<№22>        

101 001

гень

лі

       Би. [Убрання. Звершення.]

Малому сприятливо мати, куди виступити.

 

 

I. На початку дев’ятка.

Прикрасиш ці пальці ніг.

Залиш колісницю і йди пішки.

— <..>

II. Шестірка друга.

Прикрась цю бороду і вуса.

— <..>

III. Дев’ятка третя.

Пишнота убрання! Прикрашання!

— Вічна стійкість — на щастя.

IV.    Шестірка четверта.

Пишнота убрання! Білизна! Білий кінь — точно летить!

— <Якби> не розбійник, <то був би> шлюб.

V. Шестірка п’ята.

Убрання в саду на пагорбі.

Зв’язка парчі <для подарунка> — низького сорту.

— Жаль, <але>, врешті-решт  — щастя.

VI. Вгорі дев’ятка.

Біле убрання.

— Огуди не буде.

 

Коментарі:

Якщо проба попередньої ступені пройдена правильно, якщо вже відвойоване порівняно мирне положення, то увага може бути звернена і на етап культурного розвитку, що йде за такими завоюваннями. Негативні елементи, паліативи пізнання тут вже пригнічені, і можна встановити нові критерії, виявити сяйво знань, придбаних знову. Усе це — шлях розвитку. Проте цей розвиток обмежується лише незначними, чисто зовнішніми нововведеннями і не вносить нічого нового по суті. Ці нововведення — лише пістря прикраса, що вже втратила свою колишню цінність. Навіть само назва свідчить про це, якщо ми проведемо піктографічний аналіз терміну «би«. Якщо взяти до уваги, що в цьому ієрогліфі символ «мушля«, то чи не напрошується думка, що колись в Китаї мушлі служили розмінною («грошовою») одиницею і лише згодом вони були замінені грошима? Мушлі, що вже втратили значення «грошей», все ж  зберегли значення «цінність«, «прикраса«(а відомо ще з епохи Вед, що – «Гроші то і роблять біду на світі») , що неважко угледіти в комплексі ієрогліфів, що мають «мушлю» як символу що мається на увазі як прикраса, але це прикраса лише зовнішня, котрій не можна надавати великого значення (бо – «Грошей багато (у світі), а щастя мало»), що засвідчено негативною оцінкою, даною Конфуцієм цій шестиграмі, як сказано в енциклопедії «Люй-ші чунь цю»  (цитується по: «Нагай Кимпу. Сю-екі сі-гі [Часовий сенс «Чжоу і»]. — Токіо. 1924», — дивись також напис під цією шестиграмою). Таким чином, для великих і значних справ ця шестиграма не сприятлива. У такій ситуації можна робити лише не важливі справи, про що говориться і в тексті:

 Убрання. Розвиток. [У] малому сприятливо мати, куди виступити.

1 ___

Прагнення прикрасити себе, з відомої точки зору, є прагненням приховати свої недоліки і показуватися не тим, чим людина є насправді –«Показує дорогу, а сам у болото лізе». Тому в цій ситуації краще не прикрашати себе, хоча усі обставини і сприяють цьому. На першій ступені тенденція до прикрас ще не дуже сильна (людині потрібний лиш одяг, «Не може по світі голе ходити»), бо процес — лише на початку, а оскільки початок шестиграми внизу, то і в тексті дається символічний образ прикраси на пальцях ніг. Але разом з цим те, що потрібно прикрасам протиставити щось реальне, виражене у кінці афоризму, де нагадується, чому повинні служити ноги; тому і в тексті говориться:

На початку сильна риса. Прикрасиш ці пальці на ногах. Залиш колісницю і йди [пішки].

2 _ _

Прикраса не виявляє поганої дії, якщо це не поглинає людину цілком, якщо вона може відноситися до нього з повною відчуженістю. Друга риса цієї шестиграми — слабка, або, в термінології «Книги змін», «порожня«. Ця порожнеча символізує тут необхідну відчуженість, завдяки якій ще допустиме  самоприкрашування. При цьому людина не  прикрашається для самого себе, а лише це є знаками уваги до свого оточення, бо ж все рівно – «Чорт чорний, а біс рябенький». Якщо особа  бажає індивідуалізоване вираження своїх особливостей, то баки, вуса і борода лише обрамляють зовнішність і символізують не саму людину, а його найближче оточення і щоб не получилося – «Борода як у владики, а сумління як у злодія» чи – «Борода як у пса, а зуби як у собаки». Беручи це до уваги, можна зрозуміти текст:

Слабка риса на другому [місці]. Прикрасиш ці бороду і вуса.

3 ___

Криза цього негативного процесу виражається в тому, що тут він діє не так інтенсивно, і навіть найбільша пишнота убрання не є тут небезпечною. Проте це лише послаблення негативного впливу цієї ситуації, але не його зникнення – «Дзвін до церкви скликає, а сам в ній не буває». Тому тут все ж потрібне активне збереження стійкого відношення до, можливо, і спокусливої красоти вбрання — як досягнення щасливого результату усього процесу. Ось чому в тексті ми читаємо: Сильна риса на третьому [місці]. Пишнота убрання. Прикраси. Вічна стійкість — на щастя.

4 _ _

Хоча ця позиція — це позиція самозречення («Бувши та не бути, мавши та не мати»), яке, як ми бачили, таке, що потрібне для подолання порожнього прагнення до прикрас, проте це прагнення вже встигає зрости настільки, що тут воно чинить на самозречення свій сильний вплив, позбавляючи навіть саме ці самозречення суті і перетворюючи його лише на прикрасу себе. Ця позиція, правда, сприйнятлива до благотворних дій інших позицій цієї шестиграми, які по відношенню до неї символізують (на думку Оу-і) просвітлених учителів і добрих друзів, але з’єднання з ними («шлюб«) неможливе, незважаючи навіть на те, що тут досяжне пізнання із ознакою білого кольору («білий кінь«), що розуміється як протиставлення чистого самозречення й строкатості прикрас. Цей «шлюб» тут неможливий через дію «розбійника» — вказане вище прагнення до прикраси, що віднімає дійсність навіть у самозреченні. «Розбійник» цей з’являється тут, на думку Оу-і, через недовіру до себе, властивої людині в такому життєвому положенні, яке описується на цій позиції. Текст вдягається це в наступні образи:

Слабка риса на четвертому [місці]. Пишнота убрання. Білизна. Білий кінь точно крилатий. [Якби] не розбійник, [був би] шлюб.

5 _ _

Сама по собі п’ята позиція сприятлива, але тут вона представлена слабкою рисою, що має перед собою перешкоду (верхню сильну рису). Тому вона символізує таку людину, яка в процесі відмови від зовнішнього блиску в ім’я істотного, незважаючи на своє положення, не примінила достатніх сил для залучення до себе допомоги від більше розвиненої людини. Хоча вона й може роздавати дари (парчу) — але дари її мізерні і ниці. Тому її чекає жаль. Проте, вже саме прагнення — хоч би такими дарами призвати собі допомогу не виявляється безплідним і рано чи пізно приводить до щастя, як про це говорить і текст:

Слабка риса на п’ятому [місці]. Прикраса в саду на пагорбі. Зв’язки [підношення] парчі — убозтво. Жаль. Врешті-решт, — щастя.

6 ___

Повне заміщення мішури прикрас чим-небудь, по суті, цінним неможливо в ситуації, що описується в цій шестиграмі, бо інакше вона повинна змінитися іншою. Найбільше, що можливо тут в час, коли кінчається ця ситуація, — це досягти справжньої відмови від строкатості прикрас і застосування прикрас тільки білого кольору, що символізує чистоту і непорочність – «Чорна риза не спасе, а біла сорочка в гріх не введе». Текст лаконічно виражає це так:

Вгорі сильна риса. Біла прикраса. Ганьби не буде.

Добавить комментарий