Книга змін. Переклад Віктора Перконоса китайського класичного «І-цзін»

<№25>

100 111

цянь

чжень

无妄  У ван. [Безвадність. Первинне звершення; сприятлива стійкість.]

У того, хто не правий, буде <ним самим викликана> біда;

йому не сприятливо мати, куди виступити.

 

I. На початку дев’ятка.  

Безвадний виступ.

— Щастя.

II. Шестірка друга.

Якщо, і не заоравши поле, збереш урожай, і не розробивши <в перший рік> поле, <в третій рік> використовуєш його,

то сприятливо матиме, куди виступити.

III. Шестірка третя.

Безвадному — стихійне лихо! Він, можливо, прив’яже <свого> бика, <а> перехожий оволодіє <ним>. Для <нього>, що живе в <цьому> місті, — стихійне лихо.

IV.  Дев’ятка четверта.

<Якщо> зможеш бути стійким, огуди не буде.

V. Дев’ятка п’ята.

Хвороба безвадного.

— Не приймай лікарств! Буде радість.

VI. Вгорі дев’ятка.

— Безвадна йде.

— Буде біда <зі своєї вини>.

Нічого сприятливого.

 

Коментарі:

Справжнє повернення, яке було розглянуто в попередній шестиграмі, якщо воно не є механічною реставрацією, приводить до такого ж повного погашення провини, до досконалого зникнення якої б то не було заплямованості. Це є абсолютно природним тому, що за ситуацією Повернення слідує безпосередньо Безвадне — як перший результат зняття погрішностей минулого. Проте, було б великою помилкою вважати, що ця ситуація — це той час, коли може бути ослаблена пильність, уважне відношення до своїх думок, слів і дій. Саме тут усе це особливо треба, бо з безвадної цієї ситуації можливо і потрібний подальший правильний розвиток. Воно (життя без вад) ще не наступило, і ця ситуація — момент перед його настанням — не схильна до того, щоб відразу ж робити які-небудь дії чи висновки – «Бабина гривня всім людям дивна». Тому і в тексті ми читаємо:

Безвадне. Первинний розвиток. Сприятлива стійкість. [Якщо] хто не правий, [у того] буде біда. Не сприятливо мати, куди виступити.

1 ___

Якщо попередній текст і вказує на необхідність «не виступи«, перебування на місці, то це не означає повної бездіяльності і нерухомості. Рух і розвиток в межах цієї ситуації, рух, керований пильністю до вчинків, відмічений вище, рух, що зберігає специфіку цієї ситуації, тут гармонійно все включене в загальний розвиток світу – «Гарна дівка, як засватана». Не дотримуватись такої вимоги пильності — означає вийти з цієї ситуації в щось інше, тобто в порочність того або іншого роду – «Завидно, що в когось видно» бо — — «Заздрісному боком вилізе». Це положення, що витікає із загального змісту текстів цієї шестиграми, необхідно мати на увазі при інтерпретації лаконічного тексту :

На початку сильна риса. Безвадний виступ. На щастя.

2 _ _

Інтерпретація цього моменту особливо ускладнена тим, що з приводу відповідного тексту існують абсолютно різні думки в коментаторській літературі. Коментатор Оу-і, якого в даному перекладі дотримуємося головним чином при ідеологічній інтерпретації, дає розуміння тексту, яке спочатку не відрізняється від розуміння цього місця у Р. Вільгельма. Проте, тут краще, мабуть, віддати перевагу розумінню Ван Би. Увесь сенс цієї шестиграми досконало безвадній, в її природності, при якій зайві підготовчі дії. Справа не в тому, щоб, «заоравши поле, не думати про урожай«, як вважає Р. Вільгельм, а в тому, щоб «збирати урожай, не заоравши поле«, тобто щоб задовольнятися тим (малим?), що дається в цій ситуації само собою. Останнє розуміння прийнятніше і тому, що в прадавньому коментарі четвертого шару «Книги змін» («Сяо сян чжуань») тут говориться тільки: «[це] ще не багатство«. Таке саме розуміння цього місця у Ван Би особливо підкреслює один з кращих коментарів. Мається на увазі субкоментарі до коментаря Ван Би, які були створені цілою комісією наритників під керівництвом Кун Ін-да при Тайській династії. Фраза Ван Би : «Збирати урожай, не заоравши поле» по цьому субкоментарю означає: «..Зробити усе, що необхідно на шляху підданого, не сміти створювати того, що навіть щось коштує на початку, а тільки зберігати те, що [виявляється] у кінці. Так, наприклад, землеробові: не сміти, вважаючи початком, — заорати, а тільки стояти на другому місці мети — зібрати урожай«. і так далі. Проте і  коментатор Оу-і приходить у кінці уривка коментаря до цього місця  розуміння, якому поклав початок Ван Би, : «..Не орати, не розробляти поле по першому року — це означає абсолютно не розраховувати на збір урожаю, на застосування поля на третьому році«. Але як же можна тоді досягти того, щоб і урожай зібрати, і застосувати на третій рік поле? Конфуцій говорить про тих, що «живуть в тіні своїх прагнень, що і так домагаються, здійснюють належне, для  тих, що і так досягають своєї правди» ; крім того, він говорив: «В оранці, [вже] у ній знаходиться голод (як те, що стимулює до цілеспрямованої діяльності. — Ю.Щ.); у навчанні, [вже] у нім знаходиться платня (як об’єкт прагнень. — Ю.Щ.)». Слабка риса на другій позиції має пасивну податливість, урівноваженість і правоту, вона вгорі має відповідність з володарем — сильною рисою на п’ятій позиції, яка має активну напруженість, урівноваженість і правоту. У такій ситуації слід тільки думати про те, як добитися прагнень і досягти правди, і ні на волос не мріяти про багатство, знатність, вигоду і платню – «Всього світа не забереш». І тільки тоді «сприятливе матиме, куди виступити«, і не змінити своєї основи (позиції) – «На чужій ниві все ліпша пшениця». Оскільки і це місце коментаря Оу-і може бути все ж представлене у дусі Р. Вільгельма, а не у дусі Ван Би, є необхідним дати пояснення, що дещо перевищує розміри  ввідних зауважень, для того, щоб виправдати переклад тексту:

Слабка риса на другому [місці]. Якщо, не заоравши, збираєш урожай, не розробивши поля [в перший рік], скористаєшся ним [на третій], то сприятливе матиме, куди виступити.

3 _ _

У положенні безвадного існують три якості: непохитність, уміння бути завжди на своєму місці («Сові сонце очі коле») і так звана відсутність кореспонденції, тобто відсутність відгомону в іншому, яке можна зрозуміти як відсутність особистих зв’язків, наприклад: — «Знає, що у людей в горшках кипить». Безвадне об’єктивно само-пособі  і тому позбавлене особистих зв’язків. Природно, що наявність останніх привело би тільки до нещастя. Оскільки третя позиція представляє собою вихід зовні, тут цей вихід зовсім ускладнений ще тим, що справжнього знання ще не накопичено – «Собака на сіні лежить, — і сама не їсть і другому не дає». Проте при виході зовні людина може відчути бажання повчати інших – «Коли мед, так і ложкою». Для деяких ці повчання, можливо, і будуть на користь, але сама людина не зможе досягти нічого, бо – «Коли добре, то нетреба ще — хотіти ліпшого». Власне кажучи, така людина стала б тільки топтатися на місці. Хтось інший може оволодіти її майном, але вона, що зашифрована у цьому тексті у вигляді людини, що живе у своєму місті, не отримає нічого. Тому в тексті ми читаємо:

Слабка риса на третьому [місці]. Безвадному — лихо. [Він], можливо, прив’яже [свого] бика, [а] перехожий оволодіє [ним]. Для [нього], що живе в [цьому] місті, лихо.

4 ___

Четверта позиція, як ми знаємо, тяжіє до п’ятої. П’ята, як центральна, займає найголовніше, домінуюче положення в усій шестиграмі. Суть цієї шестиграми (безвадної) — це підготовчий період, про який сказано у введенні до усієї шестиграми. Тому четверта позиція, що тяжіє до п’ятої, охарактеризована дуже лаконічно. Тут потрібна тільки стійкість, стійке дотримання своїх безвадних дій, — більше нічого – «Срібло очі всякому коле». Тому, і текст дуже лаконічно в цьому випадку говорить тільки:

Сильна риса на четвертому [місці]. [Якщо] зможеш бути стійким, огуди не буде.

5 ___

П’ята риса — головна у даній шестиграмі. Все існує для людини, але людина, що вже пережила таку ситуацію, де вона все усвідомлює існуючим для себе, невільно може піддатись  помилці, до егоїстичного сприйняття світу – «Тільки допусти його до коша, то сам не рад будеш». Для ситуації, без вад  (щоб не було завжди, що тільки – «Чуже коня — паня ») такий стан людини може бути названим тільки хворобливим – «Хіба ще йому хороби лихої треба». Але таку хворобу лікувати чимось зовнішнім було би зовсім неправильно. Зовнішнє тут символізується шостою рисою. Як ми знаємо, шоста риса представляє собою вихід із даного положення, тобто вихід із стану «без вад», перетворення безвадного в інше, а саме — у порочність. Тому шоста риса символізувати цілющу силу ніяк не може. Отже, вихід із даного положення – зцілення від хвороб — може бути тільки внутрішній, тільки тими силами, що були вказані другою рисою – «Хто два зайці гонить, жадного не здогонить». Тому в тексті мовиться:

Сильна риса на п’ятому місці. Хвороба того, що без вад. Не приймай лікарств – будь в радості.

6 ___

Шоста риса означає перерозвиток цього процесу. Характер усієї цієї шестиграми (безвадної), яка вимагає повної пильності в її виконанні, вказує нам на те, що тут найбільшу роль грає глибоке розуміння власної відповідальності за усі свої дії – «Твоє не пропаде нігде» же. Оскільки ми маємо кінець ситуації, остільки — і кінець цієї пильності, кінець власної, особистої відповідальності. Звідси образ біди, яку людина накликала зі своєї вини на себе (бо – «Чужа доля під бік коле»), з’являється в тексті, в якому ми читаємо, :

Вгорі сильна риса. Безвадна йде. Буде біда, [викликана зі своєї вини]. Нічого сприятливого. 

Добавить комментарий