Енциклопедії Дяківа Романа / Знання, Досвід, Мудрість. Цікава та корисна інформація

Енциклопедія Бойківщини: природа, культура, мова, славні імена. Роман Дяків. Частина 1 — Бойківський словник

Оо

О – є, саме воно.
Оба́ – обидва.
Оба́біч – з обох боків; на обидва боки.
Оба́ва пе́ред майбу́тнім – турбота про майбутнє.
Обали́ти – повалити.
Оббива́ти – підгортати (про картоплю).
Оббира́ти – 1. Чистити, обчищати. 2. перен. Повністю обкрадати.
Обгара́ти – спектися.
Обгва́ра – обмова.
Обгріба́ти – підгортати (про картоплю).
Обе́ – обоє.
О́берлюфт – кватирка.
Оберні́ня – інші часи.
Оберта́ти вали́ – ворушити сіно, яке лежить у покосах.
Обзби́рувати – наривати (про чиряк).
Обзира́тисі – оглядатися.
Обзі́рець – посланець, якого батько хлопця посилає до батька дівчини, щоб з’ясувати, чи можна засилати сватів.
Обзо́р – оглядини.
Обзо́рини – обрядові дійства до весільного сватання, коли батьки й рідні майбутнього подружжя ходили одні до одних на “оглядини” маєтності, господарства. Складова частина сватання. Інша назва – Оглядини.
Оби́ – щоб, щоби.
Оби́ванка – спідниця з домотканого полотна із орнаментом.
Обидва́ – один та інший, один з одним.
Оби́льха – 1. Неакуратна людина.
2. Ледар. 3. Непродуктивна корова.
Обігна́тися – 1. Відбитися. 2. Обійтися, самочинно зробити, впоратися.
Обіжа́ти – ображати.
Обі́жений – ображений.
Обі́жники – статути, інструкції.
Обі́йсьтя – подвір’я.
Обійти́ – доглянути худобу, господарство.
Обірва́ти – перен. Бути битим.
Обі́руч – в обидві руки.
Обі́стя – ділянка поруч із будинком.
Обі́тниця – обіцянка, дане слово.
Обі́ч – 1. Обочина. 2. Схил гори.
Обйо́йкати – захоплено дивуватись; ойкати.
О́блаз – гола стрімка скеля; круча.
О́блак – вікно.
Обле́сний – підлабузницький, ласкавий.
Обли́ваний понеді́лок – перший понеділок після Великодня. Молоді люди (хлопці й дівчата) жартома поливали водою одне одного.
Облиши́тися – відстати.
Обліни́тися – вилиняти.
Обложе́но – обкладено (довкола).
О́блуд – неправда.
Облу́да – жебрак.
Облу́дник – лицемір.
Облюбле́ниця – наречена.
Обля́ти – облити.
Обмасти́ти – перен. Оббрехати.
Обми́кати – обірвати плоди або листя.
Обнима́ти – обіймати; охоплювати увагою чи поглядом.
Обні́жка – деталь, яка з’єднує в ціпку держак і белень.
Обня́ти – захопити.
Обо́ра – відгороджена частина подвір’я з приміщеннями для худоби; загорода, загін.
Обо́рини – обряд на весіллі, коли наречений іде до нареченої, щоб вести її до шлюбу.
О́боріг – споруда на чотирьох стовпах, на якій є пересувна покрівля з соломи або очерету, для зберігання сіна, збіжжя і т. ін.
Обо́ча – похила поверхня гори.
Обрабла́ти – 1. Оздоблювати. 2. Доглядати (поле).
Обрабува́ти – обікрасти, пограбувати.
О́браз – ікона.
Обри́дливий – огидний, відразний.
Обрі́бка – обробіток.
Обріза́чка – стругачка, ніж для чистки картоплі.
О́брізок – невелика частина, шматок, відрізаний від чого-небудь, або залишок від різання чогось.
Обрі́к – дрібно посічена солома з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней.
Обру́бини – цямрини криниці.
Обру́с – скатертина; рушник.
Обру́чка – 1. Кільце на косі. 2. Перстень без камінця. 3. Браслет.
Обсерва́ція – споглядання, спостерігання.
Обсервува́ти – обговорювати; вивчати.
Обсіка́ти – сапати.
Обско́чити (го) – окружити (його).
Обслі́джувати (обсліджуют) – обстежувати.
Обслу́жний – обслуговувальний.
Обста́ти – 1. Заступитись за когось слабшого. 2. Ставати на чий-небудь бік (у суперечці, боротьбі й т.ін.). 3. Залишитися.
Обсто́ювати – відстоювати, захищати.
Обстри́чи – остригти.
Обтала́паний – забруднений, заляпаний.
Обтра́сканий – забризканий.
Обту́лювати – 1. Утеплювати, обкутувати. 2. Огортати.
Обха́рити – обчистити (яблуко).
Обхо́дити (обхо́дит) – цікавити; стосуватися.
Обча́с (обца́с) – каблук, підбор.
Обчикри́жити – зрізати, відрізати ножицями, машинкою або, підрізуючи й підрівнюючи, укорочувати (про волосся).
О́бшар – 1. Селяни, які обслуговували панський двір і жили при ньому; двораки. 2. Територія. О́бшивка – комір.
Обшо́ри – резервні земельні ділянки, що становили 1 / 6 частину земель лицарської осади, які могли передаватись у власність колоністам осадникам.
Об’я́ти (го) – обняти (його); обхопити.
Об’я́ва – ознака.
Об’яви́тися – з’явитися.
Овва́ – вигук легковажності “е”.
О́вва – ні, ой ні.
О́вод – ґедзь.
Огва́ра – обмова, наклеп.
Оги́нь – вогонь.
Оги́да – негідник, погань.
О́гирок – огірок.
О́гір –1. Жеребець; кінь. 2. Чоловік, який занадто захоплюється жінками.
Огля́дини – сватання.
Огни́во – 1. Кільце в ланцюгу. 2. Кресало.
Огні́ – вогні, велике полум’я.
Ого́нок – ланцюг людей, черга.
Огру́ддя – погруддя, бюст.
Огу́рний – пихатий, чванливий.
Одве́рто (отва́рто) – відверто, прямо, відкрито; легально.
О́де, о́ди – ось тут.
Одево́ – ось тут.
О́дека (о́декаво) – ось там, там дальше.
Оде́н – один.
Одина́йцять – одинадцять.
Одини́ці – окремі особи.
Одіва́тися – одягатися.
О́діж, оді́ня – одяг.
Одмика́ти – відкривати, відчиняти.
Одностро́ї – уніформа.
Одри́на – спальня або інша кімната.
Ож – що.
Ожли́ – якщо.
Озна́чений – визначений.
Озно́ба – простуда.
О́зьме – візьме.
Окалі́чіти – стати калікою, покалічитися.
Окла́ди – компреси.
О́клик – голосний вигук, викрик, що виражає які-небудь почуття.
Окови́та – міцна горілка високого ґатунку.
Околі́т – невеличка в’язанка соломи, з якої в’яжеться сніп.
Око́рич – горбиль (обрізка від дошки).
Око́писько – місце поховання людей, що померли від мору (епідемії).
Око́пище – 1. Єврейське кладовище. 2. Місце, де були окопи.
О́країна – територіальна межа населеного пункту.
Окре́ме – окремо.
Окремі́шний – окремий.
О́криж – хрест.
Окру́га – округ, регіон, район, надрайон в УПА.
Окуля́рії – окуляри.
О́кур – пристрій для обкурювання бджіл.
Оли́ва – олія.
Олу́вок (олу́фко) – олівець.
О́лух – незграбна, вайлувата людина.
О́маста – жир.
О́мкно – сумно.
О́морок – запаморочення.
О́на – вона.
О́н-він – той, та, то.
О́ндека, о́нде, о́ндикаво – ось там.
Ондуля́ція – завивка волосся.
О́не – ось.
О́ни – вони.
О́но – воно.
Ононо́ – Див. Онде́ка.
Онто́й – Див. Он-він.
Онту́т – ось тут.
Ону́чі – шматок тканини, яким обмотують ноги перед взуттям.
Опа́вка – плетений кошик із лози.
О́пад – двічі.
О́падами – по частинах; інколи, деколи.
Опала́ти – перемішувати, очищувати зерносуміш.
Опала́чка – неглибока довбана дерев’яна таця овальної форми з двома ручками із протилежних боків. Призначена для провіювання зерна.
Опало́к – кошик.
Опа́льчина – весло на плоті.
Опа́люватися – засмагати.
Опа́нча – жіночий верхній одяг типу чемерки.
Опа́ньча (опо́нча) – вовняне пальто.
Опаса́тися – підперезатися.
О́паска – нарукавна пов’язка.
О́періска – пояс, ремінь.
Опертя́ – підтримка.
Опі́нія – 1. Опіка. 2. Громадська думка.
Опі́чне о́ко – пильне око, пильний нагляд.
Опі́сля – після, через деякий час, пізніше.
О́повіди – сповіщення в церкві про шлюб.
Опові́сти – сказати все, що на душі; виговоритись.
О́полох – опудало.
О́пруч – крім.
О́пуд – некрасива, неприваблива особа.
О́пух – пухлина.
Опу́хлений – опухлий.
О́пцас – каблук.
Опчемери́тися – переїсти.
Ора́ль – пастух коней.
Орани́ця – виоране поле.
Орга́нка – старовинна вогнепальна зброя, яка нагадує рушницю.
Оргі́ні – жоржина.
О́рів – жолоб, вимитий водою.
Орі́х – горіх.
О́рльоп – відпустка.
Ору́дувати – діяти.
О́рчик – дерев’яний або залізний валок, до якого прикріплюють посторонки в упряжці; барок.
Оса́да – територіальна одиниця; незначне поселення (хутір), що складалось із кількох дворів і було складовою частиною села. Інша назва – Присілок.
Оса́дець, оса́дчий – засновник села в XIV-XVIII ст.; особа, що очолювала сільську громаду, здійснювала судочинство, стягала із селян повинності й судові штрафи. Займав проміжне (посередницьке) становище між селянами і феодалами. Інша назва – Князь.
Осе́т – осот.
Оси́на би ти – цур тобі.
Осі́бний – окремий, відокремлений.
Осі́док – 1. Земельний наділ, садиба. 2. Стоянка, база.
Оско́мина – оскома.
Оско́рба – гризота, біда.
Ослі́н – 1. Хатня пристінна лавка. 2. Стіл для померлого.
Ослі́нчик – стільчик, стілець.
Особі́вка – 1. Легковий автомобіль. 2. Пасажирський потяг.
Особо́ві а́вта – легкові автомобілі.
Оссини́к би ти – цур тобі та пек.
Остава́тися – залишатися.
Остальне́ – решта.
Оста́тний – останній.
Оста́ток – залишок.
Остерва́ – кілок у стіжку.
Ості́нок – стіна між вікнами.
О́стержінь – гнійний нарив; фурункул.
Остовпі́ти – 1. Закам’яніти від страху чи здивування. 2. Здивуватися, знітитися, злякатися.
Осто́дія – “принцеса”, задавака, велика персона.
Остри́йкий – гостренький.
Острі́вка – стовбур дерева, з якого частково обрубали гілки. Довкола цього стовбура обкладається сіно й утворюється копиця або тимчасова вішанка для сушіння і подальшого зберігання сіна просто неба у місці сінокосів.
О́стро – круто, різко, самовпевнено.
Остро́ва – вкопаний у землю стовбур дерева з довгими обрубленими гілками (сучками), що призначені для сушіння сіна.
Остро́вка – закріплена вертикально на поверхні землі верхня частина стовбура дерева, на яку складають сіно.
Осточерті́лий – до краю обридлий; остогидлий.
О́суд – 1. Доля. 2. Категорично висловлена думка про кого-, що-небудь; присуд.
О́сунь – гора, що зсувається, обвалюється.
О́сух – буханець хліба.
О́сьвічати – навчати.
О́ська – вісь.
О́сьлін – лава.
О́сьмий – восьмий.
Ота́к – туди-сюди.
Отаксову́вати – описувати, таксувати, оцінювати.
Отва́рто – відверто, відкрито.
Отвори́ти – відкрити що-небудь, відчинити.
Отво́рки – віконниці.
О́тдека – ось тут.
Оте́ць, ві́тець – батько.
О́ті, он – ось, тут.
Отроба́ – внутрішня частина живота людини або тварини.
Отро́ва – отрута.
Отро́к – молодий дружинник.
О́труд – різновид метелика.
О́трут – той, хто живе за чужий кошт, чужою працею; дармоїд; нероба.
Отрє́хнути – висохнути (про траву, збіжжя) після дощу.
О́ттам – звідти.
О́тчичка – дочка, що успадковує весь маєток батьків і залишається на родовому хазяйстві.
О́тчичок, о́тчичь – 1. Син, що залишається на господарстві батька. 2. Уродженець вказаної місцевості.
Офензи́ва – наступ.
Офензи́вний бій – наступальний бій.
Офе́рма – 1. Тюхтій, неповоротка людина. 2. Ледащо, нездара.
Офі́ра – пожертва.
Офі́рувати – пожертвувати, дарувати.
Офіци́на – літня кухня.
Офіціо́з – 1. Офіційний документ. 2. Офіційний прийом.
Офіціялі́ст – чиновник, службовець.
Оха́б – рештки дрібних дров на зрубі.
Охля́ти – 1. Прислабнути, втратити сили. 2. Раптово завмерти.
Охна́ль – цвях для кінської підкови.
Охопо́к – згребена докупи частина сіна невеликого об’єму.
Охо́та – бажання, намір.
Охо́тник – доброволець.
Охті́ти – 1. Стогнати. 2. Нарікати.
О́чап – поперечні балки на будівлі в основі даху.
Очеви́дячки – переконливо, очевидно.
Очиві́сний – очевидний; справжній.
О́швар – погана дошка.
Ощи́пки – паляниці з пшеничної муки.
Ощи́пок, ощи́пля – 1. Вівсяний хліб. 2. Хліб із прісного тіста, спечений на сковороді.

Пп

Па́ва – 1. Пишна, розкішна жінка.
Павз – дерев’яна жердина, призначена для зв’язування копи сіна.
Па́вза (па́уза) – перерва, перепочинок.
Паво́ри – бакенбарди.
Паву́зина – тонка довга палиця для притискання сіна; жердина.
Па́дати – гинути.
Паде́вко – коробка.
Паде́ся – стосується, випадає.
Падо́лист – листопад.
Паду́чка – епілепсія (хвороба).
Паже́рливий – жадібний, зажерливий.
Па́здирити – сильно бити.
Пазді́р’я – бур’ян.
Па́зур – кіготь.
Пазу́ха – передня частина сорочки на тілі людини.
Пай – частка.
Па́йка – якась частина, певна кількість чого-небудь.
Пак – потім, пізніше.
Па́ка – коробка, ящик.
Па́кати – палити, курити люльку.
Пакува́ти – 1. Зажерливо їсти. 2. Складати, укладати.
Паку́нок – загорток, посилка; щось запаковане.
Па́лаш – великий ніж.
Палени́тися – ніжитись.
Палени́чки – варені круглі тістечка.
Пале́нка – горілка.
Палиня́ – хліб із прісного тіста, спечений на плиті.
Па́лі – 1. Віхи, межові кілки. 2. Загострені дерев’яні кілки.
Пало́га – покіс сіна.
Палу́ба – старий предмет.
Па́луп – кора дерева.
Паль – 1. Паля. 2. Вогонь.
Палькова́ти – забивати кілки.
Па́льнути – перен. Сильно вдарити.
Па́льок – кілок.
Па́льцати гну́ти – перен. Теревенити; сперечатися.
Па́льцьом – пальцем.
Па́мнятка – сувенір, пам’ятна річ.
Па́на ба́витися – перен. Жити розкішно.
Панати́чка – стрічка.
Пани́ч – син священика.
Па́нська стра́ва – делікатес.
Панто́флі – домашнє взуття, капці.
Пантрівни́й – 1. Обережний. 2. Ощадливий.
Пантрува́ти – 1. Доглядати кого-, що-небудь; охороняти. 2. Дбати про когось, щось.
Пану́нця – дочка інтелігентів.
Панца́к – кутя.
Панцаки́ – ячмінна крупа, перловка.
Панце́рник – бронепоїзд, танк, броньовик.
Па́нцерфавст – гранатомет.
Панщизня́ні селя́ни – селяни, що були кріпаками у польських панів під час Австро-Угорщини (XIX ст.).
Па́нькатися – поблажливо ставитися до чиїхось дій, учинків.
Па́ньство – товариство.
Папа́шка – автомат ППШ.
Папенди́кля – картон.
Папіре́ць – документ.
Папірі́вка – сорт яблук.
Папі́рка – ратиця; частина ратиці.
Папі́рос – цигарка.
Папри́га – червоний перець.
Папу́лі – зневаж. Щоки.
Папу́чі – тапочки.
Пара́да – показуха, фарс, ейфорія.
Паради́чка – помідор.
Пара́дний – гарний, вишуканий (про одяг).
Пара́дниця – 1. Модниця. 2. Дівчина, яка привертає до себе увагу. 3. Гонориста дівчина.
Параста́с – заупокійна відправа; панахида за померлим.
Пара́ця – Параска (ім’я).
Па́ринка – залита окропом січка.
Па́ріг – бічний відросток на рогах оленя.
Па́рно – душно.
Парова́ні – до пари, парні, об’єднані в пару.
Па́рох – священик.
Парта́ч (парта́к) – майстер-невдаха, бракороб.
Парти́ка – дерев’яний клин.
Па́ртиця – стрічка.
Па́ртичка – 1. Вишиваний узор. 2. Невеличка смужка землі.
Парту́жина – запущене господарство.
Па́ру – декілька.
Парува́ти – личити, підходити.
Пару́ни – кучеряве волосся у дівчат; локони.
Па́рха – лупа (про шкіру голови).
Парцелюва́ння – мірка землі.
Парце́ля – ділянка землі.
Пас – 1. Пояс. 2. Орнамент, яким прикрашають стіни всередині хати. 3. Ремінь.
Па́сви́ско – пасовище.
Па́серб – 1. Брат чоловіка. 2. Нерідний син.
Па́сербиця – нерідна дочка.
Пасівни́й – відповідальний.
Пасіче́р – пасажир.
Пасічи́на – вирубана ділянка лісу.
Паска́р (пачка́р) – контрабандист; перекупник тютюну.
Пасківни́к – невелика довбана посудина у вигляді зрізаного конуса з двома вушками та покришкою для освячення пасок. Ін. назва – Ґелетє.
Па́склин – клин у косі чи в рубанку.
Паску́да – погана, мерзенна, підступна людина.
Паскуді́в’я – паскудники.
Паску́дниця – негідниця.
Па́скудь – бридко, гидко; погано.
Паску́нно – погано.
Па́сти (го) очи́ма – слідкувати за кимось.
Пасло́ – пасовище.
Пасми́стий – смугастий.
Па́смо – витягнутий, невисокий пагорб або група таких пагорбів; невеликий гірський кряж.
Пасова́ти – старатись.
Пасо́к – пояс, ремінь.
Пастеру́нок – відділок поліції в Західній Україні за часів панської Польщі.
Пастерунко́вий – поліцейський за часів панської Польщі.
Пасува́ти – 1. Щільно прилягати. 2. Під ходити до лиця (про одяг). 3. Личити, підходити (про поведінку). Пат – 1. Катафалк. 2. Клуня.
Патара́йка – брусниця.
Пате́нт 3 мая – патент, виданий австрійським цісарем Фернандом Благим 3 березня 1848 року, згідно з  якимскасовувались будь-які панщизняні обов’язки й роботи. Цій події відомий бойко, поет М. Устиянович присвятив свою поезію “Третій май”.
Пати́льня (пате́льня) – сковорода.
Пати́к – дерев’яна палиця, кий, паличка.
Пати́нки – черевики.
Патичо́к – сірник.
Патичкува́тися – 1. перен. Доказувати, сперечатися. 2. Вдавати з себе когось; церемонитись.
Па́тлач – власник густої шевелюри.
Па́тлюх – ледар, нероба.
Па́толоч – дрючок, важкий предмет у руці.
Патрольова́ти – патрулювати.
Патру́ля (патро́ля) – патруль.
Патя́кати – говорити багато про щось неістотне, пусте, не варте уваги; базікати, теревенити.
Пау́к – павук.
Паути́вий – ввічливий, шляхетний.
Па́хати – нюхати.
Пахо́лок – хлопчина.
Па́ца – лопатка, якою псевдопедагоги минулих часів били – “виховували” – учнів.
Пацифіка́ція – розправа над людьми.
Пацірча́та – дрібні намистинки.
Па́цірь – 1. Молитва. 2. Процес молитви.
Пацє́ – порося, свиня.
Па́цєр – молитва (“Отче наш”).
Па́ць – геть (Уживається як звертання до свині).
Пацьи́тко – порося, свиня.
Пацьо́рки – 1. Намисто, коралі. 2. Бісер.
Па́цю-па́цю – вигук, яким кличуть  свиней.
Пацю́к – 1. Кабан. 2. перен. Дуже огрядна людина.
Паця́ – 1. Свиня, порося. 2. перен. Набридлива, неприємна людина.
Па́чка – коробка.
Па́ша – корм для коней, для худоби.
Паша́к – молодий моторний парубок.
Паштала́кати – базікати, теревенити.
Паштеті́вка – паштетна ковбаса; свинячі кишки, начинені фаршем із відвареного м’яса, печінки, приправ.
Паще́ка – зневаж. Рот.
Пащекува́ти – говорити недоброзичливо, злобливо або пишномовно, беззмістовно; базікати, теревенити.
Па́яц – ялинкова іграшка з розмальованим зображенням голови, виготовлена з курячого яйця, з бородою із повісма та платтям, виготовленим із декоративного кольорового паперу.
Пе – форма кличного відмінка від Петро.
Пе́вний – впевнений.
Пе́вність – впевненість, переконання.
Пе́вно – 1. Гарантовано. 2. Звичайно, що так. 3. Переконливо.
Пе́дало – педаль.
Пек – 1. Уживається для заборони торкатися чого-небудь, брати, привласнювати що-небудь. 2. Вигук, щоб висловити незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. 3. Уживається при бажанні позбутися, не згадувати кого-, щонебудь, відвернути щось (перев. з астками хай, нехай).
Пе́кати – нарікати на кого-, що-небудь; засуджувати когось, щось.
Пеку́н – вид хлопчачої забави.
Пеле́ник – дитина в пелюшках.
Пелени́ця – білоручка; не призвичаєна до фізичної праці людина; пестун, пестунка.
Пелени́чка – корж із вівсяного борошна.
Пеле́нки – пелюшки.
Пелеха́ня – 1. Різновид їстівного гриба. 2. Кучерява дівчина.
Пе́лини́чки – страва з тіста і квашеної капусти.
Пензлю́й ві́дси – йди геть, забирайся звідси.
Пеніцілі́на – пеніцилін.
Пенца́ки – ячмінна крупа.
Пе́нція – пенсія.
Пеньо́ндзи – гроші.
Пе́рвістка – корова з першим телятком.
Переба́чити – пробачити, вибачити.
Перебира́ти –1. Брати у свої руки. 2. Приймати від когось. * Перебирают на себе – беруть на себе їхні обов’язки.
Перебі́гнути – швидко перебігти (про дорогу).
Перебо́йна – перегородка.
Перебрання́ майна́ – передача майна.
Перебра́ти наш ку́рінь – прийняти командування.
Перебра́тися – 1. Переїхати на інше місце, переселитися. 2. Переодягнутися. 3. Перейти на іншу сторону.
Перебу́тисі – минутися.
Перебу́тий – пережитий.
Переве́дений – проведений.
Переве́сло – джгут із скрученої соломи для перев’язування снопів.
Переверну́тися (переве́рся) – впасти, перекинутися.
Переверта́ти – перекидати.
Переве́рти – бедлам, безладдя.
Перевища́ти – переважати.
Переве́сти чин – провести захід; виконати якусь справу.
Переводи́ти наско́ки – нападати.
Пере́гляд хо́рих – огляд хворих.
Пере́дже – насамперед; раніше.
Передискутува́ти – переговорити.
Пере́дівок – віддалена частина села; хутір.
Передіста́тися – перебратися на інше місце.
Пере́д кілько́ма ти́жнями – декілька тижнів тому.
Пере́дний – 1. Минулий. Передного місяця. 2. Давніший.
Передні́вок – період між посівом (посадкою) продуктів рослинництва і збором урожаю.
Передно́вок – період перед збором урожаю.
Пе́ре дощ – падає сильний дощ; злива.
Пе́ред хви́лев – недавно, тільки що, щойно.
Пере́дше – раніше.
Пережи́ти – перебути певний час.
Перейти́ ви́шкіл – пройти навчання.
Перейти́ тиф – перехворіти на тиф.
Переки́нчик – той, хто перейшов на бік ворога; зрадник.
Переки́нчики – ті особи, які зраджували свій етнос, народ і переходили до ін., часто змінюючи своє прізвище та ім’я. За часів панування Польщі ця держава всіляко заохочувала українців до відмови від своєї національної ідентичності. Таким перевертням надавались різні пільги, подачки, включаючи переваги у прийомі на роботу, навчання тощо. За часів німецької окупації з середовища цих людей було найбільше зрадників.
Перекі́с – покіс трави.
Перекривля́тися – глумитися.
Пере́куска – закуска.
Перелі́г – земля, неорана кілька років і залишена для випасу худоби.
Пере́луч – ущелина.
Перемагазинува́ти всі ха́рчі – переховати всі продукти.
Перемару́дити яко́сь – перебути якось цей час.
Пере́марш – перебазування, перехід, рейд.
Переми́слити – добре подумати.
Перемі́нений – змінений.
Переміни́тися – змінитися.
Перемінюва́тися – змінювати кольори.
Перемі́щуватися – розміщуватися, змінювати розташування.
Перему́чений – втомлений.
Перене́стися – переїхати, переселитися.
Переона́джувати – змінювати, переробляти на свій лад.
Перепачко́вувати – перевозити товар в інше місце.
Перепачкува́тися – перебазуватися.
Перепе́рти – переконати, вмовити.
Пере́пис – рецепт приготування кулінарних страв.
Перепиття́ – процес вручення подарунків молодим на весіллі, після чого молоді на знак вдячності за подарунки наливають чарку дарувальникам.
Перепі́й – обряд випивати за здоров’я молодих.
Пере́пічка – мала хлібина з печі.
Перепу́джений – наляканий.
Перепу́дити – перестрашити, сильно налякати.
Перепусти́ти – 1. Підмінити на варті, на чергуванні. 2. Пропустити.
Переріши́ти – передумати, змінити рішення.
Переса́да – надмірне вшанування.
Пересі́чно – в середньому.
Переста́вка сил – перегрупування сил.
Переста́нок – 1. Відпочинок. 2. Місце відпочинку.
Перестра́шено – злякано.
Перестра́шитися – злякатися, перелякатися.
Перестрі́ти – зустріти; зупинити, перекрити дорогу.
Пересту́пний рік – високосний рік.
Перетира́чка – 1. Пристрій, яким прочищають прядиво другий раз. 2. Пристрій із двох жолобів для перетирання стебел льону.
Перетопи́ти – переплавити.
Перетрива́ти – перебути, витримати.
Перетя́ти – перерізати.
Перефарбува́тися – перен. Змінити політичні погляди.
Переходо́во – тимчасово, мимохіть.
Перехрести́тися – змінити віру.
Пере́читися – сперечатися.
Пери́ло – перегородка в стодолі.
Пері́г – вареник.
Перка́ль – тонка бавовняна тканина.
Пе́рла – перлини.
Перо́ – 1. Перо для писання. 2. Ручка для письма. 3. Авторучка (вічне перо).
Пе́рст – палець.
Пе́рстень – вороже кільце, оточення.
Пе́ртися – вперто стояти на хибній позиції; сперечатися.
Пе́рун – грім.
Перфе́кт – бездоганно, добре, неперевершено.
Пе́рчик – родимка.
Пе́рше – давніше, в минулому. Пес – 1. Собака. 2. Пристосування для зняття взуття.
Песля́нки – отруйні гриби.
Пе́сятко – цуценя.
Петее́ри – протитанкові рушниці.
Петльо́вана мука́ – мука вищого сорту.
Петра́ – день св. Петра.
Петрува́ння – святкування дня Святого Петра.
Петру́шки – так у західних областях України називали вагони, призначені для перевезення вантажів і худоби залізницею на далекі відстані. У них московська більшовицька окупаційна влада через загін НКВС вивозила до Сибіру безневинних українців, в т.ч. дітей, вагітних жінок, старших людей, впродовж багатьох тижнів без будь-яких санітарних норм. Значна частина цих людей до місця призначення не доїздила, помирала в дорозі.
Пецу́х – лінива особа.
П’єц – 1. Кухонна піч. 2. Грубка, пічка.
П’єцо́к – пічка.
Пивни́ця – муроване підвальне приміщення.
Пи́ла – 1. Металевий інструмент із зубцями для розпилювання різних матеріалів. 2. Цех, де розпилюють деревину.
Пиле́вник – хлів.
Пили́вник – прибудова біля сараю.
Пилеха́тий – непричесаний.
Пилува́ти – 1. Спішити. 2. Випитувати.
Пи́льно – 1. Невідкладно, важливо. 2. Ретельно, уважно.
Пи́льність – дбайливість.
Пильнува́ти – наглядати, стерегти.
Пини́ти – перешкоджати, затримувати.
Пинцаки́ – пшенична крупа.
Пинь – 1. Пень. 2. Вулик.
Пиня́ – зла пригода, неприємність.
Пи́няво – повільно.
Пи́пка – соска.
Пирга́ч – кажан.
Пирепроси́ти – вибачитися.
Пире́ступ – перехід.
Пирийти́ – пройти, минутися.
Пири́ло (пери́ло) – 1. Споруда, де зберігають сіно. 2 Відгороджене місце в коморі, зерносховищі й т. ін. для зсипання зерна; великий і високий, звичайно нерухомий ящик з лядою для зсипання зерна, борошна.
Пирка́тий – кирпатий.
Пироги́ – вареники з картоплею чи сиром.
Пи́рскати – розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками (про рідину, іскри).
Писа́ти на воло́вій шку́рі – писати багато і недоречно.
Пи́сарь – людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець.
Писка́тий – пащекуватий, язикатий.
Пи́скоти – лемент, плачі, викрики.
Пискува́ти – грубіянити, пащекувати; сваритися.
Пи́сок – 1. зневаж. Рот. 2. Обличчя.
Письмо́ – 1. Лист. 2. Писаний або друкований твір; звичайно газета чи журнал.
Псьо́ї – псячої, собачої.
Пися́та – песики.
Питльо́ване (питльоване) борошно – дуже дрібно помелене борошно.
Пихцюва́ти – старанно виконувати свою роботу.
Пи́цькати – погано їсти.
Пища́вка – сопілка.
Пища́ти – кричати.
Пи́щик – свисток.
Пия́к – той, хто постійно і надмірно п’є спиртні напої, має хворобливу пристрасть до них; алкоголік, п’яниця.
Піб’є́ – поб’є, покарає.
Пі́вка – 1. Фартух. 2. Шматок полотна.
Пі́вкати – викрикувати.
Півко́пки – 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складених колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху.
Півни́ця – підвал, погріб.
Півтри́тя – два з половиною.
Півть – кусень сала.
Пі́втя – півсвині, півтушки.
Півукру́га – міра часу; четверта частина робочого часу.
Пігна́ти – швидко побігти, поскакати.
Під – горище.
Підба́сок – баритон.
Підби́та стра́ва – рідка страва, заправлена пересмаженим борошном.
Підби́ваник – червоний борщ без картоплі.
Підби́ті зе́млі – завойовані землі, країни, території.
Підби́ті наро́ди – поневолені, підлеглі народи.
Пі́дбій – підкладка.
Пі́двечірок – другий обід.
Підгінка́ – заганяння групою людей річкової риби в спеціально споруджені в річці відсіки (загінки) з метою здобування великого улову. Здійснювали, зазвичай, після нересту риби.
Підго́рлиця – частина ярма під шиєю.
Підгра́батися – вийти з нужди, вибратися з нестатків.
Підда́ти – допомогти піднести.
Підда́ша – піднавіс.
Підеме́ – підемо.
Піде́рти (підру́т) – порвати.
Під замі́тою – на замітці, під підозрою.
Підзира́ти – підглядати.
Пі́дла мето́да – підступний метод.
Підлиза́йко – підлабузник.
Підли́зуватись – 1. Підлещуватись. 2. Підтікати.
Підмага́ти (підмага́ют) – допомагати.
Підна́йти – спокусити (жінку).
Піднеби́ня – внутрішня частина рота.
Підне́стися – підвестися, піднятися високо.
Підноси́ти на ду́сі – зміцнювати духовно.
Підожда́ти – почекати.
Підозрі́ня – підозра.
Підо́йма – важіль.
Підойми́ти – підняти.
Під паху́ – попід руку, під руку.
Підпе́ньок – різновид грибів; опеньок.
Підпира́ти – підтримувати щось.
Підпопо́вець – навколишня місцевість (територія, садиба), де проживає священик.
Пі́драний – порваний.
Підрихтува́ти – полагодити, приготувати.
Підро́лювання зая́в – фальсифікація заяв.
Пі́дсадки – зайди; люди, які недавно переїхали й оселились у селі.
Пі́дсатки – різновид грибів.
Пі́дсвинок – мала свинка.
Підси́чування – підбурювання, агітація.
Підсо́ння – клімат.
Підсофі́тка – підшивка стелі.
Пі́дстрики – глузування.
Підсьмі́шковуватись – насміхатися.
Підто́ка – вісь на возі.
Піду́ства – різновид річкової риби.
Підфі́тькувати – підкидати в по вітря .
Підхо́жий – вигідний, зручний.
Пі́дчас – страва, яка вариться з листя молодої капусти й заливається сироваткою або кислим молоком; юшка з листя молодих буряків.
Підше́вка – слизова оболонка шлунка.
Підши́тися – перен. Маскуватися під іншу особу.
Підшту́ркувати – юдити, підбурювати.
Пієти́зм – поетичність.
Пізна́ти – 1. Зрозуміти, впізнати, розпізнати. 2. Зазнати лиха.
Пізна́ти люди́й – вивчити, зрозуміти людей.
Пізни́ти – спізнюватися.
Пі́мста – помста.
Пі́мше – пізно.
Піннима́ти – піднімати.
Пінча́ти – тремтіти.
Піп – священик.
Пі́па – 1. Люлька для куріння. 2. Краник-човник, що в минулому призначався для бочки з пивом.
Пі́пчити – курити, палити люльку.
Пір – сварка, суперечка.
Пірва́ти (го) – спіймати, схопити (його).
Пірва́тися – рвонутися, кинутися.
Пі́ритися – злитися, сердитися.
Пі́ря – 1. Пір’я. 2. Листя цибулі.
Піря́ча – зневаж. Кури.
Пі́слати – послати.
Післани́ць – посланець.
Пі́сник – скромна вечеря після денного посту.
Пісника́ти – вечеряти після посту.
Пі́сно – скоромно.
Пістраки́ – веснянки.
Пі́ти – співати.
Піти́ по ку́чах – піти на вечорниці.
Пі́хур – міхур.
Пі́цятко – малятко, дрібнятко.
Пічне́ – почне, розпочне.
Пічня́віти – набрякати.
Пі́шевка (пі́шва) – наволочка.
Пі́шка – 1. Стежка. 2. Стежка в горах.
Пішни́к – стежка у лісі.
Піще́вка – свисток із ліщини.
Пія́к (піячи́на) – пияк, алкоголік.
Пія́рник – божевільний.
Пі́яти – співати; кукурікати (про когута).
Пйо́ник – 1. Чарочка. 2. Невисокий на зріст чоловік.
Плав – купа снопів у полі.
Пла́зьом – повзком.
Плай – 1. Стежка в горах. 2. Рівне поле.
Пла́нкач – теслярська сокира з широкими лезами; тесак.
Пла́нно – погано, неякісно.
Пласт – 1. Шар. 2. Гілля хвойного дерева. 3. Назва молодіжної патріотичної організації.
Пла́тва – балка, до якої кріпляться крокви даху.
Плати́на – 1. Хустка. 2. Крижмо.
Плати́нка – 1. Хустина. 2. Ганчірка. 3. Онучі.
Платі́нка – онуча.
Пла́ття – 1. Білизна. 2. Весь одяг.
Платянки́ – онучі.
Пла́ха – розпилена колода надвоє.
Пла́хта – 1. Тканина квадратної форми для перенесення сіна, трави. 2. Дошка для тіста. 3. Простирадло.
Пла́шка – широка дошка; лавка.
Пленка́ч – сокира з широким вістрям, якою тешуть колоду; тесло.
Плени́ці – колоди, обтесані з обох сторін.
Пле́сканка – 1. Що-небудь, що має сплю щену, плескату форму (круг сиру, шматок масла й т. ін.). 2. Глиняна посудина плескатої форми.
Пле́скатий – плоский.
Пле́сни му – дай йому ляпас.
Плесо́ – відносно широка, зі спокійною течією ділянка річки між двома перекатами, закрутами.
Плести́ –1. Верзти нісенітниці. 2. В’язати на спицях.
Пле́чі – перен. Знайомство, блат, підтримка.
Плини́ці – бруси, товсті дошки для будівництва.
Плитки́й – мілкий.
Пліт – огорожа з дерева, лози, каменю тощо.
Плі́хший – гірший.
Пліши́ти – заклинювати.
Плі́шка (плі́ха) – клин, кілок, клинок.
Плоснина́ – пасовище.
Плоти́ця – плотва (різновид прісноводної риби).
Плуго́тар – орач, землероб.
Плужи́ти – орати плугом.
Пльо́нтатися – плутатися під ногами.
Пльо́нтро – поверх будівлі.
Пльо́тки – 1. Плітки. 2. Люди, які їх поширюють.
Плю́ца – легені.
Плягува́ти – допомагати, бути корисним.
Плян – 1. Розрахунок. 2. План.
Плясте́рок – шматочок.
Пляц – 1. Подвір’я; місце під забудову. 2. Площа.
Пля́цкати – прицмокувати під час жування.
Пля́цки – 1. Оладки з тертої картоплі. 2. Домашні випечені коржі, перекладені начинкою.
Пля́цок – Див. Ущипок.
Пляцу́фки – польські підпільні партизанські загони.
Плящи́нка – пляшка.
Пну́тися – 1. Лізти. 2. Прагнути до чогось.
Побарані́ти – подуріти, очманіти.
Поба́чини – застілля в молодого після весілля.
Поба́яти – поворожити.
Побере́жник – 1. Сторож. 2. Подорожник.
Поби́йкати – покричати на звірів, посварити.
Побира́ти – вбирати.
Побіга́чка – 1. Стрілка годинника. 2. перен. Жінка, яка занадто ходить до сусідів. 3. Деталь борони, в яку закладають кільце з ланцюгом для орчика. 4. Деталь кросен.
Побі́жно – мимоходом, поверхово.
Побі́й – покриття даху.
Побі́льше – якомога більше, більш.
Побі́льшений – збільшений.
По́біч – поруч, поряд; крім того.
Побі́шниця – бічна частина ліжка.
Побли́зький – ближній, близько розміщений.
Побо́жник – чоловік, який виконує
всі релігійні обряди; віруючий.
Побо́жниця – віруюча жінка.
Побо́чниця – коханка.
Побрати́м – близький друг, товариш.
Побунтува́ти – потривожити, порушити спокій.
Пова́ла (пово́ла) – стеля.
Повбіця́ти – дати слово, пообіцяти.
Поведе́ся – повезе, пощастить.
Поверну́ти – зайти, завітати. Там, де я мав повернути, там ся загасило.
Повзу́н – пластун.
Пови́дло – зварені в цукровому сиропі, меді чи патоці ягоди або фрукти.
Пови́ляники – крученики.
Пови́ж – високо.
Пови́рх – зверху; через край.
Повіда́ти – розповідати, говорити, казати.
Повінува́ти – дати придане.
Пові́смо – 1. В’язка вичесаних із льону або конопель волокон, призначених для прядіння. 2. Пряжа, отримана від прядіння. 3. Міра прядива. 4. Пасмо.
Пові́сти – сказати, розказати щось.
Пові́т – адміністративно-терито ріальна одиниця (модель нинішнього району).
Повітру́лі – фольк. Злі духи, що під час буревію літають над селом.
Повія́тися – зникнути кудись, поблукати.
По́вний посвя́ти – самовідданий, готовий до урочистої посвяти. По́вниця – 1. Бокал. 2. Глечик. 3. Подарунки нареченим у день весілля.
По́вно – багато, достатньо.
Пово́ли – повільно, поволі, помаленьку.
Пово́лийки – помалу, нікуди не поспішаючи.
Пово́лоцьки – волоком, юзом.
Поворо́зка – 1. Мотузка. 2. Ручка на відрі.
Поворо́тній – зворотний.
Поворо́тці – колишні втікачі.
Повтира́тися – витертися.
Повх – кріт.
Пов’язати́ся – 1. Дійти згоди робити
спільну справу. 2. Побратися. 3. перен. Зв’язатися.
Пога́за – ячмінна крупа.
Пога́мбузити – перемішати, зруйнувати.
Пога́ний – злий, недобрий.
Пога́нка – змія.
По́гар – склянка, кухоль.
Погара́тати – понищити, побити, розбити.
По́гарище – гора, покрита лісом.
По́гарь – 1. Згарище в лісі. 2. Кухоль. 3. Гора, нижча за сусідню гору.
Поге́дзитися – повіятися, кудись побігти.
Поги́біль – загибель.
Погі́дний на́стрій – добрий, піднесений настрій.
Погляда́ти – пошукати; постежити, виглядати.
Погля́дини – обід для жінок після похорону.
Погоди́ти – зачекати.
Пого́йкувати – покрикувати.
Пого́лоска – новина, чутка; поширення інформації.
Погонорува́ти – погордувати, зневажити.
Пого́р – Див. Погар.
Погорі́в (погорі́лець) – 1. Той, у кого згорів будинок із майном. 2. перен. Той, хто зазнав невдачі.
Пого́ститися – споживати те, чим пригощають (при зустрічі, в гостях і т. ін.).
Поготі́вля – готовність.
Подаба́тися – захотітися.
Подава́тися – 1. Зневіритись. 2. Мати хворобливий вигляд.
Пода́ласє – схудла, змарніла.
Подали́й – гнилий.
Пода́тися – заслабнути, змарніти, схуднути; втратити сили.
Подви́гатися – підірвати сили; підірватися.
Поде́вча – коробка; ящик.
Поде́нок – 1. Основа з дошок для захисту від снігу. 2. Складова оборогу.
Поди́батися – зустрітися.
Подивля́ли нас – дивувалися нами.
Поди́чки – порічки.
Подзьо́нки – порічки.
Поді́бно ма́тися – подібно виглядати.
По́длук то́го – в порівнянні з цим.
Подо́ба – краса, врода.
Подо́бенка – фотокартка.
Подовга́вистий – поздовжній.
Подо́лок – поділ.
Подоста́тком – достатньо.
По́дрина – місце, де зсунулась земля.
Подри́на – жердина на помості, перекладина.
По́дря – 1. Нари. 2. Ліжко в стайні.
Подуси́ти – 1. Задушити. 2. Пом’яти.
Подь, пой – ходи, ходімо.
По́єдин – 1. Дехто. 2. Якийсь.
Поєди́нчий – одинарний.
Пожали́вник – позашлюбна дитина.
Пожа́лувати – пожаліти.
Пожди́ – почекай, зачекай.
Пожиткува́ти – споживати, куштувати.
Пожито́чний – корисний, споживчий.
Пожи́чити – позичити, взяти позику.
Позави́діти – позавидувати.
Поза́втра (поза́втрім) – післязавтра.
Поза́вуха – (дати) ляпаса.
Поза́вчира – позавчора.
По́задне бо́рошно – борошно низької якості.
По́задя – погане зерно.
Позаєглу́ – різновид вишивання.
Позажига́тися – засвітитися, загорітися.
Позаза́втра – Див. Позавтра.
Позазана́рік – два роки тому.
Позазаторі́к – три роки тому.
Позазира́ти – подивитись; підглянути.
Поза́куди – з чого; звідки.
Позалі́тісь – позаторік.
Позамі́тувати – закинути; забути; перестати виконувати якусь дію.
Позана́рік – на наступний рік.
Позаправ’я́ти – вирівняти щось.
Позасно́чі – позавчора ввечері.
Позахильця́х – 1. Непомітно для інших; нишком. 2. Позаочі.
Позби́раний – одягнений на вулицю гуляти (про дитину).
Позваля́ти – дозволяти.
Позві́дати – запитати, спитати.
Позве́дення – дія, за якої бездітна пара бере до себе хлопця й дівчину за своїх дітей, на своє господарство.
Позволи́ти – дозволити.
Поздоро́вкатися – привітатися.
Позе́мо – горизонтально.
По́зза – з приводу; заради чогось.
Позира́ти – дивитися; звернути увагу; поглядати, спостерігати.
Пози́чки – 1. Порічки.
Позі́вати – позіхати.
Позі́р – 1. Струнко. 2. Увага.
Позлі́тка – позолота, фольга.
Позлоти́ти – позолотити.
Позлоче́ний – позолочений.
Позлуп’я́ти – зняти, скинути (про одяг).
Позмі́туватисі – викривитися, погнутися.
Позьві́датися – розпитати, поцікавитися.
Позьо́мки – суниці.
По ї́дженню – після їди.
По́йтош – товариш, друг.
Пока́жчик – показник, свідчення.
Показа́тися – виявитися, здатися.
Пока́зуватися – появлятися, з’являтися.
По́ки – спокій.
Покі́й – кімната відпочинку; кімната для гостей.
По́клад – згода.
По́кладок – яйце в гнізді курки-несучки.
Покли́кувати – залучати, закликати.
Поклони́ти – випити до когось за його здоров’я.
Поклони́тися – привітатися.
Поко́ст – оліфа.
Покра́цьки – нишком, таємно.
Покра́яти – порізати щось повністю, без залишку на багато частин, шматків.
Покри́тка – дівчина, що народила позашлюбну дитину.
Покриши́ти – роздрібнити що-не-будь на маленькі частинки.
Покрі́вці – домоткані доріжки на підлогу.
Покропи́вник (пукрупи́вник) – байстрюк, позашлюбна дитина.
Поку́шати – скуштувати.
Пола́зник – 1. Людина (бажано хлопець або чоловік), яка на Введення, Різдво входить перша в чужу хату і від якої залежить, який рік буде в тій хаті. 2. фольк. Тварина, яку вводять до хати на Введення або Різдво.
Полего́йки (полиго́йки) – злегенька, трохи, повільно.
Поле́гша – полегшення.
Поле́два – навряд чи.
Поле́диця – ожеледь.
Поле́нта – куліш.
Полє́рас, (поля́рис) – гаманець.
Поли́ваний понеді́лок – Великодній понеділок, коли обливаються водою.
Поли́ваний по́суд – емальований посуд.
По́ливка – юшка.
Полигки́ – поволі, не поспішаючи.
Политі́ти – швидко побігти.
По́личок – щока.
Поліви́ти – 1. Вступитися. 2. Дати слабину у вихованні. 3. Ослабити вузол. 4. Полегшити.
Поліжни́ця – породілля.
Полови́й – світло-жовтий (про колір).
Поло́вка – половинка чогось.
Половни́к – прибудова при хліві для сіна, соломи.
Поло́вти – очищати поле, город від бур’янів, зрізуючи або викопуючи їх сапою чи вириваючи руками; полоти.
Поло́жений – 1. Збудований. 2. Розташований, розміщений.
Поло́женя – становище.
Полока́ти – полоскати, прополіскувати (про одяг).
Поло́мінь – полум’я.
Полонина́ – гірське безлісе пасовисько.
Полоте́нце – 1. Рушник. 2. Невеличке домоткане полотно.
Полотно́ – домоткана тканина з льону або конопель.
Поло́шити – лякати.
Полу́біч – бочка видовженої форми, призначена для квашення овочів.
Полу́денок (полу́нне) – 1. Полудень. 2. Другий обід.
Полу́кішки – додаткові насадки на віз, що збільшують його місткість.
Полума́цьок – мірка на 25 кг збіжжя.
Получе́ний – об’єднаний, з’єднаний.
Получи́ти – 1. Сполучити. 2. Отримати.
По́льний – особа, яка охороняла колгоспні поля.
Поля́двиця – філейна вирізка (найцінніше м’ясо).
По́лянка – очищена від дерев галявина в лісі.
Пома́ли – поволі, потрохи.
По́малити – 1. Не вгадати розмір. 2. Зменшити, зробити меншим.
Помара́нча – апельсин.
Помасти́ти – 1. Дати хабар. 2. Матеріально заохотити. 3. Змастити, покрити мастилом.
Помеля́ – щітка для побілки.
Помига́ти – промайнути.
Поми́йниця – 1. Брехуха, пліткарка.
2. Миска для помиїв. 3. Яма для помиїв.
Помиру́ватися – прийняти миропомазання.
Поми́словість – розважливість.
Поми́слово – вдумливо, розумно.
Помі́рок – невелика земельна ділянка, що є додатковим наділом і знаходиться за межами села; прирізок.
Помі́туватися – зневажати, ігнорувати, відкидати.
По́міч – допомога.
Помнє́кнути – пом’якшати.
Помня́ти (помня́цкати) – зім’яти, пом’яти, розім’яти.
По мо́жності – по можливості.
Помоло́дина – вершки.
Помордува́ти – закатувати.
Помочи́ – допомогти.
По́мпа – насос.
Помпува́ти – накачувати.
По́мти (по́мпи) – чоловічі штани нижче колін, бриджі.
Пому́чений – втомлений, змучений.
По́ни – аж до, по.
Понизу́ – внизу.
Пони́кати – подивитись, поглянути.
Пони́пати – позаглядати, роздивития.
По́нис – нижче.
По́ниский – дуже низький.
Поню́хати во́лі – відчути свободу.
Пообзира́ти – роздивитись, пооглядати.
Поофі́рувати – 1. Подарувати. 2. Бути відданим справі. 3. Подарувати кошти, матеріальні цінності. 4. Пожертвувати своїми цінностями, інтересами тощо.
Попадя́ – дружина священика.
По́пасом – (пасти худобу) на побічному пасовиську, поблизу дороги.
Попа́стися – нагарбати майна.
Попелю́х – бутон.
Попелясти́й – сірий.
Попереіна́чувати – змінити на свій лад.
Попе́рек – спина.
По́писи – переписи, реєстрація.
Попі́вство – садиба священика.
Попідроста́ти – вирости, змужніти.
Попідска́кувати – схопитись із місця.
Попекти́сь – прогадати, схибити, не розрахувати.
Попла́тний – прибутковий, вигідний.
Попозира́ти – подивитись, порозглядати.
Попої́сти – поїсти.
Пополу́дню – після обіду; друга половина дня.
Попораї́ти – прибрати.
Попра́вді – насправді, правду кажучи.
Попра́вини – гостина на другий день після весілля.
По́при – біля, коло, близько, недалеко.
Попрова́дити – повести.
Попру́га – ремінець на сідлі, частина кінської упряжі.
По́пружка – жіночий пояс із червоними китицями.
Попсува́ти – зіпсувати, поламати.
Попсу́ймайстер – перен. Бракороб, партач.
Пора́йитися – наводити порядок у домі.
Поратова́ти – допомогти.
Порату́нок – підтримка, допомога в тій чи іншій ситуації.
Порекло́ – прізвисько; прізвище.
Поріши́ти – 1. Вирішити, постановити. 2. Знищити, розправитися, вбити.
По́рзнити – постити.
Пороби́ти – у забобонних уявленнях наслати чаклуванням хворобу, неастя на кого-небудь; чарами викликати кохання до когось.
Поро́жний – пустий.
Пороззира́ти – пооглядатися, розглядіти, оглянути прискіпливо.
Поромансува́ти – позалицятися.
По́рох – пил, пилюка.
Порохна́вий – трухлявий.
По́рпатися – бавитися в попелі, колупатися в землі.
По́рплі – лупа (на голові).
По́рскати – прискати слиною.
По́рташ – склад для дерева, звезеного з лісу і приготовленого для завантаження.
По́рти – штани з полотна.
По́ртити – псувати.
По́ртки – чоловічі нижні штани.
Портмоне́тка – гаманець.
По́ртник – майстер з шиття.
Порто́к – скатертина.
Порунтува́ти – зруйнувати.
Пору́ха – грижа.
Пору́шуватися в те́рені – перебувати в русі на певній місцевості, рейдувати.
По́рхавка – різновид гриба.
По́рція – чарка горілки.
Поря́дно – добряче.
Поря́нний – гарний, ввічливий; здоровий, сильний, великий.
Поря́нно – культурно, ввічливо.
Поса́г – майно, гроші, що їх дають батьки або родичі нареченій, коли вона виходить заміж; віно.
Поса́д – місце за столом, де сидять наречений і наречена під час весілля.
Поселю́га – волоцюга.
Посе́сія – оренда.
Посе́стра – 1. Подруга-однолітка; ровесниця. 2. Коханка.
Поси́ніти – розсердитися, загніватися, образитися.
По́сіка – вирубана ділянка лісу.
Посі́пати – потрясти, потермосити.
Посі́сти – отримати у спадщину.
По скі́нченню – по закінченню.
Поскобота́ти – полоскотати.
По́слабти – втомитися, ослабти.
Послі́нний – найгірший, останній, недолугий.
Послуго́вуватися – користуватися.
По́слух – 1. Підпорядкування, військова дисципліна. 2. Слухняність, дисциплінованість.
Посмарува́ти – змастити.
Посміхови́сько – той, з кого насміхаються, глузують.
Посоли́на – менструація.
Посолові́ти – помутніти, стати сумним.
Поспори́ти – поспішити.
Посправ’я́ти – навести порядок.
Пост – охоронець, вартовий.
Поста́ва – відношення; становище; поведінка, вчинки.
Поста́вник – 1. Велика церковна свічка. 2. Великий церковний свічник; ставник.
Поста́ти – виникнути, з’явитись.
Постання́ – утворення.
Постара́ти – роздобути, придбати, дістати.
Постепе́нно – поступово.
Постерунко́вий – місцевий міліціонер.
Постеру́нок – відділок міліції.
Пості́й – стоянка, табір, розташуваня на тривалий час.
По́стіль – дерев’яне ліжко з прямокути ми чи фігурними бильцями, вищи-ми “в голові” і нижчими “в ногах”.
Посто́ли – м’яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, прив’язуючи до ніг мотузками (волоками).
Посторо́нок – мотузка.
По́стріч – вуличка.
По́стрішь – 1. Група будинків, побудованих в один ряд. 2. Вулиця в селі; частина села.
Постріша́не – найближчі сусіди.
Постудені́ти – похолодніти (про погоду).
По́ступ – 1. Крок. 2. Досягнення вищого ступеня розвитку, певних успіхів і т. ін.
Посха́рювати – навести порядок; почистити.
По́сьвідка – довідка.
Поські́пати – порубати на трісочки.
По́сьціль – ліжко.
По́так – пристрій для намотування ниток на цівку.
Потані́ти – здешевіти.
По́тач – заглиблення під піччю.
По́тачь – загороджене під причіпком місце для курей.
По́таш – харчова сода.
Поте́бня – ледача, лінива людина.
Потеле́пати – поплентатись.
Поте́мки – темрява.
Потерпа́ти – тривожитись.
Потерпі́ти – 1. Почекати. 2. Зазнати чогось важкого, неприємного (матеріальних втрат, кривди і т. ін.); дістати фізичну або моральну травму; постраждати.
Потече́ся – піде кудись.
По́ти – досі.
Потирча́ – дух невдачі.
Поти́хи – тихо, нишком.
По́тік (пото́чина) – струмок.
Потовкти́ся – травмуватися, побитися, вдаритися.
Потолочи́ти – прим’яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (траву, посіви тощо).
Пото́му – пізніше, потім.
Потопле́ник – утопленик.
Потормоси́ти – потрусити.
Поторо́ча – примара.
Пото́чина – гірський струмок.
Потрактува́ти – знехтувати.
Потра́тити – знищити, згубити.
Потра́фити – спромогтися, змогти; знайти дорогу.
Потрібува́ти – мати потребу, потребувати.
Поту́пало – людина з викривленою ходою.
Потурайки́ – лісові порічки; смородина.
Потура́ти – 1. Прихильно ставитись до когось. 2. Робити щось за власним бажанням.
Потю́к – підберезник.
Потяга́ння – зазіхання.
Потя́гнути – вкрасти щось, забрати, взяти без дозволу. * Потягнути собі троха – 1. Хильнути трохи. 2. Вкрасти.
По́тятко (по́тя) – пташка.
Пофу́рдите – підете, “вилетите” з хати.
По́хапці – нашвидкуруч.
Похари́ти – прибрати, вичистити.
Похи́жник – людина, яка занадто ходить до сусідів.
По́хіпка – звичка.
Похо́взтися – послизнутися.
По́хо́пити – вкрасти.
Похре́сниця – хрещениця.
Поці́лити – влучити.
Поцюлюва́ти – поцілувати.
Поча́тий – відкритий, розпочатий.
Почека́льня – приймальня, зал очікування для пасажирів.
Почервоні́ти – застидатися, засоромитися.
Почере́виця – дизентерія (хвороба).
По́чіп – напоготові.
Почува́ння – почуття.
Пошані́вок – 1. Шанування, повага. 2. Добре збереження.
Пошанува́ння прав – захист прав.
По́шесні неду́ги – епідемічні хвороби.
По́шість – епідемія.
Пошо́в – стріха.
Поштуркува́тися – мати когось на побігеньках.
Пощо́ – чому, для чого.
Поя́ла-м – дала обітницю.
Пр – вигук, яким зупиняють коней.
Правди́вий – справжній.
Пра́вий – прямий, неушкоджений, рівний.
Прави́льник – правила, вимоги, статут.
Пра́вити – 1. Домагатися, досягати. 2. Керувати. 3. Ремонтувати, лагодити. 4. Випрямляти, рівняти. 5. Справляти весілля.
Праві́чка – незаймана дівчина.
Правота́р – людина, яка не вміє зберігати секрети.
Пра́дідна земля́ – батьківська земля.
Пра́жити – кип’ятити (про молоко).
Пра́зник – 1. День храмового свята в селі, місті. 2. Родинне святкування Дня ангела.
Пра́йник – дерев’яний валок із нарізними зубами, карбами для “вибивання” білизни під час прання.
Пра́льник – Див. Пра́нник.
Пра́льник карбо́ваний – зубчаста пральна дошка з ручкою заввишки 50-60 см, завширшки близько 25 см.
Пра́льник кача́линий – вузька зубчаста дошка з ручкою завдовжки пів метра, призначена для прасування.
Пра́нник – дерев’яна бита, яку використовують для прання і вибілювання випраного.
Пра́скати – тріскати.
Пра́снути – різко вдарити.
Пра́ща – правнук.
Предві́чний – стародавній.
Предсі́дник – голова на зборах.
Презву́тер – священик.
Преле́та – осика.
Прем – правда; насправді.
Прете́кст – привід.
Префе́кт – сільський староста, повітовий урядник.
Пре́цінь – до речі, зокрема, проте.
При́баг – 1. Забаганка. 2. Видумка.
Прибага́ти – 1. Дуже старатися, догоджати. 2. Намагатись якісно працювати. 3. Жартувати.
Прибача́ти – придивлятись.
Прибіди́ти – зазнати лиха.
Приблу́да – 1. Той, хто випадково опинився де-небудь, пристав до когось. 2. Людина, чужа якому-небудь середовищу.
Приви́діти о́чи – щодня когось виглядати.
Приви́дітися – видаватися, уявлятися.
Приволочи́ти – заборонувати (про землю).
При́гадка – спогади.
При́гривка – репетиція, прелюдія.
При́гріс – 1. Дрібна зелена цибуля, яка росте кущем. 2. Багаторічна пір’яна цибуля.
Придани́ – весільні гості з боку нареченої, які прямують із нею в дім нареченого.
Прида́нка – 1. Старостина на весіллі. 2. Молода жінка, яка опікується нареченою на весіллі.
Прида́нци – особи, що ведуть молоду до молодого під час весільного обряду.
Прида́стся – знадобиться, пригодиться.
Приде́ржаний – затриманий, притриманий.
При́діл – пайок.
Приді́лений – призначений, визначений.
При́домі – біля хати.
При́домос – кличка, прізвисько.
Приду́сити – придушити.
Призви́чайка – звичка.
Призира́тися – придивлятися, приглядатися.
Призори́стий – короткозорий.
Прийма́ти – частувати гостей, пригощати.
Прика́зувати – 1. Давати вказівки, поради; повчати. 2. Розповідати.
Прикі́тити – одержати відмову на пропозицію одруження.
Прикля́кнути – пристати на коліна.
Прикри́й – 1. Тяжкий, впертий. 2. Стрім кий (про гору).
Прикрути́ти – посилити вимоги, взяти в руки непокірних.
Прила́джений – влаштований, приготовлений.
При́ливка – соус, підлива.
Прилиши́тися – відстати, залишитись позаду.
При́ліпка – перша скибка хліба.
Прилучи́тися – приєднатися, об’єднатися.
Прима́щувати – мастити що-небудь чимось легким шаром або частково.
Примі́нити – застосувати, використати.
Примі́р – приклад.
Примі́та – увага. Мати когось на приміті.
При́мха – незадоволена, примхлива людина.
Прина́віть – навіть.
Принагі́дна фі́ра – попутний віз.
Прина́ймні – 1. Наприклад. 2. У всякому разі.
Припада́ти – старанно доглядати.
Припадко́во – випадково.
Припаду́нок – випадок.
Припантрува́ти – припильнувати.
Припе́ртися – приволіктися, прийти непрошеним.
Припина́ти – прив’язувати, приколювати.
Припізни́ти – спізнитися.
Приповіда́чь – оповідач.
При́повідка – 1. Приказка. 2. Розповідь, оповідання.
Приподоба́тись – сподобатись, порозумітись.
Припорочува́ти – приписувати, пропонувати, радити.
Припочи́ти – відпочити, передихнути.
Припусти́ молька́ – додай, корово, молочка.
Приразли́вий – надто голосний.
Присади́ба – земельна ділянка.
Присили́ти – прив’язати.
Присі́ли ня – обсіли мене (про дітей).
Присі́лки – хутір.
При́сінок – ґанок із накриттям, піддашшям на двох стовпцях.
При́слінка – нари.
Прислі́п – 1. Місце, де сходяться гори й утворюється горб, що ділить долину на дві частини. 2. Поле всередині лісу.
Приспі́шений – прискорений, поспішний.
Приспі́шувати – прискорювати, поспішати.
Приспо́рювати – збільшити.
Приста́ти у комі́рне – 1. Піти з дому на інше помешкання. 2. Поселитися в чужій хаті, в чужій сім’ї. 3. Піти у прийми.
Приста́ва – поважний чоловік, який очолив гурт колядників.
Пристава́ти – 1. Відставати в поході, сповільнювати ходу. 2. Зупинитися на перепочинок.
Приста́йка – маєток, який належить батькам молодої.
Пристані́вок – пристановище, перепочинок.
Приста́нка – коханка.
Пристара́ти – придбати.
При́сташ (при́ймич) – чоловік, який живе в родині дружини.
При́суд – вирок.
Приські́патися – причепитися, зачепитися, в’їстися.
При́сьпа (при́ста) – невисокий, земляний насип вздовж стін хати знадвору, зазвичай прикритий дошками, для сидіння.
Присьці́в – у християнських церквах високий чотирикутний столик, що стоїть у центрі вівтаря; престол.
Прися́й Бо́гу – присягни.
Притаба́шка – зачіпка, причина.
Прита́кувати – підтримувати, погоджуватись, розділяти думку.
Притина́ти – перебивати, позбавляти слова, зневажати.
Прито́мок – прізвисько.
Притра́фитися – трапитися, статися.
Притулу́бити – притоптати, прим’яти.
Притягти́ся – приплентатися, прилізти.
Прифастригува́ти – 1. перен. Дати в зуби. 2. Причепити.
При́харити – прибрати, помити, причепурити.
Приці́лка – 1. Мішень. 2. Прицілювання.
При́ча – нари.
Причапи́ти – прикріпити, прив’язати.
Причапи́тися – причепитися, прив’яза тися.
Прича́пка – зачіпка.
Приче́пнути – присісти, перепочивати.
Причини́ти – 1. Замішати тісто на ліб. 2. Щось зробити (вчинити).
Причи́нок до істо́рії – джерело історії.
Причі́лок – бічна сторона скрині, да ху.
Причмо́лити – приголомшити.
Причу́тися – вчутися, здатися.
Причьо́лки – бильця постелі, що мають трикутне завершення. Див. Постіль.
При́шви – верхня частина взуття.
Пришеле́пкуватий – недорікуватий.
Пришпили́ти – причепити.
Прия́ти – прийняти.
Прі́буй – пробуй, спробуй, переконайся.
Прідри́ о́чи – добре подивись навкруг.
Прі́ти – 1. Пітніти. 2. Готуватися на парі, на малому вогні (про їжу); мліти (про їжу).
Прі́ча – нари.
Про́ба – репетиція.
Пробуджа́тися – прокидатися, просинатися.
Прова́дити – проводити.
Про́від – керівний орган.
Провізори́чно – непевно, ненадійно, приблизно.
Пров’я́нт – провіант, продукти харчування.
Прогайно́вані можли́вості – втрачені можливості.
Прогайнува́ти – розтринькати, витратити нераціонально.
Прогі́н – 1. Пагорб, схил, де пасеться худоба. 2. Вулиця.
Прогу́лька – прогулянка.
Продира́тися – пробиватися, прориватися.
Продіста́тися – проникнути, пробратися.
Продро́гнути – трохи змерзнути.
Продрю́хатися – очуняти після сну.
Проже́рти – зневаж. Проковтнути, проїсти.
Про́жогом – одним духом, миттю, зараз же.
Прозива́тися – 1. Діставати прізвисько. 2. Називати кого-небудь образливими словами.
Прозра́дити – зрадити, видати.
Прої́док – харчі.
Проклямува́ти – пропагувати.
Прокля́цтво – прокльони, прокляття.
Пролига́ти – ковтати.
Пронт – електричний струм.
Про́нурок – рибак.
Проню́хати – перен. Довідатися, розвідати.
Пропада́ют – гинуть, псуються.
Пропа́сник – 1. Нечиста сила. 2. Різновид хвороби в худоби.
Про́пасть – прірва.
Пропі́й – перепиття; весільна гостина в молодого.
Пропі́йці – весільні гості; гості, що під час весілля співають “пропій”.
Пропі́ці – весільна гостина в молодої.
Пропові́сти – повідомити; переказати.
Пропу́клина – грижа.
Пропу́чити – проколоти, пробити.
Проречи́сто – урочисто.
Просича́ти – 1. Зашипіти. 2. Злісно сказати.
Просмикну́тися – прорватися.
Про́стів – навпроти.
Прості́т – вибачте, простіть.
Про́сто – прямо, навпростець.
Простоволо́сий – без шапки.
Про́сто з мо́ста – відкрито, прямолінійно, безцеремонно.
Просторіка́ти – передбачати.
Просторі́чно – відверто.
Простроми́ти – проткнути.
Просту́дінь – холод; сильний мороз.
Просцю́х – простак.
Про́сьвіток – перепочинок, перерва.
Протегува́ння – симпатії, заступництво.
Проти́витися – 1. Заперечувати, не погоджуватися. 2. Відчувати огиду. 3. Чинити опір, протидіяти кому-, чому-небудь.
Проти́вно – 1. В протилежний бік. 2. Навпаки.
Про́тинок – кома.
Про́тів – проти.
Про́то – проте, однак.
Прото́кул – 1. Акт, протокол. 2. Допит.
Проци́ндрити – розтринькати, промарнувати.
Проце́сія – церковний хід із хоругвами.
Прочу́нятися – опритомніти, прийти до тями.
Проша́к – 1. Людина, яка запрошує на весілля. 2. Жебрак.
Про́ше – просити, прошу.
Про́щі скликати – дякувати всім, прощаючись із гостями.
Про́ява – ненажера.
Прсь – вигук, яким відганяють котів.
Пруг – шов, рубець.
Пру́ґедзи – червоні ягоди; кам’янки.
Пру́т – 1. Різка. 2. Міра земельної площі, що дорівнює приблизно гектару; вузький шматок поля.
Пря́гнути – вдарити.
Пря́тати – прибирати.
Псе́вдо – псевдонім у вояків УПА.
Пси́ка – вигук, яким відганяють ко тів.
Пси́ха – велике дзеркало на ніжках у рамці, з прикріпленими внизу полицями або шухлядами.
Пстру́г – форель (різновид риби).
Псяю́ха – собачий син.
Пся́чка – 1. Погода, коли падає дрібненький дощик. 2. Частина пасовища, поросла сухою колючою травою.
Публі́ка – 1. Прилюдна ганьба. 2. Знеславлення, осоромлення. 3. Негідник, мерзотник.
Публі́чити – ганьбити, зводити наклепи, соромити.
Публі́читися – осоромитися.
Пуга́р – келих, кубок.
Пуд – страх.
Пу́дак – опудало.
Пуде́лко – коробка, футляр.
Пу́джевно – держак, до якого кріпиться шкіряний батіг.
Пу́джити – лякати, страшити.
Пу́кати з сьмі́ху – дуже сміятися, реготати.
Пу́кати – луснути, тріснути; розірватися.
Пу́ленда – густо зварена каша з кукурудзяного борошна, заправлена салом.
Пу́ліла – Див. Пранник.
Пу́лован – немудрий, нетямущий чоловік.
Пу́льки – індики.
Пулька́тий – витрішкуватий; з надмірно випуклими очима.
Пуля́рос – гаманець.
Пу́нкти – німецькі гроші в Галичині під час війни.
Пуп – священик.
Пу́пінки – нерозпущені бутони квітів.
Пу́риць – задавака, велике цабе.
Пусти́тися – кинутися, розігнатися.
Пусти́ня – неврожайна земля.
Пусти́тися берега – стати на недобрий, безсоромний шлях; піти злочинною дорогою.
Пу́тера – діжка, в яку зливають молоко.
Пу́тній – підхожий, нормальний, потрібний.
Пу́тня (пу́тньє) – відро; цебер.
Пу́цвірінок – маленький жвавий хлопчина.
Пу́цер – 1. Чистильник взуття. 2. Людина, яка направлена до вищої за рангом особи для її обслуговування; денщик.
Пу́цнути – впасти (про фрукти на дереві).
Пуцува́ти – 1. Чистити до блиску; мити. 2. перен. Дошкуляти, ганьбити, сварити.
Пу́шка – 1. Металева банка з ручкою; посудина для молока. 2. Кінцева утлива частина пальців. 3. Мізерна кількість чогось (крупи, сіна). 4. Рушниця. 5. Скринька для збору пожертв.
Пуща́ти – пускати.
Пу́щий – гірший.
Пха́тися – 1. Штовхатися, пробиватися кудись. 2. перен. Втручатись у чужі справи.
Пчи́хати – чхати.
Пчи́хачка – нежить.
Пчола́ – бджола.
П’ю́рник (плю́рник) – 1. Пенал для олівців, ручок. 2. перен. Першокласник.
П’ясть – кулак.
П’я́ти – ледве зводити кінці з кінцями.
П’я́тка – 1. П’ятірка. 2. Задня частина ступні.

Рр

Рабра́чка – вузька дерев’яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання й прання білизни.
Рабува́ти – грабувати, красти.
Ра́да в ра́ду – спільна рада.
Ра́дирка (ра́дерка) – шкільна гумка, стирка.
Радійо́вий звя́зок – радіозв’язок.
Радіовиси́льня – радіопередавач.
Ра́дше – ліпше б; краще, переважніше.
Рази́ти 1 (3 ос. одн. – разит) – осліплювати очі, сліпити, подразнювати зір.
Ра́зити 2 – принижувати; неприємно вражати.
Разі́вка – борошно грубого помелу.
Разо́вий – одноразовий.
Райбува́ти – поступитись, терпіти; дипломатично робити поступки заради майбутніх перемог.
Ра́йдати – говорити, теревенити.
Райда́чка – балакуча жінка.
Ра́йди – теревені.
Ра́йзи – 1. Туристичні виїзди. 2. Мандри, подорожі.
Райзува́ти – 1. Їздити повсюди, скрізь подорожувати. 2. Переходити з одного місця до іншого, від одного товариства до іншого.
Райс – гальмо на возі.
Райсува́ти – загальмувати колесо на возі.
Ра́йське де́рево – модрина.
Райта́к – грубе решето.
Ра́йтки – галіфе.
Райтува́ти – їхати верхи.
Ра́йца – гальмо.
Ра́йця – судовий виконавець.
Ра́ка – поперечка, що сполучає чепіги плуга.
Рака́ш – купа.
Ра́ло – пристрій для оранки землі.
Рамено́ (ра́м’я) – плече.
Раму́вання – різновид вишивання одягу по складках полотна.
Ра́нга – ранг, звання.
Рані́сько – раненько.
Рант – бічний край взуття, розташований поміж підошвою і пришвою.
Ра́нтка – побачення; зустріч молодої пари.
Ранту́х – 1. Головний убір заміжньої жінки – біла тонка хустка. 2. Покривало. 3. Домашнє полотно.
Ра́нче – давніше.
Ра́ньше – раніше, дотепер.
Рапа́вий – нерівний, жорсткий, шершавий.
Рапа́тий – негладкий, шершавий.
Ра́пкати – квакати (про жаб); крякати (про качок).
Ра́пша – ворона.
Раска́ль – Див. Риска́ль.
Ра́та – внесок, частина боргу.
Ратова́ти – рятувати, підтримувати.
Ратува́тися – рятуватися, запомагатися.
Рату́нок – порятунок.
Раф – 1. Обруч колеса. 2. Обруч, що з’єднує спиці з ободом.
Ра́фа – 1. Широкий обруч на краю колодки колеса. 2. Шина.
Рафіно́ваний – витончений, досконалий, вишуканий.
Рахівни́цтво – фінанси, облік, бухгалтерія.
Раху́ба – 1. Біда. 2. Рахунок.
Раху́нки – арифметичні обчислення.
Рахунко́вий зо́шит – зошит у клітинку, зошит для арифметики, математики.
Рац – ланцюг для гальмування воза або саней.
Раціоно́ваний – дефіцитний.
Ра́ція – правота, переконливість, беззаперечність.
Ра́ція харчі́в – раціон.
Ра́цький по́тік – потічок, де водяться раки.
Ра́чки – на колінах.
Ре́бра – 1. Конструктивна складова (елемент) кошика, каркас якого складений із двох перехрещених під прямим кутом каблуків (обводів). 2. Вертикальні або нахилені елементи основи плетених огорож, кошиків.
Реброва́чка – дерев’яна дошка, на якій перуть одяг.
Ребро́ – гірський хребет.
Реванжува́тися (зреванжува́тися) – віддячитися.
Ревере́нда – покривало, стара ковдра.
Реві́р – вулиця; частина села.
Реві́ти – дуже голосно плакати, ридати.
Ре́вний – послідовний, щирий, відданий, незрадливий.
Ре́вність – старанність.
Реґеме́рза – полковник.
Резиде́нція – будинок, де проживає священик.
Резиґна́ція – ризик; зречення, відмова.
Резолю́тно – розумно, добре обдумано.
Ре́йвах – 1. Скандал. 2. Безладдя у класі, на зборах; галас, крик.
Рекаме́ – диван.
Реквірува́ти – реквізувати, відібрати, вилучити, конфіскувати.
Ре́клик – піджак.
Рековалесце́нт – хворий перед виписуванням із лікарні.
Ре́крут – новобранець.
Ре́курс – апеляція.
Ремане́нт – 1. Сукупність предметів, необхідних для якої-небудь галузі діяльності; інвентар. 2. Список якого-небудь майна.
Ре́міс – нічия у футболі.
Рему́нда – 1. Безпутна жінка. 2. Кавалерійська кобила.
Репара́ція – операція.
Репетува́ти – викрикувати, створювати лемент.
Репі́жити – товкти, сильно бити; голосно кричати.
Репрезента́нт – представник.
Репрезанти́вно – інтелігентно, імпозантно.
Ре́рен – модрина.
Ресо́рта – структура.
Респе́кт – повага, респектабельність.
Респекто́ваний – визнаний, знаний, відомий.
Респектува́ти – поважати, шанувати.
Рестора́ція – ресторан.
Реферанту́ра – відділ, управління.
Рефере́нт – керівник відділу, управління.
Реферу́вати – управляти, вести документацію.
Рефлє́ктор – електричний ліхтарик.
Рехт – здоровий глузд.
Рече́во – усно.
Ре́ченець – звернення.
Рече́ний – призначений.
Ре́чник – промовець, оратор.
Решпету́ра – бінокль.
Риж – рис.
Ри́йвах – гамір, безладдя.
Ри́йка – свинське рило.
Рику́ – ні слова, мовчи.
Риму́нда – неприємна, злостива жінка.
Ри́нва – водостічна труба.
Ри́нка – глиняна низька каструля з широким дном.
Ри́нок – місце перед господарськими будівлями.
Ри́нський – монета вартістю в дві австрійські крони.
Ри́па – заглибина, отвір, зроблені в чому-небудь; вибій.
Ри́пати – скрипіти дверима.
Ри́патися – ходити туди-сюди без потреби.
Ри́пча – коханий, милий, любий.
Ри́сік – писало до грифельної дошки.
Риска́ль – звужена донизу залізна лопата для земляних робіт; заступ.
Ри́ти – говорити неправду, наговорювати.
Ри́тми – назад.
Ри́тязь – велика залізна завіса для дверей.
Ри́хт (мати) – подобатися; мати рацію у чомусь, ваша правда.
Рихтува́ти – 1. Готувати їжу, куховарити. 2. Полагодити, виправляти.
3. Ремонтувати, лагодити. 4. Збирати, готуватись (у дорогу).
Риць – адже, ж.
Ри́чки – гриби рижики.
Рівнобі́жно – паралельно.
Рі́вно ж – одночасно, разом із тим.
Ріг – 1. Приміщення для сіна. 2. Сторона, край чого-небудь. 3. Різновид грибів (баранячі роги).
Рі́жний – різний.
Ріжни́тися – відрізнятися.
Різа́к – ніж.
Різани́к – дроворуб.
Різби́ти – розписувати орнаментами (крашанки).
Різдвува́ти – святкувати Різдво.
Рі́зень – кусок сала.
Різни́к – м’ясник.
Різни́тися – відрізнятися.
Рі́зьба те́рену – рельєф місцевості.
Рій – відділення в УПА.
Рільни́к – землероб.
Ріля́ – поле, яке не оброблялось кілька років.
Рі́нь – берег річки, покритий піском, або гравієм, або травою, періодично затоплюваний.
Рі́па – картопля.
Ріпни́к – поле, з якого викопали картоплю.
Рі́сний – рясний, врожайний.
Річ – мова. Ніц до річи – не вартий мови.
Річни́й – щорічний.
Рі́чники – призовники одного року народження.
Рі́чно – щорічно, щороку.
Ріша́льний – вирішальний.
Ріши́тися – вирішити, зважитись, відважитись.
Рі́ща – хмиз, сушняк.
Ріща́нка – груба мітла.
Роби́ти зби́тки – робити шкоду.
Робі́тний – працьовитий, вправний у роботі.
Робі́тня – майстерня, цех.
Ро́бйат – роблять, виконують, працюють.
Робу́чий – працьовитий.
Ро́бцак – речовий мішок, рюкзак.
Ро́вер – велосипед.
Ровери́ст – велосипедист.
Ро́вінь – рівне поле або рівна сіножать у горах біля річки; рівнина.
Рога́тка – шлагбаум.
Рода́к – родич, побратим.
Ро́дити – давати врожай (про землю).
Роди́тися – народитися (про дитину).
Ро́дичка – сестра.
Рожда́єся – народжується.
Ро́жениця – породілля.
Розба́брати – розмазати; зіпсувати.
Розбиша́ка – 1. Бешкетник, пустун. 2. Порушник спокою, громадського порядку.
Розболі́тися – 1. Захворіти, занедужувати (про людину). 2. Починати сильно боліти (про органи, частини тіла і т. ін.).
Розбу́бнити – розказати, розголосити, видати таємницю.
Розбу́ркувати – активізувати.
Розве́зений – розпещений, розбещений.
Розве́зти – погано виховати дитину.
Розви́днитися – світати.
Ро́звід – розлучення.
Розві́дник – чоловік, що розлучився з дружиною.
Розві́дниця – жінка, що розлучилася з чоловіком.
Розві́дуватися – дізнаватися.
Розводи́тися – 1. Розривати свій шлюб. 2. Розмножувати. 3. перен. Писати або говорити про що-не-будь багато, довго, із зайвими подробицями.
Розво́ра – складова частина воза, що є площинно-обертальним механізмом для повороту воза ліворуч або праворуч.
Розв’я́заний – розформований, ліквідований.
Розв’я́зувати – вирішувати, здійснюати.
Розгамбу́зити – розмастити.
Розгара́тати – розбити, сильно розрізати.
Розгово́р – мова, розмова, бесіда.
Розгорне́ний – 1. Легко одягнутий. 2. Розкритий.
Розгорну́тися – зняти верхній одяг, роздягнутися.
Розде́рти – порвати, пошматувати.
Роздоба́рити – дістати, роздобути.
Роздобе́нди – пошуки.
Ро́здол – долина.
Роззира́тися – розглядатися, оглядатися; споглядати.
Роззубе́лати ко́ня – зняти вудила з коня.
Розідра́ти – порвати, розірвати.
Розі́кий – косоокий.
Роз’ї́хати – переїхати, розтоптати.
Розка́з – наказ, розпорядження.
Ро́зквас – 1. Закваска до тіста. 2. Розчин із картоплі.
Розко́бзати – розширити, розходити (про стежку, дорогу).
Розкриши́ти – зруйнувати, поламати.
Розладо́вувати – розвантажувати.
Розліви́ти – розтанути, розм’якнути.
Розло́жувати – розкладати.
Розло́стити – розсердити, роздратувати.
Розло́ститися – обуритися, розізлитися, стати знервованим.
Розмаї́тий – різноманітний.
Розмалюва́ти (нас) – охарактеризувати (нас) погано.
Розмика́ти – відчинити, відімкнути.
Ро́змисел – умисел.
Розмі́тувати – розкидати.
Розмня́цкати – розім’яти, пом’яти, зім’яти.
Розмолоди́чення – весільний обряд, коли знімають фату нареченій.
Розню́хати – 1. Дізнатися приховано. 2. Отримати щось нечесним шляхом.
Розпано́шитися – спаніти, зазнатись.
Розпача́ти – перебувати в розпачі.
Розпі́ритися – розійтися, розбушуватися.
Розпічну́ть – почнуть.
Розпло́док – виводок.
Розприділи́тися – поділитися, розподілити обов’язки.
Розпу́ка – розпач.
Розпусти́ти – 1. Розвести водою. 2. Роз тратити що-небудь марно. 3. Тягнучи нитку, розмотати або розплести що-небудь.
Розри́вка – розрада, перепочинок.
Розроби́ти – 1. Переробити. 2. Працюючи над чим-небудь, розвивати, вдосконалювати.
Розрости́ся – погладшати.
Розслі́джування – дослідження, пошук істини.
Розстрі́льна – стрій, лава, шеренга.
Розтвори́тися – відчинитися, відкритися.
Розтеле́паний – неакуратний, пелехатий, кострубатий.
Розти́тися – розтовстіти, набрати зайвих кілограмів.
Розто́ка – незатоплене місце посередині річки; острівець.
Розтоло́чити – розчавити, розтоптати.
Розторо́щений – потрощений, побитий.
Розтруби́ти – перен. Розголосити, розказувати скрізь неузгоджену інформацію.
Розумі́єся, як вовк на зьві́здах – некомпетентний.
Розухва́лювати – відміняти попереднє рішення.
Розфала́тати – пошматувати, порвати на клаптики.
Розфі́тькати – розпорошити.
Розфрима́рчити – розтринькати, промарнувати.
Розфу́ркувати – розкидати, марнотратити.
Розхорува́тися – довго й тяжко хворіти.
Розчеге́рданий – вайлуватий, розхристаний, незграбний.
Розчепі́ритися – розставити ноги.
Розчерепи́ти – розвалити, потрощити.
Розша́рпати – пошматувати, розірвати.
Розшиба́тися – надмірно старатися, безпідставно тратити.
Розши́ти – випороти вишивку.
Розшпі́нкати – розстебнути.
Роз’ю́шений – сердитий, агресивний.
Ро́лька – котушка.
Рома́нси й риваліза́ція – любов та ревнощі; суперечки через жінок.
Романсува́ти – залицятися; закохатися.
Ро́ндель – кругла чавунна емальована каструля.
Ропу́ха – 1. Велика жаба. 2. лайл. Велика огрядна жінка.
Росі́л (росі́в)– курячий або грибний бульйон.
Росоля́нка – страва з капусти.
Росо́ха – 1. Вила для сіна. 2. Глибокий лісовий потік.
Росоха́тий – розгалужений.
Роспира́ти – 1. Відчинити. 2. Руйнувати, порушувати цілісність чогонебудь.
Ро́ставка – болотиста місцевість.
Рости́на – рослина.
Росто́ка – місце, де сходяться дві річки або дві ділянки землі.
Росто́чина – урочище, утворене від потоку води.
Росхі́т – витрати.
Росчиня́ти – замісити дріжджове тісто.
Роські́п – розщеплений дрючок.
Росьпі́рка – ширінька, розріз спереду одягу.
Рохта́ти – журитися.
Руба́та – 1. Ганчірка. 2. Кусок полотна.
Руба́тка – сорочка.
Руба́тя – одяг.
Руба́х – ганчірка.
Рубе́ль – 1. Дерев’яний кругляк, яким притискають (утримують) сіно на возі під час транспортування. 2. Дерев’яна ребриста дошка для розгладжування (прасування) домотканих тканин після прання. Ін. назва – Тачі́вка.
Ру́б’я – дуже старий подертий одяг; лахміття, дрантя.
Руда́віти – вритись іржею.
Ру́жа – 1. Троянда. 2. Жоржина. 3. Захворювання шкіри.
Руже́вий – рожевий (про колір).
Ру́жу спали́ти – вивести почервонілі лишаї з тіла.
Руй – геть.
Рукі́йми – поручні сходів.
Рум – 1. Сухе листя. 2. Ром (алкогольний напій).
Ру́мбарбар – ревінь.
Ру́мера – числа, номери.
Руми́гати – довго жувати.
Руму́нда – сварлива людина.
Руму́нки – різновид жіночих шкіряних шнурованих черевичків.
Ру́нда – коло, круг.
Рунженжо́вий – рожевий (про колір).
Рунтува́ти – ламати, руйнувати.
Ру́па – яма, вирита в землі, укріплена й утеплена з усіх боків, для картоплі й овочів, вкрита соломою та землею. Ін. азва – Коп’як.
Ру́ра – труба.
Рус – ріс, підростав.
Руси́н – українець.
Ру́ський мі́сяць – довгий, невизначений час.
Ру́тка – потік у полі.
Ру́ханка – зарядка, спортивні вправи.
Руханко́ва са́ля – спортзал.
Ручи́льник – поручитель.
Ручи́ти – поручатися.
Ручи́ця – люшня на возі.
Ру́чно – вручну, рукописно.
Ручьни́к – рушник.
Ру́шати – 1. Копати борозну з картоп-
лею. 2. Чіпати, брати в руки.
Ру́шся – ворушися, дій.
Ру́шта – решітка в печі.
Руштова́ння – 1. Риштовання. 2. Грубе пруття кошиків, яке обплітають значно тоншим.
Рядни́на – цупке домоткане полотно з конопляної або лляної пряжі.
Рядни́й – 1. Хазяйновитий; добрий (про господаря). 2. Працьовитий. 3. Акуратний. 4. Радник.
Ря́нда – зношена сорочка.
Ря́тунок – порятунок.

Енциклопедії Дяківа

Leave a Reply