<№23>         

000 001

гень

кунь

剥 Бо. [Занепад (Руйнування). Розруха.] 

Не сприятливо мати, куди виступити.

I.       На початку шестірка.

У ложа зруйновані ніжки.

— Зневага. Стійкість — до нещастя.

II.      Шестірка друга.

У ложа зруйновані перекладини.

Зневага. Стійкість — до нещастя.

ІІІ.     Шестірка третя.

Зруйнують його.

— Ганьби не буде.

IV.    Шестірка четверта.

У ложа зруйнована оббивка.

— Нещастя.

V.      Шестірка п’ята.

Рибний лов. Через придворних жінок — милість.

— Нічого несприятливого.

VI.    Вгорі дев’ятка.

Величезний плід не з’їдений.

— Шляхетна людина отримає віз;

у посередньої людини зруйнується житло.

 

Коментарі:

Якщо в попередньому розглядалася ситуація, яка називається Убрання, то в ній малося на увазі убрання лише як зовнішня прикраса, при якій і мови немає про саму суть діянь людини. Природно, що в періоди, коли уся увага зосереджена на чомусь зовнішньому, усе, пов’язане з самою суттю, відступає на задній план. Коли на суть не звертають уваги, і вона, надана свавіллю випадковостей, тоді все, в кінці-кінців і  приходить до занепаду. Початок же всякого занепаду — це руйнування істотного, розруха. Найбільш загальний випадок такого руйнування символічно виражений в цій шестиграмі. У символіці шестиграм верхня триграма вважається такою, що «йде«, відходить в минуле, а нижня триграма — що «приходить«, настає. Цей рух від низу до верху зберігає своє значення навіть в межах окремих триграм, де верхня риса — відхід в минуле, а нижня — представляє момент ситуації, що настає. У цій шестиграмі «настає» триграма Виконання, що складається тільки з рис пітьми. Єдина риса світла — верхня у верхній триграмі Гень — і в межах цієї останньої, і в контексті усієї шестиграми відходить в минуле і впливи на усю ситуацію не робить. Так виражена ситуація, в якій останні залишки світла, активності, позитивного відходять в минуле, а насувається тільки пітьма. І насувається вона зсередини, з самої суті. До чого б не була застосована картина, зображена цією шестиграмою, вона залишається в силі. Так і в практичній діяльності вона означає те положення, коли істотне повергається в морок і занепад – повну розруху, бо на попередній ступені уся увага була звернена лише на мішуру зовнішнього убрання.

І в пізнанні справа йде так же. Після того, як уся увага була упродовж деякого відрізку часу обернена лише на зовнішнє оформлення пізнаного, сам процес пізнання відступає на другий план, і не розвиваючись прогресивно, і руйнується. Проте було б помилково думати, що неможливість діяти в такій ситуації повинна призводити до повної пасивності і віддачі себе свавіллю випадковостей на увесь майбутній час. Ситуація розрухи, тобто руйнування всього — лише необхідний тимчасовий етап в загальному (всесвітньому) розвитку. Але це, як і усі інші етапи, — лише тимчасовий етап. Не пасивна віддача себе умовам часу вимагається тут, а активне і напружено-вичікувальне утримування від всякої діяльності. Тільки про це й говорить текст:

Руйнування. Не сприятливо мати, куди виступити.

1 _ _

Перед лицем Розрухи, що насувається («Вліз межи молот і ковадло»), особливо потрібно мати на увазі те, що, хоча тотальне руйнування і готове вирвати всякий твердий ґрунт з-під ніг, позбавити людину його спокійного «ложа«, проте, це процес, що розвивається в часі послідовного, як і інші процеси, що відмічені у «Книзі». Тому, поки цей процес ще не отримав достатнього зміцнення, йому ще можливо протистояти з усією стійкістю. Нею на цій ступені зовсім не слід нехтувати, навіть якщо руйнування і не сильне, якщо воно лише починається. Ложе — образ спокою людини. Тут цей образ застосований в тексті з метою показати, що в самій основі спокійного існування людини почалося руйнування. Воно торкається лише «ніжок ложа«. Але і це вже початок процесу руйнування, розрухи від яких ще поки-що можна зберегти стійкість. Тому і текст застерігає:

На початку слабка риса. У ложа зруйновані ніжки. [Якщо] нехтувати стійкістю, [буде] нещастя.

2 _ _

Процес рухається в тому же напрямі далі. «Ніжки ложа» вже зруйновані, руйнування досягає вже перекладин, каркаса самого ложа – «Докотився до самого краю». Ще раз нагадує текст про увагу і стійкість, без якої неможливо чинити опір наростаючому процесу руйнування. Це остання ступінь, на якій така стійкість може допомогти. Далі настає вже момент кризи. І, поки не пізно, текст попереджає:

Слабка риса на другому [місці]. У ложа зруйновані перекладини. [Якщо] нехтувати стійкістю, [буде] нещастя.

3 _ _

У момент кризи марно прагнути своєю стійкістю утримати процес руйнування – «Вже по всему, вже клямка запала». На цій позиції він вже придбав інерцію, через яку зупинити його неможливо – «Що було, то з вітром по воді потекло». Щоб не вступити в конфлікт з такою ситуацією у світі, необхідно знайти в собі достатню рішучість для того, щоб кинутися в руйнівний хід подій і пройти через нього й все ж – «Зловити куцого за хвіст». Слід пам’ятати, що в такий період ломки колишніх досягнень не можна залишатися стійко-незмінним, а потрібно через саме руйнування пробитися до можливості нового творення добра чи знань свідомості. Тому і текст говорить тільки:

Слабка риса на третьому [місці]. Руйнуй це. Огуди не буде.

4 _ _

Участь в процесі руйнування, хоча і необхідна в такій ситуації, проте від цієї участі положення того, що сам береш участь у ньому — не стає менш небезпечним, бо ж – «Утрапив на злий раз» й «Урвалася нитка». Діючи усередині процесу руйнування, людина лише сприяє тому, щоб розвинути цей процес до можливої висоти, але це може вплинути і на те, що саме руйнується, бо тут вона стоїть віч-на-віч з самими руйнівними силами – «Перевівсь ні на се, ні на те». Текст різними коментаторами розуміється декілька по-різному: основним чином вважається «шкіра«, що розуміється одними як верхня оббивка ложа, тоді — це образ руйнування, доведеного до вищої межі, або вважають (наприклад, Оу-і), що «шкіра» — це шкіра людини, що лежить на ложі, тобто що її саму уже зачепило  руйнування («Оббився як билина»), інакше кажучи, бачать в тексті образ зворотної дії на самого руйнівника. Мабуть, не буде надмірним ризиком угледіти в цьому тексті гру слів, прийнявши одночасно обидві інтерпретації, бо вони обоє характеризують цей момент ситуації, що не суперечать, по суті, одна інший. Для допущення можливості розуміти текст двояко доводиться конструкцію його передати в перекладі менш дослівно, чим в попередніх афоризмах цієї шестиграми :

Слабка риса на четвертому [місці]. Ложе зруйноване до шкіри. Нещастя.

5 _ _

Дві перші позиції в цій шестиграмі зображували положення, в якому, міцно тримаючись за свою стійкість, можна добитися того, що процес руйнування не торкнеться суті самої людини – «Терпи душа в тілі, хоча сорочку воші з’їли». Дві другі риси говорять про те положення, коли людина не має вибору і повинна з гідністю пробитися крізь увесь процес руйнування, щоб не вийшло – «Плив, плив, та на березі й утонув». Нарешті, дві верхні риси характеризують послаблення цього процесу, його відкат і взагалі можливий вихід із цієї ситуації – «Хотіла баба вирви для снохача, та на силу сама видралась». Але, серйозне і активне втручання з боку самої людини тут ще неможливе – «Як вилами по воді писане». Вона проводитиме час за розвагами і з цієї ситуації може вийти лише завдяки чиїйсь протекції, хоча би й не повністю – «По бороді текло, а в рот не попало». Проте, тут вже усе сприятиме доброму розрішенню процесу розрухи, як це виражено і в тексті:

Слабка риса на п’ятому [місці]. Рибний лов. Милість завдяки придворній жінці. Нічого несприятливого.

6 ___

Руйнування — плід дії провини, здійсненої у минулому. Це «величезний плід«, який скуштувати до кінця неможливо. Тут, де дана ситуація, що добігає кінця, вона вже не зможе діяти із колишньою силою, бо і вона, врешті-решт, буде здолана. Але для того, щоб здолати руйнування, потрібні активні, такі, що творять моральні сили людини. При їх наявності шляхетна людина витягне з пережитого досвіду дуже значний урок й потягне свій «віз» долі — далі. Посередня же людина, що в цій ситуації є нікчемна, та, яка не розвинула у собі мужності, необхідної для подолання цієї руйнівної ситуації, не зможе сама протистояти їй і буде вимушена пережити усю повноту руйнування – «Поправився з покуття під лаву». Текст характеризує це положення таким чином:

Вгорі сильна риса. Величезний плід не з’їдений. Шляхетна людина знайде віз. У посередньої людини [буде] зруйновано житло.

Добавить комментарий