок (про дорогу).
Вполу́нне – в полудень, в обідню пору.
Впомина́тися – нагадуватися.
Впорази́тисьи – зачепити рану, спричинити біль у рані.
Впора́тися – закінчити будь-що робити взагалі.
Впора́яти – впорядкувати, прибрати, навести лад.
Впорожі́ – з пустими відрами чи сумками, порожняком.
В потрі́бну кі́лькість – в міру потреби.
Впрі́ти – спітніти.
Вражі́ння – враження.
Враз – 1. Одночасно, разом. 2. Несподівано, раптово.
Ври́вок – шнурок, яким прив’язується корова.
Врічи́ – наврочити, вректи.
Врі́чний – щорічний.
Вро́ки – наслання хвороби кому-небудь поглядом; уроки.
Вруба́ти – нарубати (дров).
В свідо́мости того́ – розуміючи, усвідомлюючи це.
Все – завжди, повсякчас, постійно; часто.
Все́го – всього.
Всип – напірник (цупка тканина).
Вспі́ти – встигнути, зробити своєчасно.
Вспімну́ти – пригадати, згадати.
Всподу́ – внизу, знизу.
Встит – сором, почуття сором’яз ли вості.
Встроми́ти – вставити у щось, кудись.
Вступи́ти – 1. Зайняти територію. 2. Стати на певне місце.
Всьо – все; гаразд.
Всьо їдно́ – все одно, байдуже.
Вся́гди – всюди.
Вся́кій – усякий, будь-який.
Вся́ко – по-різному.
Втамува́ти – стримати, заспокоїти; задовольняти голод, спрагу.
Втець – отець, батько, тато.
Втира́чка – рушник.
Втихоми́рювати – заспокоювати, мирити.
Вти́шитися – затихнути, заспокоїтися.
В ті хви́ли – зараз, негайно.
Втрі́йку – втроє.
Втя́ти – 1. Нарізати, врізати, обрізати. 2. Щось несподівано зробити, показати сміхотворну дію.
Вубру́с – скатертина.
Вуголо́в – капиця ціпа.
Ву́дити – 1. Рибалити, ловити рибу. 2. Коптити продукти (рибні, м’ясні).
Ву́диця – вудка.
Вузькоторі́вка – залізничні полотна нестандартної відстані між металевими рейками для перевезення вагонів із вантажами або пасажирами; вузькоколійка.
Вуй, ву́йко – брат матері, дядько.
Ву́йна, вує́чка, ву́йчина – тітка, сестра матері або дружина материного брата.
Ву́йош – коротка куртка з сірого або чорного сукна з чорними або сірими ґудзиками. Коротший від сірака.
Вул – віл.
Ву́ланка – різновид чоловічої куртки.
Ву́ль-ву́ль-ву́ль – вигук, яким кличуть індиків.
Ву́лий – вулик.
Вун – він.
Ву́рда – варений невитриманий овечий сир.
Ву́рдитися – зсідатися (про молоко).
Вусьо́ – все.
Ву́ха – проміння сонця.
Ву́ші – воші.
Ву́шка – невеликі галушки (маленькі, схожі до вареників), що, як правило, заповнені лісовими ягодами, подаються з борщем на Святвечір, хоча вушка можна їсти просто з розтопленим вершковим маслом, посипаними зеленню (найчастіше зеленою цибулею).
Ву́яш – куртка.
Вха́ритися – причепуритися.
Вхва̀ла – дозвіл, згода на що-небудь.
Вхиби́ти – недостатись нікому.
Вхолоди́тися – охолонути.
Вхопи́ти – з’їсти або випити.
Вца́лі – зовсім.
В цей ме́нт – моментально, в цей самий час.
Вцирі́ти – набратися сили, зміцніти.
Вці́лити – попасти “в десятку”, дуже точно, влучно.
Вчарува́ти – зачарувати.
Вчина́ш – Отче наш (молитва для віруючих християн).
Вчи́стити – очистити.
Вши́сток – увесь.
Вши́ти – пошити.
Вши́тко – все разом.
В’яза́тися (про сподівання) – покладати надії.
В’я́зало – будь-який прилад, що в’яже.
В’яза́ля – жінка, яка в’яже снопи.
В’яза́льник – чоловік, що в’яже снопи.
В’я́занє – зруб.
В’яза́ти – 1. Скріплювати. 2. З’єднувати (стіни з дерева).
В’я́зи – шия.
В’я́кнути – писнути.
Вяли́й – слабкий, нездоровий.
В’ялі́ти – худнути.

Leave a Reply