Енциклопедії Дяківа Романа / Знання, Досвід, Мудрість. Цікава та корисна інформація

Енциклопедія Бойківщини: природа, культура, мова, славні імена. Роман Дяків. Частина 1 — Бойківський словник

Сс

Савти́ря – 1. Псалтир. 2. Читання молитви над померлим.
Сага́ – різновид трави, що росте на мокрих місцях.
Сага́н, сага́ник, сага́нчик, сага́ня – 1. Глиняна миска для молока. 2. Широкий горщик без вух. 3. Глиняний посуд для масла. 4. Дерев’яний посуд для молока у формі відра на 4-8 л. 5. Такий же посуд на 10-12 л. 6. Велика каструля.
Сагови́на – трава, схожа до очерету.
Саж – загорода для курей у сараї.
Сак – сітка для трави.
Са́ком-па́ком – сяк-так.
Сакра́мент – церк. Причастя.
Сакрамента́льний – 1. Священний. 2. Винятковий. 3.Дуже важливий.
Саку́ля – пристрій для ловлі риби.
Сала́та – салат.
Сала́ш – отара овець.
Салі́на – копальня солі.
Сало́ха – товста жінка.
Са́льва – 1. Зал. 2. Салют.
Сальо́н – салон, вітальня.
Са́ля – зала, салон.
Саляре́тка – салатниця.
Са́мо́ – саме.
Самовби́тник – самогубець.
Самоголовні́ший – найголовніший, найважливіший.
Самого́нка – алкогольний напій, виготовлений із буряків, картоплі, цукру.
Самоки́ша – кисле молоко.
Самоопреді́леня – самовизначення.
Саморозу́мно – логічно.
Самомасакро́ваний – покалічений власноруч, своїми діями.
Само́тяж – самотужки.
Само́хід – автомобіль.
Самочи́нний – самовільний, самостійний.
Саніта́рний ви́ряд – санітарне обладнання.
Саніти́т – санітар.
Сара́ка – знедолена, нещасна людина; бідолаха.
Сарахма́н – бідолаха, невдаха.
Сара́че – звертання до людини, яку хочуть пожаліти.
Сарда́к (серда́к ) – верхній короткий жіночий одяг із домотканого сукна або оксамиту, прикрашений вишивкою.
Са́рчати – злісно говорити.
Сатисфа́кція – 1. Задоволення. 2. Відшкодування.
Сва́ра (сварба́) – суперечка, сварка.
Сват – батько або родич одного з подружжя для батьків або родичів іншого.
Сва́танки – святкування “згоди” у батьків нареченої в день домовленості про шлюб.
Сва́тати – просити руки нареченої.
Свата́ч – людина, яка бере участь у сватанні; представник молодого у процедурі сватання.
Сва́ха – 1. Жінка, яка займається сватанням, влаштуванням шлюбів. 2. Мати одного з подружжя стосовно батьків іншого.
Сва́шка – жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, порядкує на весіллі, латкає.
Сва́щити – бути свашкою на весіллі.
Све́дер – светр.
Сверби́вус – 1. Глід. 2. Шипшина.
Сви́снути – 1. перен. Вкрасти. 2. Вдарити, дати стусана.
Сви́стало – свисток.
Свита́ти – спати, дрімати.
Свіжина ́ – тушковане свіже м’ясо.
Свіжозголо́шені – новобранці.
Свій кут – своя домівка, власна хата.
Сві́сть – 1. Сестра дружини. 2. Братова дружина.
Світи́лка – дівчина, що виконує певний обряд на весіллі.
Сві́тло – рентген.
Світляні́ раке́ти – освітлювальні ракети.
Свобі́дно – вільно.
Своїна́ – родичі.
Сво́лок – дерев’яна балка на стелі.
Сво́ринь – залізний стержень.
Своя́к – родич.
Святовечі́рній сніп – те саме, що “король” (Див. Король), але менш рясний і не на чотирьох, а на трьох ніжках.
Свято́чний – святковий.
Свяще́ннича роди́на – родина священика.
Се́бто – тобто.
Сев’я́чка – гречка.
Сеґнерува́ти – визначати, характеризувати.
Се́ґнет (си́ґнет) – чоловічий перстень, “печатка”.
Сей – 1. Цей. 2. Той.
Сейми́ти – радити щось.
Секвеструва́ти – анулювати.
Сексо́т – той, хто доносить; нишпорка.
Секура́ція – плата за страхування будівлі.
Секурува́ти – страхувати.
Се́мий – сьомий.
Се́ндзьо (се́ндзя) – суддя.
Се́нде-те́нде – сюди-туди.
Се́рбавка – суп без м’яса.
Се́рбати – їсти рідку страву, видаючи при цьому характерні звуки.
Серба́н – жених, залицяльник.
Се́рвус – привіт, будь здоров.
Серда́к – безрукавка, вишита кольоровими нитками й бісером.
Сере́дник – складова частина.
Середу́щий – середній.
Серему́дрий – мудрагель.
Се́рен – промерзла кірка на снігу.
Сере́нна га́дка – байдужа позиція.
Сери́т – серед (чогось).
Се́рії – залпи.
Серна́ – дика коза.
Сестри́нець, сестрі́нець, сестрі́нок – племінник, син сестри.
Сестри́чна, сестрі́нка – племінниця, дочка сестри.
Се́тно – дуже.
Сєдь ти́хо – заспокійся, будь тихо.
Си – 1. Собі. 2. Постфікс “ся”. 3. Свого, своєї.
Сиву́ля – стара дівчина, що не була одружена.
Си́гла – густий молодий смерековий ліс на місці вирубки.
Си́глянка – місцевість, де є молоді смереки (сигли).
Си́дженя (си́дзеня) – сидіння, перебування на одному місці.
Сидя́т – проживають, перебувають.
Си́кавка – водяний насос для гасіння пожежі.
Сикира́ція – 1. Позика, кредит. 2. Страховка.
Сикірува́тися – остерігатися.
Си́кнути – бризнути, потекти фонтаном.
Сило́ – село.
Силова́ти – змушувати.
Си́лувана атмосфе́ра – напружені стосунки.
Сильве́т (силює́та ) – силует.
Сильза ́ – сльоза.
Си́лянка – жіноча прикраса з бісеру на шию.
Симпа́тик – прихильник, побратим.
Си́ніти – перен. Довго гніватися.
Синова ́ – дружина сина.
Сину́нцьо – ласкаве звертання до сина.
Си́нцю – синочку, синку, сину.
Си́панець – місце в стодолі, куди зсипають намолочене збіжжя.
Си́пнути се́ріями – вдарити кулеметними чергами.
Си́рватка – сироватка.
Сиріве́ць – 1. Сировина. 2. Дратва для пошиття взуття.
Сирівці ́ – сировина.
Си́рна – дика коза.
Сирня́к – мокрий дерев’яний матеріал.
Сиро́вий – поганий, хмарний (про погоду).
Сирома́ха – невдаха.
Сирому́дрий – зарозумілий, самовдоволений, самовпевнений.
Си́рота – 1. Волошка (різновид квітки). 2. Нещасна людина.
Сиротє ́ – сирота.
Сирохма́н – 1. Круглий сирота. 2. Бідний, нещасний, убогий чоловік.
Сиска́ль – лопата.
Сись – цей.
Сить – ситість.
Сич – 1. Змія, гадюка. 2. Похмура, відлюдна особа.
Сівни́к – солом’яний матрац.
Сіда́к – сидіння, сидження.
Сі́дало – жердина для сидіння курей.
Сіка́ти – сапати.
Стільни́ця – довбана посудина з ручкою, діаметр якої розширюється
від середини до дна та вінчика.
Сімена́тий – рябий (про курей).
Сі́мня – зернина, насіння.
Сі́ни – у давнину вхідне приміщення до селянської хати, яке з’єднує
житлову кімнату з ґанком або ділить хату на дві половини.
Сі́пати – тягнути рвучкими, різкими рухами; смикати.
Сіра́к – 1. Чорна довга свита з білими нашивками. 2. Сукняна куртка. 3. Стара куртка. 4. Куртка із сіро-си-
нього сукна з синьою обшивкою та стоячим коміром на 3 см.
Сі́рка – сірники.
Сірячи́на – 1. Куртка з домотканого вовняного сукна. 2. Те саме сукно.
Сі́ча – битва, бойня.
Січе́ник – котлета.
Сі́чи – 1. Швидким рухом, ударом чого-небудь розтинати, розрізати (повітря, воду, хвилі й т. ін.). 2. Рубати що-небудь на дрібні частини чимось гострим; подрібнювати.
Січка́рка – пристрій для нарізання соломи, сіна на січку для тварин.
Сі́янка – дрібна посівна цибуля.
Скази́тися – 1. Розбитись. 2. Поламатись, зіпсуватись.
Ска́лити зу́би – безпідставно насміхатись.
Ска́лка – 1. Колючка в тілі. 2. Дерев’яна тріска.
Скапари́ти – зіпсувати, змарнувати, запропастити.
Скапітулюва́ти – капітулювати.
Скаралу́ща – шкаралупа.
Скарба́нка– великодня писанка.
Скарбо́ве війті́вство – площа полів, лісів, пасовиськ, сіножатей, які належали за Австро-Угорщини сільській громаді.
Ска́ре – покарає.
Скарта́ти – посварити.
Ска́терка – скатертина.
СКВ – самооборонні кущові відділи в ОУН-УПА.
Скві́рджа – чашка.
Сквозня́к – протяг.
Скарляти́на –скарлатина (хвороба).
Ска́литись – насміхатись без причини.
Скапари́ти – знищити; занедбати.
Скермува́ти – спрямувати, направити.
Скида́ти (на них) вину́ – звинувачувати (їх).
Скита́льщина – поневіряння.
Скізли́ти – встановити крокви на новобудові.
Скі́ї – лижі.
Скік – плигнув, зіскочив.
Скі́льчитися – зійти, дати сходи.
Скі́льщина – Сколівщина (район Львівської області).
Скінчи́ти – закінчити, завершити.
Склеп – 1. Крамниця. 2. Льох, комора. 3. Поховання.
Склепа́рька – продавець крамниці.
Склінти́ти – зліпити докупи, з’єднати разом.
Скло – скляний плафон гасової лампи.
Скобли́на – качалка для тіста.
Скобли́ти – чистити, шкребти.
Скобота́ти – лоскотати.
Скок – 1. Стрибок. 2. Лижний трамплін.
Ско́ком – стрибком, швидко.
Сколо́тина – маслянка, сироватка.
Сколоти́ти – перемішати, змішати.
Скомпанува́тися – 1. Потоваришувати. 2. Мати спільну справу.
Скомунікува́тися – зустрітися, зв’язатися, зійтися, дійти згоди.
Сконстанто́вана неду́га – встановлена хвороба.
Сконтактува́ти – зав’язати стосунки.
Скопили́тиха – дівчина, яка народила позашлюбну дитину.
Скопи́ць – 1. Яма, де на зиму закопували овочі. 2. Дійниця. 3. Посудина для солі.
Скопці́ (скіпці́) – дерев’яні бондарські посудини об’ємом 10 л із одною ручкою, часто з отвором для пальців. Ці посудини використовувались під час доїння корів і овець.
Скорі ́ – швидко.
Ско́ро – лише, як тільки.
Скороди́ти – боронувати перед сівбою.
Скорострі́л – кулемет.
Скору́ха – горобина.
Ско́рше – швидше, скоріше.
Скота́р – людина, яка доглядає і вирощує овець, худобу.
Скота́рити – випасати худобу.
Скота́рька – пастушка.
Ско́чний – веселий, радісний, ритмічний.
Ско́чня – 1. Пристрій для стрибків у воду. 2. Трамплін для лижних стрибків.
Скра́йчик – малий клаптик, шматок.
Скра́яти – порізати на маленькі шматки, пошматувати.
Скресли́ти – викреслити, ліквідувати.
Скриви́тися – виявити невдоволення.
Скрижі́вка – головка квашеної капусти на голубці.
Скри́кувати – викрикувати.
Скрипту́ра – зошит.
Скрі́пленя – посилення, зміцнення.
Скріплюва́ти ві́сти – підтверджувати відомості.
Скрузь – наскрізь.
Скрут – 1. Деталь, що з’єднує дві частини механізму й дає можливість одній із них обертатися навколо своєї осі. 2. Поворот. 3. перен. Скрутне становище. Скру́тець – скручений листовий тютюн.
Скрут кишо́к – мед. Заворот кишок.
Скру́чувати – повертати в інший бік.
Ску́за – причина, підстава.
Скурга́ти – поживитися, розжитися.
Ску́са – потяг до чого-небудь, бажання володіти чим-небудь заманливим, звабливим; спокуса.
Сла́бий – 1. Хворий. 2. Немічний.
Сла́бість – хвороба.
Сла́бо хто – рідко хто.
Сла́бонький – слабенький.
Сла́вайсу – Слава Ісусу Христу.
Сли́ва – 1. Сливове дерево. 2. Крашанка.
Сли́зи – сльози.
Слизи́т – підтікає, сльозить.
Слі́нним бу́ти – бути помітним.
Слі́нно – помітно, відчутно.
Сліпа́к – зневаж. Людина з поганим зором.
Сліпа́ки – зневаж. Очі.
Слі́пати – придивлятися, щулячись, напружуючи зір, намагаючись щось розібрати, побачити.
Сліпи́й набі́й – холостий патрон.
Сліпцу́н – сліпець.
Слі́чний – чудовий, гарний, шляхетний.
Сло́їк – скляна банка.
Сло́нечник – соняшник.
Сло́та (сльо́та) – дрібний тривалий дощ, що ледь-ледь накрапає.
Слотли́вий – дощовий.
Служи́ти – наймитувати.
Слуп – стовп.
Слу́та – дурень, людина несповна розуму.
Смаже́ник – великий білий гриб.
Смажени́ця – яєчня.
Смарка́ч – 1. Сопляк. 2. Недосвідчений юнак; підліток.
Смарка́чка – 1. Носовичок. 2. Дівчина-підліток.
Сма́рклі – нежить.
Смарови́дло – мастило, солідол.
Смарово́з – забруднена чи одягнена в брудний одяг людина.
Смарува́ти – 1. Змащувати. 2. Забруднювати. 3. перен. Швидко ходити. 4. перен. Давати хабар.
Смик – смичок.
Сми́рьть – смерть.
Смітюшо́к – пташка.
Смітя́рка – 1. Совок для сміття. 2. Смітник. 3. Будівля, куди зносять сміття.
Сму́шок – комір із каракулевої шкіри.
Сни́царь – майстер різьблення.
Сни́ці – передня поворотна частина воза.
Сніда́ня – 1. Набір страв до сніданку. 2. Процес ранкового приймання їжі.
Сні́ди – посвячені у церкві страви на Великодні свята.
Сні́жаний – засніжений, обсипаний снігом.
Сні́жниця – снігопад із дощем.
Сніт – колода.
Снова́льниця – пристрій для намотування пряжі.
Сно́чи – вчора ввечері, звечора.
Сну́вати – 1. Нишпорити. 2. Вештатися. 3. Вишукувати.
Сну́рок – дівочий головний убір.
Сня́ти – догоряти без полум’я; тліти.
Собо́в – собою.
Со́вганка – ковзанка, каток.
Со́вгатися – ковзатися, спускатися з льодової гірки.
Со́вги – ковзани.
Совє́т (сові́т) – 1. знев. Скорочена назва прийшлих у 1939 році разом із радянською армією людей, здебільшого російськомовних і росіян. 2. Радянський мужчина.
Совє́ти (сові́ти) – 1. Окупанти, що прийшли в Галичину. 2. Радянська влада. 3. Москалі.
Совє́тка (сові́тка) – радянська жінка; ін. назва – москалька.
Сой – родичі.
Сойм – сейм.
Соки́ря – сокира.
Сокота́ти – 1. Наполягати на відповіді. 2. Кудахкати (про курку). 3. Клопотати, ласкаво просити. 4. Берегти.
Сокоти́ти – стерегти, остерігати.
Сокоти́тися – 1. Ховати щось. 2. Поспішати. 3. Остерігатися.
Солініза́нт – ювіляр, винуватець торжества.
Солодо́йкий – солоденький, добренький.
Солоду́шки – брусниця.
Солодя́тко – люба, кохана людина.
Солом’я́ник – матрац, набитий соломою.
Солони́на – сало.
Со́льтес (со́лтис) – сільський староста, урядник. Див. Шольтис.
Со́мар – осел.
Соми́ря – висока гора з непролазним лісом.
Со́мпель – сопля.
Со́мплати – плакати, лити сльози.
Со́нійко (со́нічко) – сонечко.
Со́нце – різновид орнаменту на крашанці.
Со́пух – неприємний запах, сморід.
Сорока́тий – строкатий; рябий.
Сорокі́вка – 1. 40 років життя. 2. 40 днів після смерті. 3. Дошка товщиною в 40 мм.
Сос – 1. Сік. 2. Соус.
Сот – сотня; сто.
Сотвори́ти – зробити.
Соте́нний – командир сотні, сотник.
Софі́тка – підшивка стелі.
Со́фка – різновид ліжка, часто з розсувним ящиком усередині для зберігання білизни.
Сохра́нити (3 ос. одн. – сохрани́т ) – зберегти, охоронити.
Сохта́ – біда, лихо.
Спад – 1. Зменшення. 2. Нахил, уклон. 3. Схил.
Спади́стий – похилий.
Спа́здерити – дуже побити, покалічити.
Спакува́ти – укладати, збирати чиїнебудь речі, готуючи в дорогу.
Спа́лища – згарище.
Спаніко́ваний во́рог – розгублений ворог.
Спані́ти – збагатитися; стати вибагливим і перебірливим.
Спара́гус – спаржа.
Спа́ринувати – виорати ґрунт під пар.
Спа́рити – скип’ятити (про молоко).
Спарта́чити – зробити недбало; зіпсувати.
Спа́са – свято Преображення Господнього.
Спа́сти – впасти.
Спа́цер, спаце́рка – піша прогулянка.
Спацерува́ти – прогулюватися, ходити пішки.
Спе́катися – звільнитися від кого-, чого-небудь неприємного, небажаного; позбутися.
Спенцува́тися – витрачатися.
Спе́рти – зупинити, затримати.
Спе́ртися – 1. Зупинитися. 2. Обпертись на щось.
Спе́ршу – спочатку, насамперед.
Стина́чка – застібка.
Спиня́ти – відмовляти кого-небудь від якогось вчинку, примушувати не робити чогось; стримувати; затримувати.
Спира́ти – зупиняти, стримувати.
Спис – опис; облік, реєстр.
Списа́ти – описати; зареєструвати, взяти на облік.
Списа́ти прото́кул – оформити протокол допиту.
Співді́я – співпраця. Спід – 1. Низ. 2. Горище.
Спід взуття́ – підошва.
Спіжа́рня (спіжа́рка) – комора.
Спі́знати – впізнати.
Спімну́ти – згадати, пригадати.
Спі́нний – нижній.
Спіх – поспішання, кваплення.
Спічну́ти – відпочити, перепочити.
Спіши́тися – поспішати.
Спла́снути – зменшитися розмірами, схуднути.
Сплюдува́ти – вибухнути.
Сплюх – сонько.
Сплягува́ти – допомогти, піти на користь.
Сплямо́ваний – заплямований.
Сповни́ти – здійснити, виконати. *Сповнити функцію – виконати обов’язок.
Сповни́тися – збутися, відбутися.
Спо́дні (спо́ньні ) – штани.
Сподо́бати си – відповідати чиїм-небудь смакам, бажанням, настроям.
Сподови́ня – нижня частина речовини в посудині.
Спо́док – нижній камінь у жорнах.
Спо́дом – низом, долом.
Спозасно́чі – позавчора.
Спо́знати – впізнати.
Споло́шити – настрашити, злякати; потривожити.
Сполу́ка – об’єднання, сполучення.
Спомага́ти – допомагати матеріально.
Спона́да – спокуса.
Спонта́нна підде́ржка – стихійна підтримка.
Спора́яти – навести лад, прибрати; зробити.
Спо́рзнитися – осоромитися.
Спо́рий – добротний, міцний, великий.
Спо́рити – сперечатися.
Спорохна́вілий – трухлявий.
Спорто́вець – спортсмен.
Спорто́вий – спортивний.
Спосо́бити – 1. Сприяти, підтримувати. 2. Спритно робити.
Спо́ткатись – зустрітись, знайтись.
Спочива́ти – 1. Відпочивати. *Око спочиває на кому, чому – хтось задивляється (із замилуванням, захопленням, із цікавістю і т. ін.) на кого-, що-небудь.
Справи́ти – 1. Придбати, купити певну річ. 2. Підготувати і провести весілля. 3. Відремонтувати. 4. Спрямувати за певним напрямком.
Справди́тися – підтвердитися.
Справозда́нє – звіт, повідомлення; інормація.
Справува́тися – 1. Бути дисципліноаним. 2. Давати собі раду.
Справу́нки – справи, поведінка.
Спра́гнений – спраглий.
Спрахтико́ваний – випробуваний, перевірений.
Сприсну́ти – 1. Побризкати водою. 2. Обмити, випити могорич за успіх.
Сприт – спритність.
Сприхо́ду – попереду, біля входу.
Спрова́джувати – 1. Супроводжувати. 2. Звідкись завозити. 3. Позбутися чогось.
Спрова́джуватися – переїздити, переселятись, перевозитись.
Спрова́дити – 1. Відправити. 2. Позбутися. 3. Прибрати.
Спромо́га – змога, можливість, сила.
Спросо́ня – зі сну, прокинувшись.
Спро́тив – протест, непокора, незгода.
Спроти́витися – 1. Стати противним, осоружним; остогидіти. 2. Не погодитись.
Спро́шуватися – відпрошуватися, випрошувати.
Спуде́й – студент училища та інших навчальних закладів; учень середніх і молодших класів.
Спу́дитисі – злякатися.
Спу́рза – попіл.
Спуск – рівчак для стоку води.
Спуска́ти ка́пусту – шаткувати капусту на зиму; квасити капусту.
Спуст – 1. Шатківниця. 2. Оберт замка.
Спу́татися – зв’язатися.
Спу́хлий – розпухлий, опухлий.
Сруль – єврейське чоловіче ім’я.
Ста́вити о́пір – чинити опір.
Ста́вка – стежка.
Стає́нка– 1. Мала стайня для худоби. 2. Приміщення для худоби за межами села.
Ста́йка – 1. Поле. 2. Грядка.
Стальо́вий – стальний.
Стан – 1. Корпус людини; талія. 2. Безрукавка. 3. Міра полотна на поиття однієї сорочки.
Ста́нва – бочка.
Ста́ник – бюстгальтер.
Стани́чний – керівник бандерівської станиці, групи сіл.
Станіо́ль – фольга для харчових продуктів.
Станови́ско – 1. Позиція, місце у середовищі. 2. Посада.
Ста́новця – дуже велика дерев’яна бочка для капусти.
Стано́вчий – рішучий; вимогливий, категоричний; беззаперечний.
Стано́к – Див. Станик.
Ста́нути – зупинитися, стати.
Стара ́ – 1. зневаж. Звертання до жінки зрілого віку. 2. Назва жінки зрілого віку.
Стара́ти – добувати, діставати; придбати.
Ста́рка – плівка на звареному молоці.
Ста́роста – 1. Особа, що сватає жениха нареченій або наречену женихові. 2. Керівник села.
Ста́ростити – бути весільним старостою.
Старосьві́цький – старомодний, старовинний.
Ста́росьціна – найстарша сваха на весіллі.
Стару́нок – 1. Старання щось набути, придбати. 2. Опіка, піклування.
Старцу́н – зневаж. Дідуган.
Старцу́нка – зневаж. Стара баба.
Ста́рший – доросліший (за віковими ознаками).
Старши́й – начальник; той, хто вищий за посадою.
Ста́ти – вистачити.
Статкови́й – заможний, багатий.
Ста́ток – велика кількість чого-небудь, у чому не відчуваєш недостачі.
Стату́товий – статутний.
Стаціонува́ти – тимчасово розташувати. Селяни панщизняні у травні 1848 року стаціонували в місті Сколе війська австрійські. Див. Панщизняні селяни.
Ста́ція – 1. Залізничний вокзал. 2. Приміщення вокзалу. 3. Зупинка.
Ста́я (ста́йка ) – ділянка землі за селом.
Стве́рдити мі́сце – визначити, закріпити місце.
Сте́жа – 1. Варта в УПА. 2. Розвідувальний пост.
Сте́клий – скажений.
Сте́рво – 1. Падаль. 2. перен. Підла, недобра, завидна людина.
Стере́бити – 1. Швидко все з’їсти. 2. Знищити вщент.
Стеря́тися – розгубитися.
Стимуля́нт – стимулятор.
Стина́ти – зрізувати будь-що.
Сти́ранка – 1. Страва, зварена на воді або молоці з розтертого у дрібні кульки борошна. 2. Саморобна вермішель.
Стира́чка – учнівська гумка.
Сти́рвиско – скотомогильник.
Сти́рка – шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь.
Стиска́льна перев’я́зка – джгут.
Стіжо́к – стіг.
Сті́йка – пост.
Стійко́вий – вартовий, постовий.
Стільці ́ – підпори під кроквами будівлі.
Сто́впище – скупчення людей, натовп.
Стодо́ла – будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння.
Сто́кмитися – з’юрмитися, збитися докупи, зібратися разом.
Столи́ць – стілець.
Сто́лиця – імпровізований чотирьохгранний стіл, вирізаний і окопаний на землі, де на всіх сторонах чотирикутника викопані заглибини для ніг сидячих навколо нього дітей. Зазвичай такі столи виготовлялись на свято Святого Петра. Процедура відзначення цього свята називалась “петрування”. У цей день діти одягались у святковий одяг. Кожна дитина приносила з дому святкові “соколики”, і всі разом пригощались. Здебільшого збирались дітлахи-пастухи, що разом пасли свійську худобу.
Сто́нчка – кольорова стрічка.
Сто́пок – міра полотна довжиною 1 м.
Сторцува́ти – щільно укладати.
Стос – купка, в’язанка.
Стосува́ти – 1. Застосовувати. 2. Збирати докупи.
Стоя́нок – місце побачення закоханої пари.
Страпа́к – 1. Кілок, на якому сушать сіно. 2. Гілка, на яку нанизують суниці.
Страпа́ня – суха гілляста смерічка, на якій сушать сіно.
Страпа́тий – кудлатий, нечесаний, розхристаний.
Стра́плений – втомлений.
Страпоті́ти – дрижати, труситися.
Стра́тити – витратити (про гроші, час).
Стра́титися – покінчити життя самогубством.
Страхопу́д, страшко́ – ляклива людина; боягуз.
Стра́шне – дуже.
Страшни́й – 1. Некрасивий, непривабливий. 2. Дуже поганючий.
Стремі́ти – прагнути, намагатися досягти чогось.
Стрибки ́ – стрільці радянської самооборони, що формувалися з місцевих жителів-зрадників.
Стригти́ вуха́ми – нашорошити вуха.
Стри́й, стри́к, стри́йко – дядько по батькові, брат батька або чоловік батькової сестри.
Стри́йна – тітка, сестра батька або дружина батькового брата.
Стримі́ти – Див. Стреміти.
Стрих – горище, піддашшя.
Стри́чаник – син батькового брата (стрийка).
Стри́чи – стригти.
Стрібува́ти – скуштувати, попробувати. Стрій – 1. Лад. 2. Мода. 3. Модний одяг.
Стріл – постріл, вистріл.
Стрі́лити в го́лову – прийти в голову, з’явитися (про думку).
Стріля́ха – рушниця.
Стрільну́ти – вистрілити.
Стрімголо́в – швидко.
Стрі́нути, стрі́ти, стрі́тити – зустріти, побачитися з кимось.
Стрі́ха – край даху.
Стрі́ча – зустріч.
Стріча́тися – зустрічатися.
Стрі́чний – зустрічний.
Струг – 1. Форель (різновид риби). 2. Спеціальний вид данини, яку, крім звичайної, давали селяни в натуральному виді (напр., 20 овець, одного барана, діжку сиру) наприкінці XVI ст.
Струж – сторож.
Стру́нка – прохід у кошарі.
Стру́тити – скинути, струхнути із себе.
Стру́хліти – стати трухлявим, трухлим.
Стру́цень, стру́цлі – плетена булка, завиванець.
Стру́чувати – скидати.
Студене́ць, студени́на – холодець.
Студе́ний – холодний.
Сту́дії – навчання.
Сту́дінь – сильний холод, мороз.
Студіюва́ти – вивчати, навчатись.
Студни́к – джерело.
Сту́дня – криниця без зрубу.
Стуль пи́сок – замовкни, припини
розмовляти, помовчи.
Стуля́ти – закривати, змикати (про губи, повіки і т. ін.), заплющувати (про очі).
Стумані́ти – позбутись пам’яті, думки, мислення.
Сту́па – пристрій для вибивання домотканого вовняного сукна.
Ступне́во – поступово.
Сту́сат – штовхає, дає стусанів.
Стягну́ти сті́йки – зняти вартових.
Стяж – дисципліна.
Стя́жка – стрічка.
Су́вати – рухати, совати.
Су́ватися – плентатися під ногами.
Су́динка – посудина.
Су́дия – суддя.
Сук – палиця, дрючок.
Су́кервиця – нарив.
Сукє́нка – сукня, плаття.
Сукня́нка – тепла хустка.
Суля́ти ся – кидатися.
Суме́н – сумний, невеселий.
Сунни́к – дерев’яний посуд для молока.
Су́нути – просуватися.
Су́ньголов – вверх ногами.
Супокі́й – спокій.
Супро́ти – проти. *Супроти самих себе – у взаємовідносинах між собою.
Супру́жники – господарі, які об’єднують своїх волів або коней для роботи в полі.
Супце́сор – спадкоємець.
Супші́нь – зернова рослина.
Су́сік, су́сяк – 1. Скриня для одягу. 2. Відгороджене місце в коморі для зерна. 3. Помилка в оранці.
Сут (суть) – мають місце, є.
Су́фіт – стеля.
Сухарни́к – сушняк, хмиз.
Су́хман – дуже худа людина.
Сухо́бзда – хворобливо худорлява людина.
Сухоре́брий – худющий.
Суш – сухофрукти для узвару.
Су́шениці – сухофрукти.
Суши́ця – висохла смерека.
Сха́пуватись – схоплюватись.
Схну́ти – сохнути, сушитися.
Схо́взнутися – послизнутися, посковзнутися.
Схо́вки – сховища.
Схрон – 1. Комора. 2. Сховище.
Сціли́ти – загоїтись, зажити (про рану).
Сці́плий – незграбний, нездатний до роботи; неповороткий.
Сцукру́тка – маргаритка (різновид квітів).
Сьвати́й – святий.
Сьвє́та – свята.
Сьвіжина́ – свіже м’ясо чи сало.
Сьві́стак – свисток.
Сьві́сць – сестра дружини.
Сьві́тло – світло, електричне освітлення.
Сьвіча́ – церковна свічка.
Сьвята́ Ниді́ля – “Трійця”.
Сьвяти́льниця – кошик, у якому носять святити яйця і ковбасу на Великдень.
Ські́пає ня – коле мене, трусить, болить.
Ські́пка – тріска.
Ські́ра – шкіра.
Сьлі́пати – працювати при поганому освітленні.
Сьмітю́х – горобець.
Сьміхува́тися – осоромитися.
Сьмішни́й – дивний, дивакуватий, веселий.
Сьніти́ти – різати.
Сьня́ти – погано горіти.
Сьпі́ванки – бойківські частівки, коломийки.
Сьпі́вний – спільний.
Сьпід – низ, дно, нижня частина.
Сьпі́дниця – спідниця.
Сьтів – стіл.
Сьтя́ти – зрубати, зрізати.
Сьціна́ – стіна.
Ся – 1. Себе. 2. Сюди.
Ся́га – міра довжини близько 3-4 м.
Ся́ко-та́ко – сяк-так.
Ся́ти – жити.

Тт

Та – 1. Сполучник “але”. 2. Сполучник “а”. 3. Вигук, який позначає вагання, невпевненість. 4. Тато, батько. 5. Так.
Таби́ – лишень би, аби, щоби.
Та́блиця – класна дошка.
Табо́рек – табурет.
Та гей – так, звичайно.
Тай – байдуже.
Тайи́ти – таїти, приховувати.
Та́йсма – рулетка.
Та́йстра – чоловіча сумка; торба.
Та́кі там – на тому самому місці, на старому місці.
Та́кой – 1. Таки, також. 2. Негайно, відразу. 3. Однак, таки, все ж таки.
Та́кой так – тільки так, власне так.
Та́кса – оцінка будь-чого; оцінка заподіяної шкоди в полі або лісі.
Таксува́ти – обміряти, визначати вагу.
Тала́н – виснажувальна праця.
Тала́ндити – доглядати когось.
Таландува́ти – шукати; оглядати все.
Таланни́к – робітник.
Таланува́ти – тяжко працювати.
Тала́пати – 1. Забруднювати. 2. перен. Говорити нісенітниці. 3. перен. Надто повільно й погано виконувати роботу. 4. Топтати.
Тала́патися – хлюпатися, плескатися у воді.
Та́лпа – 1. Лист скла. 2. Меблева плита. 3 Підошва взуття. 4. перен. Нерозумна людина, телепень.
Талюва́ти – 1. Рівно укладати, складати. 2. Приховувати щось.
Та́ма – гребля.
Та́мка, та́мкаль, та́мки – там, десь там.
Тамо́шній – місцевий.
Тамтоди ́ – тоді, минулий раз.
Тамто́й – той; той, що був.
Та́ний – дешевий, недорогий.
Та́нір – тарілка.
Та́но – дешево, недорого.
Тапча́н – низький диван.
Тарада́йка – 1. Легкий двоколісний візок. 2. Дитяча іграшка.
Тара́н – ударна частина олійниці.
Тара́пати – мати клопіт, турботи.
Та́рас – рівне місце в горах.
Тари́ль – тарілка для споживання їжі або декоративна.
Тарка́тий – строкатий.
Тарта́к – пилорама, лісопилка.
Тарча́ник – дерун.
Тасува́ти – сортувати, перемішувати.
Тась – вигук, яким відганяють качок.
Тась-тась-тась – вигук, яким кличуть качок.
Тата́рка – гречана крупа.
Та́тра – скеля на найвищих горах.
Тать – злодій, грабіжник.
Та́флі – кам’яні плити невеликого розміру для оздоблювальних і декорувальних робіт.
Та́ца – піднос.
Тача́ти – 1. Щось котити, перекочувати. 2. Розкручувати щось із рулону.
Тачі́вка – 1. Дерев’яна ребриста дошка для розгладжування (прасування) домотканих тканин, намотаних на циліндричну поверхню. Ін. назва – Рубель. 2. Качалка. Та́шка – шкіряна торба, в якій носили їжу.
Тва́рь – зневаж. Обличчя, лице.
Тварю́га – 1. Підступна людина. 2. Лайливе слово.
Тве́рдо – впевнено, переконливо.
Те́вкнути – вдарити.
Текту́ра – картон, твердий папір.
Теле́пати – 1. Іти повільно, важко переставляючи ноги. 2. Трясти. 3. перен. Теревеніти.
Телєграфі́чна реквізи́ція – телеграфне повідомлення.
Телєфоні́чна сполу́ка – телефонний зв’язок.
Телі́га – віз для дров.
Теля́тник – вагон для перевезення новобранців у армію.
Те́мна ма́са – відсталі від життя люди.
Темни́ти – обдурювати, заплутувати.
Те́нґий – 1. Великий. 2. Міцний, сильий. 3. Огрядний, товстий. 4. Вдалий. 5. Здібний.
Те́нго – 1. Міцно. 2. Багато.
Те́ньгий – товстий, огрядний.
Те́ньґий – міцний, надійний.
Тепе́рішність – сучасність.
Тепе́рка – тепер, щойно.
Теплі́нь – теплота, спека.
Тереби́ти – 1. Лущити (про зерно, кукурудзу). 2. Трясти яблуню.
Те́рен – територія, край, район, місцевість.
Терли́чка – коломийка.
Термоси́ти (мнов) – трусити (мною), телепати.
Тернаки ́ – ягоди терну.
Терни́на – глід.
Те́рниця, те́рлиця – знаряддя для тіпання, тертя льону, конопель і т. ін.
Терну́га – велика ручна пилка.
Те́рня – терен.
Терпелю́к – парубок.
Терпенти́на – скипидар.
Терпу́га – дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою.
Те́рти (льон) – тіпати льон.
Тертюхи ́ – оладки з тертої картоплі.
Терча́ник – Див. Тарча́ник.
Те́рчені пироги́ – страва з тертої картоплі; вареники.
Теста́мент – заповіт.
Техні́чний ви́ряд – технічне оснащення.
Техні́чні сту́дії – технічна підготовка.
Течи́ – текти, протікати.
Те́чка – сумка, портфель.
Ти – тобі.
Ти́бель – дерев’яний кілок.
Ти́блювати – скріплювати деталі
тиблями (кілками).
Тиж – теж, також.
Ти́жба – натовп.
Ти́кати – 1. Втикати в землю. 2. Звертатися на “ти”.
Тилі́жки – колісниці плуга.
Тиме́тув (тиме́тів) – цвинтар.
Тиня́нка – Див. Драниця.
Типи́рь, тепе́рка – тепер, саме зараз, у цей момент.
Ти́рба – їжа для свиней.
Ти́рмін – строк.
Ти́рса – висока лісова трава.
Тирча́ти – стирчати, виступати.
Ти́рьхати – навантажувати.
Ти́совець – 1. Тисовий ліс. 2. Місце зрубу тисового лісу.
Тисьць – тесть, батько дружини.
Тисячоу́сний – тисячоголосий.
Ти́фус – тиф.
Тихо́йкий – спокійний, лагідний, тихенький.
Тихо́йко – тихенько.
Ти́чити – забивати тички в посів гороху, квасолі тощо.
Ти́чка – тонка палиця.
Тівна́ – та, яка виношує в собі плід (про корову, самицю лося, оленя і т. ін.); тільна.
Тік – глиняна добре втоптана підлога.
Ті́лько – тільки що, тільки, лише.
Тісни́й – неврожайний.
Ті́точна сестра́ – двоюрідна сестра.
Ті́точний бра́т – двоюрідний брат.
Ті́цький – дуже малий, мацьопенький.
Ті́цько – стільки; небагато.
Ті́чка – 1. Зграя тварин. 2. Дерев’яний кухоль, у якому косарі тримають гострильний камінь. 3. Передній або задній хід воза.
Ті́ччаник – син тітки; двоюрідний брат по тітці.
Ті́ччанка – донька тітки; двоюрідна сестра по тітці.
Тлук – нерозумна, мало на що здатна інтелектуально людина.
Тлу́мак –пакунок, клунок.
Тлума́к – перен. Недоук, недотепа, дурень.
Тлу́митись – 1. Мучитись, нудитись. 2. Битись, вовтузитись.
Тлу́стий – огрядний, із зайвою вагою.
“Товажи́ство заґродо́вей шля́хти” – засноване польською державною адміністрацією товариство на теренах України з осідком у місті Перемишлі (нині в Польщі Пшемисль) у XVIII ст. з метою полонізації українського населення різними засобами. Тих, хто набував членства в цьому товаристві, наділяли землею, посадами, роботою, надавали допомогу тощо за умови, якщо ці люди змінять прізвища, метрики та віру – з греко-католицизму на римо-католицизм.
Това́р – худоба.
Това́ришка – подружка.
То́вкати – каструвати (про худобу).
То́вкатись – Див. Тлумитись.
Товка́ч – макогін для товчення.
Товчи́ – 1. Товкти, розтирати. 2. перен. Бити когось чим-небудь у щось, по чомусь. 3. перен. Говорити, повторювати те саме.
То́вчка – 1. Пристрій для лущення та подрібнення різних речовин. 2. Огрядна жінка.
Товщ – жир, смалець.
Тогда́ (тоди́) – тоді. Тож – 1. Також. 2. Бо. 3. Адже.
Той – нечиста сила, яку не називають.
Ток – 1. Місце біля лісопилки, куди звозять дерево. 2. Струм.
Тока́н – куліш.
То́кмачити – пояснювати багато разів.
То́кмити – тісно укладати, вкладати з силою.
То́кмитися – тіснитися.
Толерува́ти – ставитись лояльно, визнавати.
То́лок – 1. Ударна частина товчки. Див. Товчка 1. 2. Вигін для випасу худоби. 3. Обжинки.
Толока́ – 1. Залишене під пар поле, що служить пасовищем для худоби. 2. Добровільна гуртова праця.
Толочи́ти – топтати, перемішувати ногами.
Томаси́на – міндобриво.
Топа́нки – черевики.
Топе́ць – той, хто втопився, загинув у воді; втопленик.
Топіре́ць – сокирка на довгому держаку, звичайно прикрашена інкрустацією, різьбленням і т. ін.
Топори́ще – ручка сокири.
То́рба – сумка, невеликий мішок.
Торбе́й – жебрак, бідняк.
Торб’є́ – торбинка.
Торби́ – торбина, яку одягають на шию коневі для годівлі.
Торби́нка – торбина з полотна, яку носять переважно пастухи.
Торго́виця – торгова площа, ринок.
Торе́бка – жіноча сумочка.
Торка́тися – стосуватися, відноситися.
Торкоті́ти – торохтіти, базікати, верзти нісенітниці.
То́роки – бахрома.
Торо́чити – 1. Витягати нитки з краю полотна. 2. перен. Говорити нісенітниці, вести несерйозну, пусту розмову; базікати.
Торпе́дні зве́на – штурмові загони.
То само ́ – це ж саме.
То́сі – дит. Вигук, яким супроводжують плескання в долоні, граючись із дитиною.
Тоталісти́чний – тоталітарний.
То-то ́ – саме це, ось оце.
Тото́й – той.
Тотча́с – колись давно, в той час, тоді.
То́чок – видовбана з дерева невеличка посудина, куди косарі наливають воду й кладуть брусок для гостріння коси.
Тпру – стій (до коня).
Тра – треба.
Тра́гати – 1. Нести важку ношу. 2. Робити важку роботу.
Тра́ґач – носій, вантажник.
Трам – обтесана з чотирьох сторін колода, балка.
Тран – риб’ячий жир.
Тра́скати – гримати, брязкати.
Тра́снути – ударити.
Тра́тити – 1. Витрачати. 2. Знищувати, губити.
Тра́фити – попасти, натрапити, влучити, поцілити.
Трафи́тись – випадково зустрітись; випадково статись.
Трафі́ка – тютюнова крамниця.
Трафля́ти – 1. Влучати, потрапляти. 2. Виводити з себе.
Трафля́тися – траплятися.
Трафни́й – отруйний, зіпсований, неякісний.
Трафу́нок – випадок, пригода.
Траф’я́тиcя – трапитися.
Тра́хтір – трактор.
Трач – пристрій, який ріже колоду на дошки.
Трачи́ння – тирса.
Тра́чка – 1. Пилорама. 2. Козли, на яких ріжуть дошки.
Тре – потрібно, необхідно, слід.
Тре́бовати – вимагати.
Тре́ма – тремтіння, страх.
Тре́ний – тертий, протертий.
Тре́ник – дерун.
Тренькува́ти – штукатурити.
Трепе́та – осика.
Трепеті́ти – труситися.
Трепетю́к – підосичник (різновид грибів).
Треска́ти – калатати.
Тре́тий – третій.
Триб – спосіб.
Три́йцять – тридцять.
Трима́ти сті́йки – виставити вартових.
Три́на – 1. Відходи після помелу зерна. 2. Тирса.
Трина́йціть – тринадцять.
Тринькува́ти – прибивати дранку.
Три́сто – триста.
Трі́би – зубці в шестерні.
Трі́бове ко́лесо – зубчасте колесо.
Трівки́й – тривалий, міцний.
Трі́мний – працьовитий.
Тріщи́т – недоречно і зайве говорить.
Трови́ти – отруювати.
Тро́піт (тпро́пот ) – калатальце, що прив’язували на шию вола.
Тро́ха – трохи, мало.
Тро́шка – трішки.
Труби́ти – розголошувати.
Трубі́ти – сурмити.
Тру́ди – труднощі.
Тру́дний – втомлений.
Тру́йка – отрута.
Трумбе́та – трембіта.
Тру́на (тру́мна) – труна, домовина.
Тру́нно – важко.
Тру́нок – 1. Живіт. 2. Отрута.
Трупіхня́вілий – трухлявий.
Тру́сак – кролик.
Тру́си – обшуки за час радянської влади.
Тру́скавка – полуниця.
Тру́ська – кролиця.
Трусь-тру́сь – вигук, яким кличуть  кролів.
Тру́сята – кроленята.
Тру́тка – отрута.
Тру́тнути – штовхнути.
Труча́ти – штовхати.
Трьо́мбавий – гаркавий.
Трюгензи́ни – ягоди горобини.
Тря́пка – ганчірка.
Ту – тут, на цьому місці.
Туале́та – туалетна кімната.
Туди́й, тудо́ю – туди.
Туй – 1. Ось тут. 2. Ходи сюди. 3. Негайно, в цю хвилину.
Ту́йка – тут.
Тук – жир.
Ту́лько – тільки.
Ту́ман – розумово обмежена людина.
Тумані́ти – втрачати здоровий глузд, розум.
Туманова́тий – дурнуватий.
Ту́но – дешево.
Ту́ньший – дешевший.
Турла́й – ледацюга.
Ту́рма – зібрання народу, гурт.
Ту́рнус – випускник навчального закладу.
Ту́рня – вежа.
Турш – нерозумна людина.
Ту́р’я (ту́рія) – багатоярусна, в’їзна до населеного пункту вежа, споруджена з дерев’яних колод і покрита гонтою.
Ту́тки, ту́тка – тут, саме тут.
Ту́хлянщина – Сколівщина (у мові жителів Самбірщини).
Ту́чний – вгодований.
Туші́льник – посудина для приготування м’яса, овочів.
Тю-тю-тю́ – вигук, яким кличуть курей.
Тютюна́рка – мішечок чи коробочка для зберігання тютюну.
Тю́тя – курка.
Тю́хтій – слабка духом людина, яка не вміє захистити себе.
Тя – тебе.
Тя́гар – вантаж.
Тягарі́вка – вантажна машина.
Тягаро́ве а́вто – вантажний автомобіль.
Тягаро́к – паровоз, електровоз.
Тягло́ – тяглова сила.
Тягота́, тяж – вагітність.
Тяжка ́ – вагітна.
Тя́мити – пам’ятати; розуміти.
Тя́мка – пам’ять; кмітливість.
Тя́тий – впертий, непоступливий, невблаганний.

Енциклопедії Дяківа

Leave a Reply