Програма партії народних громад. В.І. Перконос.

Написана Віктором Івановичем Перконосом в середині 2012 року Програма партії створеної на засадах народних громад і на сьогодні не втратила своєї актуальності. Не дивлячись на події на Майдані та на довготривалу війну, якої кінця-краю не видно. Особисто я бачу об’єднання в громади єдиним мирним шляхом переродження України. Так, згоден з тим, що “допоки старе не помре — нове не народиться”, але вважаю що нове — це є справжнє народовладдя, а допоки його нема — не помре й старе.

З Повагою, Денис Дудник

Програма

Добре жить
Тому, чия душа і дума
Добро навчилася любить! 
/ Тарас Шевченко, «Буває іноді старий…» /

В Програмі Партії визначаються її ідеологічні засади та ставлення до загальнолюдських цінностей, що їх вона не просто визнає, а й вважає своїми пріоритетними завданнями, звичаями для впровадження в життя.

У цій програмі також закріплюються стратегічні і тактичні завдання Партії та шляхи їх вирішення. Й, також, обумовлюються основні функції Партії

За своїм призначенням Партія базується на самостійниках соціуму України (тих хто самостійно вижив в морі соціальних та економічних несправедливостей держави, хто сам може і хоче стати незалежним і самостійним у бурхливому теперішньому житті держави, що стане її основною складовою – величним «малим та середнім класом» в економіці України.

І, також, Партія — має стати всеосяжною на основі ідеологічної боротьби за повне народовладдя і повсюдне впровадження в Україні звичаєвого права на всіх щаблях влади та за підтримкою всіх національних етносів та конфесій релігій, що офіційно узаконенні в Україні.

І. Основні погляди на розвиток суспільства України.

Принципи організації Партією повного самовладдя

1. Політико-правова сфера

Основним Законом за яким розвивається український соціум є Конституція України, яка повинна виконуватися всіма громадянам держави, незалежно від їх формального чи неформального статусу і застосування її, для всіх, повинно бути повсякденним та безперервним. Але практика: створення і первинного установлення державності та законотворчості в політико-правовій сфері України була і є динамічно мінливою, а соціальне, політичне й правове буття, загальне благополуччя народу держави так і не відбулося й ще є нестабільним та незадовільним для більшості громадян України. Тобто, переходу від «комуністичного» буття до справжньої демократії ще не досягнуто.

Партія вважає, що причиною тому є відсутність в Україні – державної системи повного народовладдя, пов’язаного із слабким формуванням «малого та середнього класів», їх пригніченням та економічним гнобленням.

Тому, теж декларуючи те, що Конституція України є Основним Законом для всіх громадян України, маємо право заявити свої підходи до створення в Україні повного народовладдя (що в решті решт стане і відображеним у тексті нової Конституції України!), не тільки за діючими нормативними актами, а й за запропонованими Партією та затвердженими в Україні конституційним шляхом, відповідними принципами і засадами, що сформульовані у цій редакції партійної Програми.

То ж, пропонуємо – Партія має боротися за нові принципи народовладдя, відродження та повну усталеність звичаєвого Права України.

    1. Принципи формування системи влади України

Історичний ракурс:

Весь час незалежності України, за її Конституцією, влада держави базувалась на президентсько-парламентському чи парламентсько-президентському алгоритмі «демократичного» будівництва структури місцевої, регіональних структур та центральної влади — унітарної державності. Від практично повністю мажоритарної системи «демократичних» виборів владо-будівельних інститутів (місцеві ради, регіональні влади, парламент (Верховна Рада), уряд та влада Президента), коли, із-за чисто централізованих призначень на посади «кандидатів на владу», поступово приводило до переходу від унітарної демократичної держави до її феодалізації, Україна перейшла до змішаної партійно-мажоритарної системи висування кандидатів до парламенту та у Президенти. Але і при цьому, весь час — всі кандидати пропонувалися, так званими, лідерами політичних партій чи тим-же минулим кланом комуністичної партії СРСР – «відкрито» чи за різних втаємничень псевдо-демократії (адже, за Гарольдом Лассвелом партія це: – «хто чого досягає, коли і як»). Тому, й всі сучасні політичні партії України (а їх вже за двісті!) є по суті централізованими, тобто за їх метою – виборчими партіями. Домінування практики партій названих всеукраїнськими, але централізованих, із незмінним керівництвом її «лідера» (їх «вождізму»?!) призвело до значної олігархії та тотальної корупції на всіх рівнях ієрархії управління в державі (створилося угрупування практично одних і тих же осіб-кандидатів чи уже «неофеодалів», що завжди тільки й крутяться у «сметані макітри» української влади!).

Це і «достало» соціум України до революційних майданів!

Який же вихід із створеної системи псевдо-демократії?

А вихід один – перейти до повного народовладдя, основні засади якого уже відпрацьовані і генетично давно закріплені душею у всіх автохтонних українців на теренах сучасної України (від епохи об’єднаних Скіфів (що несли самоназву – «сколоти», а вже потім «сармати» (цар_Мати), Київська Русь і т.і.) починаючи із трипільсько-кокутинської культури (чи за європейськими історичними джерелами ще й названою країною — Велика Маголія. Де слово «магол» із древніх часів виходить не від назви етносу «монгол», а від санскритського писання (а санскрит, як письмова мова – тож сама древня мова Світу, що в усній формі є прамовою, слов’янською мовою етносів, що жили на теренах сучасної України). Слово «magala» — іменна відмітка людяних (душевних) людей, що в, свою чергу було складним словом від кореневого – «mag» — «святець, волхв, жрець Сонця»). А в часи доби козацтва основним загальним іменем поважної у нації людини стало – козак (аж ми всі ж – козацького роду!, бо ж слово – «козак», теж має санскритські корні: kosa – назва сім’ї священників; kozaоболонь, ость, клятва, божба), а їх старшини – отаман від санскритського слова «Atman» — «душа, характер, природа особи, інтелект, розуміючий дух, сонце, вогонь, вітер».

Таким чином — основною метою Партії є боротьба за відродження та впровадження, на фундаменті древніх традицій і звичаєвих законах Праві (Небес) у систему виборчого права держави Україна — принципів повного народовладдя і організація в Україні процесів переходу до формування демократичної системи державної влади на основі повного народовладдя (всеосяжного пошуку народних – отаманів!) і звичаєвого права давнини. А кожний партієць (це сучасне слово,швидше всього, теж походить від слова із санскриту – partha«володар, господар, державець, пан, добродій») повинен мати пал душі, бути запальним на добродійство й «палицею» злодійства, парканом добра і радості народу (адже слово давнини санскриту (pAL) має тлумачення: — «спостерігати, пильнувати, вартувати, берегти, захищати, огороджувати, відстоювати, охороняти, піддержувати, управляти».

Вже всім відомо (ще з часів філософа Аристотеля із його трактату – «Політика»), що суспільство це збалансований і безперервний ланцюжок: «САМ – я, сім’я, спільнота довкілля, соціум регіону, соціум держави» (де корінь багатьох українських слів «сам-», що, як правило, виражає зв’язок з чимось, означує із санскриту (слово – «sama») – «однорідний, врівноважений | правильний, справедливий, щасливий, успішний», тобто той, що має волю і сам себе формує через пал душі – свій розум, своє добродійство). Відомі і зафіксовані законами всі державні щаблі влади в суспільстві України, сукупність яких і названа демократичною державою. Але цю демократію спотворено прийнятою системою виборів законотворчого угруповання: депутатів низових рівнів та Верховної Ради і інституту президентства та утвореного при цьому морально-етичному стані можновладців всіх рівнів держави. Саме слово «демократія», із іноземного походження, є складним словом, утвореним з основ іменника із грецької мови — δμος, що означує «народ» і χράτέω «правити, володіти; бути сильним», пов’язаного з χράτος «сила, влада» і, вже давно, має ж тлумачення в українській мові: «політичний режим за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визначається її народ». І при цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).

Спотворення ж демократії в Україні відбулося впровадженою перманентно діючою, але недолугою виборчою системою України. Ще Іван Франко підмітив: — «Хто се Вер-ий? О, се демократ. Але не Йванову простому брат!». Це й сталося в сучасній Україні і народ, що якби когось вибирає у владу (і всі вони стають панами, але не всі добродіями), а нарід вже й називається не народом, а – електоратом. З яким, хоч заграють, але ж на повну силу ним і в середовищі його — маніпулюють!

Причиною того є підміна прямих виборів у первиннім соціумі (а це ж відпрацьовано ще в часи трипільської культури повсюдними майданами, віче. Але, звелося нанівець на Заході – ще в часи Римської імперії) на приховане призначення «лідерів» первинної соціальної сукупності («спільноти довкілля») із підлеглих тільки лідеру якоїсь партії чи іншого клану. Й вибори із, так званих – «само-висуванців», це ж теж є вибором із тих, хто сам по собі жадає «самовладдя», хоча він, як правило, теж підтримуються якимось приватними політичними партіями чи(та) олігархами, тож уже є підлеглим, але не народові.

Тож, на первинному рівні виборчого права суспільства України треба відродити – тільки дійсно прямі вибори лідерів, які повинні діяти заради виборців і за волею люду цього довкілля і тільки тих, що мають здібності до організаційної роботи, можуть стати її (народними) отаманами. Формальна освіта і політичний вишкіл кандидатів тут не причому. Адже сама Природа сіє народження здібних: хто жнець (орій, землероб), хто коваль (виробничник, майстер), а хто й на дудці гравець (організатор, управлінець, що й вміє грати згідно мелодії душ свого роду). І такий лідер (за звичаєм — природний отаман, характерник) на початковій стадії свого розвитку відомий тільки в довкіллі його первинного буття, і може відсіятись тільки магією совісті його люду. І тільки такі особистості можуть стати (на конкурсній основі у спільноти – серед висуванців інших партій України чи(та) самовисуванців) висуванцями у контингент кандидатів в депутати за прямих виборів до первинних рад (сільська, селищна, районна великого міста, поселення міського типу). І тільки із тих, що вже пройшов практичну апробацію їх здібностей отаманства, можуть в майбутньому України – ставати депутатами опосередкованих виборів.

Перманентна боротьба за владу «нових» політиків у часи незалежної України, не тільки не вирішила проблем «комуністичного будівництва», не зламала його владних механізмів, не привела до омріяного народовладдя, а і негативно вплинула на структуру і схеми розвитку економіки країни. Наступив лише час – «дикої капіталізації». За пройдений час незалежності в Україні потужно зросли олігархія, корупція, впроваджено тотальне розкрадання народних фінансових капіталів та інших промислових і природних ресурсів країни. Особливо сплюндрованим стало відношення до природного ресурсу України світового значення – її цінних чорноземних ґрунтів. Так, в землеробстві України колгоспи розвалені, але замість розвитку цивілізованих (зароджених у давнину на теренах сучасної України і уже відпрацьованих тепер в країнах західної демократії) форм фермерського господарства (рільництво, городництво, садівництво, тваринництво, кормовиробництво), що розвиваються на принципах широкої їх кооперації — країна пішла по шляху створення латифундій і зародження нових «феодалів». Не вирішенні проблеми землекористування (на основі специфічного ще з часів трипільської культури звичаєвого права), доводиться до кризового стану загальна екологія країни. Створені умови агропромислової політики України уже довели до необхідності соціального захисту її громадян й потребують кардинальних змін та новітніх підходів у соціально-економічній сфері народовладдя і, в першу чергу, в розвиткові агропромислового комплексу країни та захистові навколишнього природного середовища (екології довкілля).

1.2. Демократизація суспільних відносин на основі народовладдя

1.2.1. На вибори депутатів низового (перинного, але базового для всього виборчого процесу України) рівня Партія буде висувати тільки партійців із своїх первинних осередків — відкрито й прозоро.

1.2.2. На вибори контингенту представницької демократії верхніх щаблів депутатського корпусу (районна, обласна, Верховна ради) та до інституту Президента (сам Президент і його заступники) Партія висовує лише своїх партійців відповідно із їх первинним та успішним «стартом» у політичній сфері держави, що пройшли горнило прямих виборів до первинних (місцевих) рад чи(та) їх участі, як здібних і відомих народу організаторів, в інших структурах влади України.

Партія за своїм мірилом може підтримувати і інших охочих (бажаючих) до політичної праці: членів інших споріднених у договірному блокові партій чи ще лише ініціативних охочих (волонтерів) Партії.

1.2.3. Партія буде боротися за впровадження в Україні електронної системи виборів, яка покладе кінець корупції у виборчому процесі України.

1.2.4. Партія буде ініціатором і боротися за впровадження новітньої системи і технології всенародних, постійно діючих, електронних референдумів по відклику депутатів всіх рівнів депутатських структур, індивідів суддівського корпусу та визначальних чиновників державної влади. При цьому Партія віддає перевагу вже описаній вченими України технології відклику депутатів (http://ukrconsult.com.ua/narodovladdya/). А саме:

— в першу чергу, на подобу вже відомої системи банкоматів, що можуть широко розповсюджуватися, розробити й широко розповсюдити умовно названі автомати – ФЕ (що позначує –«геть!»). Це електронний пристрій, що інформаційне пов’язаний у цілісну систему, яка здатна зафіксувати кожну особу (виборця, що може виступити в системі ФЕ й інкогніто за присвоєним собі – «логіном», але за його унікальними індивідуальними біохімічними даними: сітківкою ока чи відбитками пальця (пальців) та фіксацією однієї, лише його, виборчої дільниці);

— після фіксації в системі, кожний «логін» має право виразити (але тільки один раз для кожного із його підзвітних – за списками голосувань його дільниці) своє «геть!», тобто — «фе», по відношенню до кожного вибраного депутата, владного чиновника чи судді, що діють у сфері його виборчого впливу (за його виборчою дільницею — село, район, область, країна);

— для кожного із депутатів всіх рівнів. владних чиновників, суддів України в централізованій базі даних системи ФЕ ведеться лічильник, накопичується їх «фе», що виникло серед громадян України;

— за соціологічними розрахунками кожний депутат, суддя, «можновладець», за його рівнем у системі державного управління, має свою критичну масу «фе», при досягненні якої він має обов’язково (за правилами зафіксованими у відповідних змінах Конституції України) і автоматично покинути своє «відповідальне» місце у системі влади України.

І, якщо це ще і партієць, він назавжди виключається із лав Партії — із широким оповіщенням цього факту у ЗМІ України.

1.2.4. Партія бере під особливу увагу громадян України, самостійників, що вимушено виїхали за кордон на заробітки. Приділяє зусилля для їх масової участі у виборчому процесі України і повсюдне їх повернення до теренів батьківщини.

1.3. Верховенство права при повному народовладді

1.3.1. Право кожної людини є її вольовим і особистим, індивідуальним. Створені державою (верхнім органом законотворчості та верхньою владою) закони є лише соціальною необхідністю в умовах обмежень країни (держави) у її володінні матеріальними та фінансовим ресурсами. Закони соціуму, що є природними і справедливими у соціумі країни мають безперечну, верховну, а то і Божу – силу.

1.3.2. За повного народовладдя кожне верховне право унітарної держави повинно мати у своєму складі і правила та принципи створення ієрархічних (органічно пов’язаних з верховим законодавством) нормативних актів, чи, навіть, регіональних законів (правових звичаїв), що можуть децентралізовано регулювати соціальні та економічні відносини декларованих у державі територіальних регіонів (село, селище, поселення міського типу, місто, район, область) аж до конституційних змін у їх межах. І тільки територіальна громада з допомогою своїх депутатських корпусів може створювати і затверджувати такі закони.

1.3.3. Територіальні Закони після їх конституційного затвердження і впровадження мають силу тільки на теренах територіальних громад, їх соціуму. Вони можуть регулювати специфічні соціальні, духовні, економічні відносини регіону та його специфічний етнічний та духовно-культурний розвиток.

1.3.4. Партія розвертає в Україні широку систему юридичної допомоги населенню – народні пункти юридичних консультації. Це дасть правовий захист від політичного тероризму та байдужості влади, дозволить підвищити статус і повноваження об’єднань громадян їх самоврядування, забезпечить незалежність низових засобів масової інформації (ЗМІ), унеможливить безчесне судочинство.

1.4. Місцеве самоврядування та центральна державна влада при народовладді

1.4.1. Вся законотворча діяльність місцевого самоврядування виконується конституційним шляхом.

1.4.2. Депутатський корпус та самоврядовані структури влади низового рівня унітарної держави, діючи спільно як самоокупна цілісність, мають право і на незалежні дії у використанні, в рамках своїх фінансових та матеріальних ресурсів і природних ресурсів свого довкілля, залишків після обов’язкових централізованих перерахувань на забезпечення та розвиток державності України.

Своя економіка місцевих та регіональних самоврядувань у своєму регіоні (в межах свого довкілля) має право і самостійно діяти, наприклад: може впровадити якийсь рівень (хоча би – європейський!) заробітної плати: державних службовців, працівників медицини, науки, освіти та пенсійного забезпечення. Вона може, також, залучати підприємців, що мають виробничі площадки у регіоні, до високої заробітної плати їх працівників (місцевих жителів) відносно центральних рекомендацій та нормативних актів України з метою заохочення і інтенсивного розвитку «середнього класу» країни.

1.4.3. Вся законотворча, управлінська та господарська діяльність місцевого самоврядування повинна бути прозорою і відкритою для громади (громад) соціальної сукупності на теренах регіону самоврядування, що забезпечить рівність громадян перед законом, реальність їх прав і свобод в усіх сферах суспільства.

Добавить комментарий