о¿о7.


[за шестиграмою №42 (Примноження – 100 011)]

Видобути із неявного щось явне 

Базова притча

У середині VIII в., при династії Тан, воєвода Ань Лушань затіяв заколот проти імператора Сюань-цзуна. Спільник Ань Лушаня, генерал Лінху Чжао зробив облогу міста Юнцю, в якому сховався із невеликим загоном  вірний імператору генерал Чжан Сюнь. Останній наказав своїм воїнам зробити із соломи тисячу чучел за розмірами людини і кожну ніч їх опускати із захисної стіни фортеці. А воїни із  війська облоги думали, що опускаються захисники фортеці та обрушили на ті чучела хмару стріл, що звичайно застрявали у соломі. Тоді Чжан Сюнь наказав підняти ті чучела і таким чином значно поповнив свій військовий арсенал – добув декілька тисяч стріл. Коли супротивник перестав розстрілювати хибного ворога, із захисної стіни були спущені дійсні воїни. А Ліхун Чжао по інерції рішив, що то спускають чучела, та заборонив своїм лучникам відкривати обстріл противника. Тож, вийшло так, що загін чисельністю всього у п’ятсот воїнів зміг стрімко напасти на табір Ліхун Чжао і,  скориставшись сум’яттям осади, повернув весь табір противника до втечі.

Афоризми:

Всі речі Світу

Народжуються буттям,

А мруть в небутті.

***

Треба уміти

Із нічого явного

Щось утворити.

***

Артизм омани:

Спочатку обдури, а,

Потім – без облуд.

***

Коли облуда

Здається не обманом –

Це дійсний обман.

***

Спочатку трохи…

Дурі, потім вже більше –

Тоді й заблуда.

Коментарі:

В китайському оригіналі стратегем прямих посилок на відповідну шестиграму не має. Але явна комбінація «малого інь, великого інь та великого ян» дає однозначно шестиграму №42 (Примноження) яка серед свої афоризмів вказує: — «Сприятливо мати, куди виступити» та «Сприятливий брід через велику річку». Внизу триграма Грім, зверху – дзеркально подібна їй триграма – Вітер. Початковий імпульс (нижня – дев’ятка) після ряду метаморфоз знаходить завершення у двох янських рисах, із яких п’ята риса символізує саме Небо – вершину підйому взагалі. Взаємна обертовість рис в обох триграмах цієї шестиграми це знак  — найвищої гармонії. В термінах же військового мистецтва ця шестиграма знаменує слідуючий процес: первинний фальшивий рух супротивник може прийняти за справжній намір і розслаблюється (тому підтвердженням є символ —  підряд три інських риси), після чого можливе вже нанесення рішучого удару.

Ілюстрації:

Застосовували цю стратегему зачасти у  древні і сучасні часи. Наприклад:

—         Коли у 217 р. до н.е. римлянин Фаюій Кункуратор заманив Ганнібала із його військами до глибокої долини і перекрив вихід, той звільнився за допомогою саме цієї стратегеми. Він зібрав 2000 волів, прив’язав їм до ріг по в’язанці хмизу і, коли наступила ніч, підпалив хмиз і погнав волів на римлян. Ті вирішили, що на них йде ціле військо карфагенян, і почали спасатися втечею. Ганнібал же вивів своїх воїнів із пастки;

—         Під час другої світової війни, на разі одного зіткнення у Північній Африці, фельдмаршал Роммель ввів до облуди супротивників тим, що замаскував під танки автомобілі «фольксваген» та,  коли здійняв ними величезну хмару пилу, імітував велике переміщення своєї танкової армади;

—         Дуже часто користувалися цією стратегемою козачі отамани Запорізької Січі, наприклад коли невидимо підходили до бусурманських фортець якби на підводному флоті чи коли застосовували прості у виконанні огнемети (передвісники сучасних – «катюш»);

—         Користувався  цією стратегемою й герой громадянської війни та народних анекдотів за часи СРСР – Чапаєв.  Якось перед його всього одним ескадроном, що перед селом призупинився на пагорбі,  опинився великий загін білогвардійців котрі квартирувались у тому селі. З села із стовпового шляху до нього   бачився лише його невеликий шматок – бо решту шляху заступав якраз той пагорб (й про це знав Чапаєв). І от Чапаєв наказав покружляти своєму ескадрону навкруги того пагорба декілька раз. А білогвардійські спостерігачі подумали, що наступає ціла армада і втекли із села без всяких боїв;

—         Часто користувалися цією стратегемою (хоч і зовсім не знали її теоретично)  низові командири радянської армії під час своєї Великої Вітчизняної  війни —  військові народні чудесники. Й прикладів такого застосування тут й не перерахуєш.

Але є і інша практична сторона стратегеми «видобути із неявного щось явне»  чи, якщо перефразувати, — «вийняти що-небудь із повітря» або «висмоктати щось із пальця».  І от в такій філософії, нажаль, працює дуже багато сучасних письменників, журналістів і, особливо, істориків та політиків.  Хоч почасту версія стратегеми «висмоктати щось із пальця» й породити чутки із вуст чи пером вдається швидко «розкусити» як «парашу» (іврит – «дезінформацію») але вона все же не рідко досягає успіху. Сучасний журналіст Китаю (й головний редактор ChinaYouth Daily Чень Сяочуань (Chen Xiaochuan) нараховує чотири ступені ескалації чуток, що направлені проти особи, яку треба обов’язково опорочити. Якщо ця людина бездоганна із її професіонального боку, на неї, насамперед влаштовуються політичні нападки. Якщо вона невразна  і з цього боку, її звинувачують у діловій недобросовісності. У випадку невдачі і тут, на приціл береться її інтимне життя. Коли і цей постріл не влучає у ціль, задираються до її характеру, наприклад: звинувачують у гордині. Як правило, мета – принести шкоду,  практично, завжди має результат – хто небудь, все ж. повірить у щось.

Добавить комментарий