Знання, Досвід, Мудрість. Цікава та корисна інформація / Роботи Віктора Перконоса

Книга змін. Переклад Віктора Перконоса китайського класичного «І-цзін»

Книга перемен

Частина І

«Свідомість — кодекс правил кола змін ладу»

 德

Але пам’ятай, що в свідомості твоїй живе  розуму джерело —

І Від усіх зірок,  планет:  сонць, місяців, земель йде до неї  луна.

В терпінні вивчай співзвуччя кожного із  небесних тіл та їх спів,

І  у гармонійному хорі зірок створи для них свою пісню діл і слів.

Торкнись шляхів планет,  гай вони бринять як срібна струна –

 І Світ  сяйвом сполохне, й Зло пітьми згине,  й оживе  Добро.

                                                  Юліан Щуцький

«Учитесь, читайте, чужого навчайтесь, й свого не цурайтесь»

Тарас Шевченко

У всякого своя доля()

І () свій шлях () широкий:…»

Тарас Шевченко

«Усе плине, усе змінюється»

Геракліт

Початкові пояснення

 «Книга Змін» (КЗ) — видатний (одмітний) пам’ятник  китайської і вже всесвітньої культури та філософської  думки, що панує тепер як  аксіоматична істинна. КЗ була відома в усній формі ще у ІІ тисячолітті до н.е. й получила  канонічну письмову форму у Китаї по конфуціанським традиціям у ІІ ст.. до н.е., як один із канонів конфуціанського  П’ятикнижжя.

За висловом японського вченого Іто Тогая (1771р.): «За своїм змістом ця книга широка та усеосяжна, витончена і не упускає нічого; за допомогою опису змін убування та зростання космічних сил — світла і пітьми — вона пояснює важелі прогресу та регресу, буття та катаклізми на шляху людства і роз’яснює удачу й невдачу [діяльності людини] та випадки каяття й жалю [в ній].»

 У Китаї в різні часи КЗ називалась – «І-цзін» (易经) та «Чжоу-І» (周易).  В китайській мові, як і у древньому санскриті слово «І» (у вимові довге, подвійне — «і»)  мало багато значень (наприклад: у санскриті – «четверта буква алфавіту», «оклик або вигук, що позначав біль чи гнів», «крихта (частинка) свідомості чи сприйняття дійсності або спочуття коливань й впливу Небес (тепер, Праві, Природи, Космосу, а згідно з Академіком Вернадським — Ноосфери Землі); а в китайській 易 – «легкий», «не важкий» і… «обертання», «круговерть» чи метаморфозу по відношенню до життя у Всесвіті). Мабуть, ще древні люди теперішньої нашої цивілізації, що мали розуміння Зла і сонячну віру в верховенство Добра, знали й правила перемоги просвітлення («світла» над «тьмою»), й процес ентропії (стабільної рівноваги) Інь-Ян, і також, крім своїх споглядань дійсності, знали й Веди – загальні Знання Праві й Закони  Всесвіту. Ще у давніх китайських «Історичних записках» («Ши цзи» та «Ху Цзи лі чжуань») відмічалося: «О, яку мудрість мали люди старовини! Вони були злиті воєдино зі сяйвом духу, були незаплямовані (грязюкою, пітьмою Наві – ВІП) між небом і землею (тобто в Яві по відношенню до Праві – ВІП); вони плекали усе існуюче, утихомирювали Піднебесну і так облагодіювали усі роди (етноси) людей. Вони були освічені відносно математичної основи [Всесвіту] і були не чужі мірам вершин науки. У шести нескінченостях світу, в чотирьох країнах світла, у великому і в малому, в земній душі [свідомості] людини  і у повітрі, — скрізь діяли вони. З тих, які були освічені відносно цього числового методу (тобто КЗ – ВІП) та обчислення заходів (тобто інтерпретація ситуації та прогноз її розвитку – ВІП), особливо численні були ті, що віщували і писали про старі закони (тобто закони Праві – ВІП) і про віддання (тобто знання Вед), що поширюються від покоління до покоління.»  І ще тоді висловили, що то є основою книги змін: — «Породження зароджень – це і є зміна перемін».

В китайській мові слово «чжоу» означає «круговерть», а слово «цзін» — «канон» тому спільною загальною теперішньою назвою КЗ, котру вже можна вважати теж Ведами, є – «Свідомість — кодекс правил кола змін ладу». Адже,  людина із соціуму повинна мати не тільки синхронізовані у Всесвіті знання, а і  свідомість (належні відомості про круговерть Природи) соціуму. Тільки такі устої  можуть задати правильне життя (співіснування) як окремого індивідууму («Я») в соціумі так і кожного соціуму (сім’я, родина, держава, світ) у Всесвіті.

Не дивлячись на велику в Європі кількість (на цей день за триста) перекладів, коментарів, трактувань – «українська» КЗ надіємось теж буде  цікавою в прочитанні. Адже в осмисленні знань викладених в КЗ за висловом німця Р. Вільгельма (1875-1961), що створив самий  академічний переклад КЗ на цей час у Західній Європі,  є думка, що знання освітленні в КЗ: «Подібно до частини природи, воно чекає, поки буде осмислене. Воно не пропонує ні фактів, ні влади, але для любителів самопізнання, мудрості — якщо такі знайдуться — може представитися правильною книгою. Для одного з них  дух (КЗ – ВІП) видасться ясним, як день, для іншого — смутним, як сутінки, для третього — темним, як ніч». 

Перший і такий, що залишається досі неперевершеним, із СРСР  дослідник «І-цзін» (易经) та «Чжоу-І» (周易) Юліан Костянтинович Щуцький (1897-1938) за такого високого інтересу філософів та митців Європи до КЗ виділив 19 різних трактувань читачами цього такого таємничого твору в інших перекладах того часу (а їх вже було, включаючи і далекосхідні, на той час за 500), їх пістрявість: «1) ворожильний текст, 2) філософський текст, 3) ворожильний і філософський текст одночасно, 4) основа китайського універсалізму, 5) збірник приказок, 6) довідник політика,  7) політична енциклопедія,  8) тлумачний словник, 9) бактрийсько-китайський словник, 10) фалічна космогонія, 11) прадавній історичний  документ   Китаю,   12) підручник  логіки,  13) бінарна  система, 14)таємниця кубо-куба, 15) ймовірні тлумачення і комбінації  «рис» і «різей», 16)фокусів ворожок, 17) дитячість, 18) марення, 19) ханьська підробка.»

Такий значний інтерес творчих людей всього Світу до літературного китайського пам’ятника, з однієї сторони, доказує спільність людства в тязі до прогресу і розвитку. Адже, в китайській КЗ, окрім філософських роздумів, є й зачатки й, мабуть, основи математичної логіки, бінарна арифметика й Булєва алгебра, теорія ймовірностей та зовсім абстрактні, й тепер, теорія семантичних мереж, множин, груп і таке інше. З іншої сторони, поява такого фундаментального наукового трактату в  далекі (ветхі) історичні часи теперішньої цивілізації людства доказує на доісторичний міжцивілізаційний зв’язок (передачу знань) у Всесвіті людства. Адже поява КЗ — це заслуга не лише автохтонних далекосхідних етносів. Відомо, що ще в часи Трипільської культури, скіфської державності існували тісні зв’язки (духовні й матеріальні) далекосхідних етносів та індоєвропейських.  Показовим тут є елемент філологічної археології. В часи колективного творення   «Чжоу І» появилась і китайська причта «Учитель Вень-вана». Вень-вану, Царю Просвіченому (ХІІ вік до н.е.), що ніколи не був царем, а получив цей титул посмертно за свою велику освіченість, дослідники-інцзиністи  приписують створення на основі триграм Фу Сі (міфічному першому государю Піднебесної) повної й семантичної таблиці шестиграм (тому її в сучасних термінах можна назвати Матрицею) та систематизацію відповідних народних афоризмів. От фрагмент цієї причти: «Вень-ван збирався на полювання, тому писар Тянь ворожив йому [на основі «І-цзіну», зі стеблами деревію] про його здобич. Він навіщував:

— Коли ви полюватимете на північному березі річки Вей, ви зустрінете велику удачу. Це буде не дракон в якому-небудь зі своїх ликів, і не тигр, і не величезний ведмідь. Згідно з пророцтвом, ви знайдете там шляхетного [князя, ксая] гуна, якого Небо послало вам учителем. Якщо він стане й буде вашим радником, то наступить процвітання, і благодать пошириться на три покоління правителів Чжоу.»

Згідно цієї та інших причт Тай [ксай, тобто скіф] Ґун навчив Вень-вана [можливо в подальшому вже й – «І-вана»] як із простої тоненької мотузки (нитки) виготовляти ловецьку плетінку… і, що головне, всього на основі практики сакральних в подальшому символів КЗ (шестиграми: №№ 29-30, 63-64). А слово «гун» в подальшій практиці Піднебесної імперії стало назвою титулу вельмож імперії, а потім і поширеним прізвищем (龚) в Китаї (і, до речі, в Німеччині є теж поширене прізвище – Huhn). А в українській мові, на жаль, лиш назва одежі –«гунька». Бо мабуть перестали швидко гунути до гурту, та й «важко, з шумом впали»… і ще «гунцвот» — «собачий син, шельма». Але ж, ще із індоєвропейського санскриту Ґуна (guNa – напис-звучання згідно Гарвард-Кіотського протоколу) це є «окрема частина (сталька, сталя чи нитка) мотузки»… а у теперішні часи – поняття  індійської філософії, яке може означати вид, тип, якість, принцип, тенденцію.

 А от про плинність ріки буття людини його закономірні природні (по незмінним правилам та законам Всесвіту) коловертні переміни фундаментально роздумував ще у древні часи і європейський (до сократівський) філософ Геракліт (535-475 р. до Р.Х.). Це його вислів із його трактату «Про природу» — Все плине, все змінюються. (дав.-гр.Παντα ρει και ουδεν μενει.). І тільки китайська культура зберегла відомі людині нашої цивілізації ветхі закони Всесвіту «природних змін та перемін буття» у вигляді матриці шестиграм (гексаграм) І-цзину.

        Що ж таке шестиграма у КЗ (в європейських перекладах, і на російській – із латинським звучанням – гексаграма)? Це символ  ( а їх у КЗ є 64 = «2» в шостій степені) який намальовано (викарбовано) шістьма рисами, наприклад:

шестиграмма-1

Нумерація рис в кожній шестиграмі йде знизу, причому: перша називається «першою» або початковою, а остання (шоста) риса завжди називається «верхньою». Суцільна риса символізує поняття Ян, а переривиста – Інь, а в текстах коментарів відповідно: світло та пітьма,   В коментарях  для трактувань мантики шестиграм   такі риси обзиваються: «дев’ятка» чи «шістка» (по аналогії з малюнком символу «великої межі» : ин-ян чи: ян-ин та з традиційним для древнього Китаю обчисленням в практиці ворожіння з допомогою КЗ символа (рис ситуації долі)  по кількості вибраних стеблин деревію або при киданні монет (трьох – де «орел» це «3», а «решка» це «2») та її типу (ян —  чи інь —). А  кожний із шести кидків монет дає максимальну суму — «9», а мінімальну — «6». Причому, риси, що є чіт (чіт – 2, 4, верхня) є  інськими, а ті, що лишка  (початкова, 3, 5) – є янськими.

  В коментарях даної книги  приймається  мантична («ворожбнича») цифрова назва рис (6-шістка та 9-дев’ятка) — 69 . Що стосується правил теперішньої двійкової (бінарної) системи числень «відкритої?» «тільки?» Готфридом Лейбніцем (1646—1716), то застосовуються відповідно знаки «0» та «1». Так, код шестиграми №1 із КЗ — «111 111» (зліва направо є код кожної риси, починаючи із нижньої), а шестиграми №2 – «000 000». Просвіт між нижньою та верхньою частинами  коду символу шестиграми робиться для вказання на  склад шестиграми із двох триграм – з яких й почалось творення системи шестиграм. Міфічним же творцем  системи моделювання Всесвіту  на основі восьми триграм вважається перший Володар (імператор, що правив в 2852-2737рр до н.е.) країни Піднебесся — Фу-Сі .

Філософські малюнки Всесвіту (небесного порядку) Фу-Сі виглядають ось так:

Схеми Фу-Сі

схеми фу-сі

Вже пізніше графічну систему триграм Фу-Сі пробували «крутити», наприклад Вень-ван робив свої філософські прогнози на трохи іншій системі Фу-Сі, що тепер називається «пізній небесний порядок»:

система фу-сі

 

Який, в свою чергу, вже будується на знаннях китайських мудреців того часу – п’яти стихій, що правлять у Всесвіті:

пять стихій

У інших етносів світу також є відображення загальної схеми кругообігу життя, що й по різному називається (Дерево Життя, Світове дерево, Дерево Сефірот), наприклад у Кабалі (קַבָּלָה), що стала тепер одною із самих дискусійних книг сучасного людства Дерево Сефірот має ось такий от вигляд:

Дерево Сефірот
малюнки взято із описань М.І. Бєляєва

Таке дерево легко трансформується у схеми приведені ще Фу-Сі:

малюнки взято із описань М.І. Бєляєва
малюнки взято із описань М.І. Бєляєва

Але ж, їх інтерпретація може бути зовсім різною – від позиції  посіву Всесвітнього Добра до методів і схем повної кабали людства Всесвіту темними силами Зла.

Що стосується древніх українських традицій де Дерево Життя зафіксоване із споконвіку і в символах (наприклад: тризуб), і на вишиванках, … і в щедрівках:

Як ще не було початку світа,
То ще не було неба, ні землі.
А лишень було широке море,
А на тім морі явір зелений,
На тім яворі три голубочки,
Три голубочки раду радили:
«Як би ми, браття, світ поставили?
Ой ходімо, браття, аж на дно моря
Та там добудемо дрібного піску.
Той пісок дрібний посіємо всюди,
Та встане із нього свята землиця,
Та буде тамки золотий камінь,
З того каменя та буде сонце,
То буде сонце і місяць ясний,
Рум’яна зоря і звізди прекрасні».

Leave a Reply