Енциклопедії Дяківа Романа / Знання, Досвід, Мудрість. Цікава та корисна інформація

Енциклопедія Бойківщини: природа, культура, мова, славні імена. Роман Дяків. Частина 1 — Бойківський словник

 Уу

Убага́ти – здогадатися.
Убива́тися – 1. Робити що-небудь, напружуючи всі сили, перевтомлюючись. 2. Переживати, турбуватися про когось.
Убира́ти – вдягати, прикрашати.
У́біч – схил гори.
Убйо́ри – 1. Жіночий одяг. 2. Гарне, вишукане вбрання.
Убо́ра – обійстя, подвір’я.
Убо́ці – осторонь.
Убра́ня – 1. Вишуканий одяг. 2. Костюм.
Убра́тися – одягнутися.
Убру́с – скатертина.
Уважа́ти – берегтись. *Уважаючи на око – прикинути на око, приблизно.
Уважа́йте – будьте уважні, пильні.
Ували́ти – сильно вдарити.
Уви́діти – побачити.
Уви́чір – ввечері.
Уві́з – ущелина.
Уві́тти – звідси.
Уві́чу – раптом, зненацька, несподівано.
У́в’язка – шнурок для зав’язування мішка.
Уга́д – угадування, передбачення.
Угли ́ – кути, кутки.
У́гля – вугілля.
Уго́вкати – втихомирити, заспокоїти.
Уго́да – 1. Згода. 2. Вигода.
Угоща́тися – пригощатися.
Угрі́ти – перен. З силою вдарити.
Угу́ – так, згода.
Угу́кати – погоджуватись із кимось.
Угу́рний – непривітний.
Удава́ти – придурюватися, видавати себе за іншого.
Уда́ти – змогти, зробити, як потрібно.
Уда́тися – бути схожим на когось.
У́дви – двічі, подвійно.
Удекорува́ти – оформити, прибрати.
У́диця – вудка.
Уділя́ти першу́ допомо́гу – надавати першу допомогу.
Удови́ць – вдовець.
Удуши́ти – задушити.
У́єнно – спільно, об’єднавшись.
Уж – вуж.
Ужва́рь – шибеник.
Ужива́ння – 1. Споживання (про їжу). 2. Звикання.
Ужи́ток – використання.
Ужи́ще – товста мотузка.
Ужо́в – петля з лика (кореня).
Узале́жнення – залежність.
Узгля́днювати – звертати увагу.
Уздрі́ти – зустрітись, побачитись із кимось.
Узи́н – дорога, шлях, стежка вздовж берега.
У́злик – вузлик.
Узоли́ти – вдарити.
Узя́ти (мене) не за то́го – прийняти (мене) за іншу особу.
Уїда́ти – переслідувати.
У їх стіп – біля їхніх ніг.
У́йко – дядько. Див. Вуйко.
У́йма – 1. Дуже мало. 2. Відходи після помелу збіжжя.
У̀йна – Див. Вуйна.
У́йош – різновид чоловічої куртки.
У́йчина – жінка маминого брата.
Указа́ти – показати.
У кілько́х днях – впродовж декількох днів.
Уко́рений – вчений.
Украї́нський резиста́нс – український рух опору.
Украї́нські січові́ стрільці́ (УСС; УСу-Си; УСС-ці) – добровільні військові формування з числа патріотично налаштованої галицької молоді (селян, студентів), створені в 1914 р., що у вересні 1914 р. у складі 2500
вояків пройшли в м. Мукачеві вишкіл. У кінці квітня 1915 р. вперше виступили як мобільне окреме військове формування. У першому бою на горі Маківці вщент розбили 2 полки Російської армії і взяли в полон 35 російських військових, проявивши героїзм. Отримали світове визнання за те, що прогнали ворогів із Карпат.
Укрі́п – окріп.
Уку́пі – разом, спільно.
Ула́годження – полагодження чогось.
Уле́гливість, уле́глість – уважність, пильність, сумлінність, старанність.
Уле́гшувати – полегшувати.
У́лик – вулик.
Уліта́ти – влітати, вбігати.
Умали́ти – зменшити.
У́мань – велика площина землі.
У́мбра – абажур, плафон.
Уме́рлий – покійний.
Умо́вини – умови.
Умозо́лити – 1. Випросити. 2. Змусити зробити.
Умундирува́ня – обмундирування.
Уна́дити – прикріпити.
Унаправля́ючий – спрямовувальний.
Унешкідли́вити – знешкодити.
Унима́тися – соромитися.
Унві́дти – звідти, з тієї сторони.
Упа́док – занепад.
Упала́чка – дерев’яне корито довжиною 60 см для провіювання зерна.
Упа́стися – 1. Трапитись. 2. Прийти в голову.
Упи́тися – напитися.
Упі́вець – воїн української повстанської армії (УПА).
Упі́вський шпита́ль – шпиталь для вояків УПА.
Упі́мнення – нагадування, згадування.
У́плета – жмут кольорових ниток, який жінки вплітали в коси.
Уплі́ччя – жіноча сорочка з вишитими рукавами.
Уплянува́ти – спланувати.
У́подобатися – сподобатись, бути прихильним.
Упора́їтися (упора́тися ) – навести порядок, прибрати, привести до ладу.
Упорожні ́ – без нічого, з порожніми руками.
Упра́ва – керування.
Упревілейо́ваний – привілейований.
Упрі́ти – втомитися, спітніти.
Упро́ва, упрі́ва – донизу.
Упрячи́ – запрягти.
Урва́ти – 1. Сильно вдарити, хльоснути. 2. Бігти, утікати. 3. Відірвати. 4. Вкрасти, присвоїти чуже.
У́рвиш – бешкетник.
Урі́зник – нитка.
Урльо́п – відпустка.
Уроди́ти – народити.
Уро́дитися – народитися.
Уродли́вий – вродливий, гарний, красивий.
У́рой – заглибина на схилі гори.
Уропля́н – літак.
У́ряд – 1. Місцеве правління.
Уря́дник – 1. Керівник, службовець. 2. Посада, що дає право керувати людьми
Уса́ня – яра пшениця.
Усе́го – всього.
Уси́м – всім.
Уски́й – вузький.
Ускі́к – холодний північно-східний вітер; східний вітер.
Уста́вити – встановити.
У́ставок – вишитий верх рукава.
Уста́лено – стабільно; загальноприйнято.
Устали́ти – загартувати.
Устано́ва – звичай.
Уста́ти – спинитись, перестати падати (про сніг, дощ).
Устига́ти – встигнути, вчасно завершити.
Усти́д – сором, ганьба.
Устида́тися – соромитись.
Усті́йнений – визначений, встановлений.
Усті́йнити – встановити ідентичність. *Устійнити з документів – встановити документально.
Уступи́ти – ввійти.
Усту́плення – вибуття.
Усту́пний – відступний.
Усу́пріч – наперекір.
Усусу́си – українські січові стрільці.
Усьо ́ – все.
Усь-усь-у́сь – вигук, яким кличуть гусей.
Усюд́а, усю́гди – всюди.
У́тва – качка.
Утечи ́ – втекти.
Утира́ло – рушник для рук.
Утира́нник – рушник.
Уті́шитися – зрадіти комусь.
Утопи́ти – погано видати заміж. Утопила доньку без води.
Утото ́ – ось, оце, ото.
Утями́ти – запам’ятати.
Утя́ти – 1. Відрізати. 2. Вдарити.
Уфки́й – вологий.
Ухна́ль – цвях до підкови.
Учини́ти – 1. Зробити щось недоречне. 2. Позичити. 3. Пустити чутку. 4. Зачарувати; вдатися до чарів.
Учи́нний – увічливий, слухняний, готовий допомогти.
Учи́нок – 1. Чаклунство. 2. Пристріт (хвороба, викликана чиїмось злим поглядом).
Учу́ти – почути.
Ушані́вок – шанування, повага.
У́ші – воші.
Ушква́рити – ударити, бити.
Ушто́ – мабуть, можливо.
Ущи́пок – тонка паляниця, спечена
з пісного тіста. Інша назва – Пляцок.
Уяти́ся – заступитись, постояти за когось.
У́яш, гу́яш – куртка з сукна.

Фф

Фаборо́та – бакенбарди.
Фабри́чний (кра́мський) – виготовлений на фабриці.
Фа́вди – гофри, складки.
Фавдо́ваний – гофрований.
Фа́вка – 1. Густо розкидане сіно. 2. Клаптик землі. 3. Група людей, сформована за територіальним принципом. 4. Частина села.
Фагі́чити – курити.
Фа́й би му – щоб тобі.
Фа́йка – люлька.
Файкува́ти – курити люльку.
Фа́йний – гарний, вродливий. *Файний на оздобу – красивий.
Фа́йно – добре, гарно, чудово.
Файню́нькєй – дуже красивий.
Фа́йронт – кінець роботи.
Файт – порода.
Файфа́рити – палити (про сигару, люльку).
Файфу́рка – глиняна миска.
Файчи́ти – курити.
Фа́кля – факел.
Фала́ндатися – 1. Волочитися по землі, теліпатися. 2. Байдикувати, ледарювати.
Фа́лат – шматок.
Фала́ття – лахміття, старий одяг.
Фа́лда – складка на одязі.
Фальба́нка – рюш на жіночому одязі.
Фа́льч – обман, неправда, фальш.
Фальчи́вий – який не відповідає чиємусь характерові, природі чогось; неприродний; фальшивий, лицемірний.
Фа́люш – майстерня, в якій виготовляли вовняну тканину.
Фа́ля – 1. Хвиля. 2. Злива з вітром; хурделиця. 3. Божевілля.
Фа́ма – прапор, стяг.
Фаме́лія, фами́лія, фамі́лія – родина, члени родини.
Фамі́ліянт – родич.
Фамуля́нт – практикант.
Фа́на – Див. Фама.
Фа́ндлик – сковорідка.
Фа́нта – одяг.
Фарасо́ля – парасоля.
Фарба́н – спідниця.
Фарба́ня – спідниця з домашнього полотна, фарбована в один колір.
Фарисе́й – лицемірна людина; ханжа.
Фарну́ти – вкрасти щось.
Фарт – удача, фортуна, везіння.
Фарту́х – 1. Вишита спідниця з ситцю або пофарбованого полотна. 2. Запаска.
Фа́ска – велика діжка.
Фасо́ля – квасоля.
Фастри́га – довгий стібок.
Фастригува́ти – фіксувати попередніми швами одяг, який шиють.
Фасува́ти – одержати премію чи подарунок.
Фасу́нок – подарунок.
Фа́тів – хлопець.
Фатьо́ви – гонорові, гарно одягнені хлопці.
Фаца́рний – підлий, хитрий.
Фа́цет – молодий хлопець; залицяльник.
Фе – 1. Вигук відрази; погано, недобре. 2. Погано, несмачно.
Фей – ей; звертання до співрозмовника.
Фейло ́ – рот.
Фейс – вид обличчя.
Фе́кати – гидувати, бридитися.
Фельц – шпунт.
Фельцува́ти – робити шпунти на дошках.
Фе́рбель – різновид гри в карти.
Фе́рії – канікули.
Ферляду́нок – доповідна записка.
Фе́ртик – ознака завершення розмови, суперечки.
Фе́ртіґ – готовий.
Ферфля́ша – металева посудина для зберігання води, напоїв за похіднопольових умов.
Фест – 1. Дужий, міцний. 2. Дуже, сильно.
Фести́ни – народне гуляння, урочисте свято.
Фе́чки – дурниці.
Фе́єрмур – стіна між двома взаємопов’язаними будівлями.
Фи́глі – жарти.
Фиглюва́ти – жартувати, пустувати.
Фийст – дуже сильно.
Филю́нок – вирубка лісу.
Фи́ркати – 1. Сердитися, висловлювати незадоволення. 2. Брикати (про 149 парнокопитних тварин). 3. Не підкорятись. 4. Неадекватно поводитись, грубіянити.
Фист – сильно, дуже. Див. Фест.
Фі́вкати – 1. Свистіти. 2. Нехтувати кимось, чимось.
Фі́гель – смішна витівка, жарт.
Фі́ги – сорт маленьких груш.
Фіглюва́ти (фіґлюва́ти) – вдаватися до різних витівок, пустощів; робити різні штуки, трюки, виверти, щоб насмішити або обдурити когонебудь; бешкетувати.
Фігля́р – жартівник.
Фі́ґа – дуля.
Фі́ґлі – жарти, насміхання.
Фіґля́рка – жартівниця, пустунка.
Фіґура́нтка – жінка зі стрункою фігурою.
Фійо́ли в голові́ – легковажне ставлення.
Філіґрано́вий – тендітний.
Фільва́рок – 1. Панський маєток із господарчими будівлями. 2. Ринок.
Фільо́зоф – жартівник; той, хто просторікує, мудрує.
Фільото́вий – фіолетовий.
Фільц – вовняний товстий цупкий матеріал, який використовують при виготовленні взуття, капелюхів, окремих деталей теплого одягу тощо. Ін. назва – Фетр.
Фі́льцьовий – фетровий.
Фі́ляр – стовп, підпора.
Фі́нанц – прикордонник, митник.
Фі́ра – селянський дерев’яний віз, у який впрягали коней. Призначався для перевезення сільськогосподарських та ін. вантажів.
Фі́рас – лісопилка.
Фі́рман – візник, який управляє кіньи; власник воза (фіри).
Фірма́нка – 1. Професійна щоденна робота візника. 2. перен. Пронос, дизентерія, розлад шлунку.
Фі́ртка – хвіртка, ворота.
Фі́тькати – 1. Марнувати, розкидатись (про гроші). 2. Свистіти.
Фі́фа – стильна дівиця.
Фі́фак – зухвалець, легковажний чоловік, крутій.
Фія́кер – кінний виїзний віз із ресорами і спеціальними сидіннями для пасажирів; фіакр.
Фйол – 1. Дивацтво, примхливість, примарність. 2. Той, хто несповна розуму.
Флє́шка – пляшка.
Фли́нькачь – язик.
Фли́сник – плотар.
Флуя́ра – сопілка-зубівка майже метрової довжини.
Фльо́ндра – жінка легкої поведінки.
Флю́та – мокрий сніг.
Фля́ки – 1. Рубці, внутрішні органи. 2. М’ясо рубців. 3. Страва з такого м’яса.
Фля́кон – ваза.
Фля́чки – страва з рубців.
Фля́шка, флящи́ня – Див. Флєшка.
Фо́йда – хвойда.
Фо́ка – тюлень.
Фо́льґа (фу́льґа ) – відлига.
Фольксдо́йч – онімечений українець.
Фо́люш – маєток.
Фо́ндати – повільно робити.
Фо́ри – протекції, окремі переваги.
Фо́ркати – 1. Шморгати носом. 2. Вередувати, нехтувати кимось, чимось.
Форкоті́ти – фиркати.
Форте́п’ян – піаніно, фортепіано.
Фо́ршпан – трудова гужова повинність за часів Австро-Угорщини.
Фо́са – канава, рів, рівчак.
Фо́тель – м’яке крісло, малий диванчик.
Фо́флавий – шепелявий.
Фра́єр – стиляга, задавака; залицяльник.
Фраєри́тися – задаватися.
Фрає́рка, фраєро́чка – дівчина на виданні.
Фра́йтер – найнижчий військовий чин за часів Австро-Угорщини (нинішній єфрейтор).
Фраму́га – широка віконна рама.
Фра́нца – венеричне захворювання.
Францинска́нська ме́трика – кадастрова характеристика земель. Див. Йосифінська метрика.
Францова́тий – хворий венеричним захворюванням.
Фрас – чорт. *Фрас би ти – щоб тебе лихий взяв.
Фра́цнути – вдарити хвостом чи копитом.
Фре́зеєр – перукар.
Фрезеє́рня – перукарня.
Фрекве́нція – наплив; прибуття, приїзд. Фреквенція туристів у рекреаційну місцевість. *Фреквенції хорих – історії хвороб.
Фре́ндзлі, фри́ндзлі – китиці, торочки.
Фри́гатися – брикатися, біситися.
Фри́зієр, фри́зиєр – Див. Фрезеєр.
Фри́зієрна, фри́зиєрна – Див. Фрезеєрня.
Фризу́ра – зачіска.
Фриле́ць – посередник у торгівлі кіньми.
Фрі́ко – сир, який смажать на салі.
Фро́йдра, фро́йда – жінка легкої поведінки.
Фся́гди – усюди.
Фуду́мний – перебірливий.
Фузі́я, фузе́я – рушниця, гвинтівка.
Фук – 1. Байдуже, все одно. 2. Некоректний, заперечливий випад, гнів.
Фу́кали – нижня частина села.
Фу́кати – 1. Кричати; галасувати; дорікати комусь, сваритися на кого-не-будь. 2. Гніватися, сердитися.
Фу́кнути – подути на гасову лампу, дмухнути.
Фу́нда – пригощення за чужі кошти; отримання чогось чужим коштом.
Фундува́ти – 1. Платити за подарунки. 2. Пригощати когось своїм коштом. 3. Оплачувати послуги (проїзд, відпочинок тощо).
Функці́йні лю́де – функціонери.
Фу́ньо – 1. Гонориста, зарозуміла, зверхня людина. 2. Той, хто паношиться, вдає аристократа.
Фуня́стий – зарозумілий, гонористий, пихатий.
Фур – сильний вітер.
Фу́ра – 1. Віз. Див. Фіра. 2. Вантажний автомобіль для перевезення великих вантажів на далекі відстані.
Фу́рда – 1. Вправність; кмітливість. 2. Відважність.
Фу́рдало – пропелер.
Фурдига́рня – в’язниця.
Фурдя́вка – легковажна дівчина.
Фу́рія – 1. Злість, лють. 2. перен. Пихата, зарозуміла жінка.
Фу́ркало – перен. Базікало.
Фу́рканка – каша з кукурудзяного або пшеничного борошна.
Фу́ркати (фурча́ти ) – 1. Проявляти злість. 2. Все заперечувати. 3. Зневажати.
Фу́рман – візник, їздовий.
Фурт – 1. Постійно, безперервно, систематично. 2. Все, досить, вистачить, достатньо.
Фурункульо́за – фурункул, чиряк.
Фус – осад від чогось (напр., кави).
Футе́рко – коротка шубка.
Футерува́ти – начищати підлогу до блиску.
Футри́на – віконна чи дверна рама.
Фу́тро – 1. Хутро. 2. Хутряний одяг.
Футрува́ти – підшивати до одягу хутро.
Футря́ний – хутряний.
Фуфа́йка – куртка на ваті.
Фуч – програш у гральні карти (перебір очок у картярській грі, що призводить до програшу).
Фу́шер – 1. Шулер, шахрай. 2. Перепродувач краденого.
Фуя́ра – невдаха.
Фякр – 1. Фіакр. 2. Візник, кучер.

Хх

Хаб – 1. Старий кінь. 2. зневаж. Старалюдина.
Хаба ́ – хіба.
Хаба́з, хабу́з – зарості бур’яну, дрібного чагарника.
Хаба́ззя – 1. Бур’ян, зарослі. 2. перен. Некрасиві хатні рослини, квіти.
Ха́баль – перелюбник, коханець.
Хаба́ча – бур’ян.
Хабина́ – падаль.
Хаби́на – прут, лозина.
Хаб’я́ – Див. Хаб.
Ха́вка – зневаж. Рот.
Ха́вкати – відкашлювати.
Ха́йдер (га́йдер ) – 1. Єврейська школа. 2. Вереск, рейвах.
Ха́лус – ласун; той, хто їсть крадькома.
Халуси́ти – ласувати, їсти без дозволу.
Халу́па – бідна хата.
Хамни́к – хащі, густий дрібний ліс.
Хамулє ́ – варена лобода.
Хап – бери. Хап його мара!
Ха́панка – дитяча гра “в лови”.
Хапа́ти – охоплювати, полонити когонебудь (про почуття, стан і т. ін.).
Характеристи́чний – характерний.
Хари́ти – чистити, очищати.
Харити́вна дія́льність – благодійна діяльність.
Харла́к – бідняк, злидар.
Харчи́ти – хрипіти; хропіти.
Ха́та – дім.
Ха́тний – домашній.
Хатчи́на – невелика хата.
Ха́ща – ліс.
Хвали́біг – жайворонок.
Хвиле́ве схоро́нище – тимчасовий притулок.
Хвиле́вий – тимчасовий, короткочасний.
Хвиле́ві почува́ння – миттєві настрої, почуття.
Хви́ля – 1. Хвилина. 2. Короткий проміжок часу, мить.
Хвіст – одна голова худоби.
Хеміка́лії – хімікати.
Хемі́чний – хімічний.
Хи́ба – 1. Посіви, трави й т. ін., що їх знищують тварини, завдаючи збитків кому-небудь. 2. Недолік, помилка.
Хибу́є – не вистачає, замало.
Хи́жа – невелика убога хата.
Хирі́ти – 1. Хворіти, почувати себе недобре. 2. Спати.
Хі́вкати – кашляти.
Хідни́к – 1. Вузький, довгий килим або товста тканина такої ж форми, що стелять на підлогу; доріжка. 2. Тротуар.
Хіснува́ти – використати з користю.
Хіта́р – кордон села.
Хлеба́к – ножик.
Хли́пати – 1. Тихенько плакати. 2. Блимати (про свічку).
Хліби́ня – хлібина.
Хлібни́к – сумка для продуктів.
Хло – 1. Звертання до чоловіка (чоловіче). 2. Звертання до хлопця.
Хлоп – 1. Чоловік, мужчина, хлопець. 2. Незаможний селянин, кріпак. 3. Збіднілий селянин, мужчина низького соціального становища.
Хлопа́ка – хлопець, юнак.
Хло́пськєй – чоловічий.
Хлопчи́ще – зневажл. Хлопець.
Хлопчу́к – малий хлопець.
Хлопчу́р – 1. Бешкетник, шибеник. 2. Дівчина, схожа на хлопця; яка виконує чоловічі вчинки.
Хлоп’я́ – малий хлопчик.
Хлю́па – затяжний дощ; дощ із снігом.
Хля́па – 1. Дрібний дощ, сльота. 2. перен. Багатомовна людина, пустомеля. 3. перен. Неохайна жінка.
Хля́павка – мокра погода.
Хля́пати – говорити небилиці.
Хма́рник – чоловік, який відвертає дощ, керує хмарами.
Хник – нежить.
Хоба́ – 1. Хіба. 2. Мабуть.
Хо́бта – бур’ян.
Хо́ванець – домовик.
Хо́ванка – дитяча гра.
Хова́ти – хоронити із богослужінням.
Хо́взанка – ковзанка.
Хо́взатися – ковзатися.
Хо́взко – слизько.
Ховзьки́й – ковзкий, слизький.
Ховт – хвойний ліс.
Ходаки́ – 1. Взуття, яке робили з волової шкіри; постоли. 2. Зношене взуття.
Ходаки́ дерев’я́ні – те саме, що Дерев’яники.
Ходачко́вий шля́хтич (пан) – збіднілий шляхтич, що безпідставно пнеть ся в пани.
Ходи́ – іди, ходімо.
Ходи́ти – 1. Рухатись. 2. перен. Зустрічатися, залицятися. 3. Доглядати. *Ходити в цивілю – ходити в цивільному одязі. Ходити до дівки – залицятися, дружити з дівчиною.
Ходоби́ця – худоба.
Хо́йці – дит. Ходи, підійди.
Холє́рник – бешкетник, шибеник.
Хо́лод – затінок, холодок, прохолода.
Холо́шні – теплі чоловічі штани з грубого сукна на зиму.
Хопи́ти – вхопити, швидко взяти.
Хо́пта – 1. Бур’ян. 2. перен. Нікчемні люди, нероби.
Хо́рий – хворий.
Хоро́ба – хвороба, недуга.
Хорови́тий – хворобливий.
Хорони́ти (життя́) – берегти (життя).
Хорони́тися – ховатися, оберігатися, остерігатися.
Хорува́ти – хворіти.
Хосе́н, хі́сна – користь, зиск, вигідна справа.
Хосну́вати, хосно́вати – використовувати.
Хосьту́ – вигук, яким кличуть собаку.
Хо́тар – межа села.
Хотя́й – хоча.
Хоць – хоч, або.
Храбусти́ти – хрустіти.
Храм – церковне свято. *Храмове свято – церковне свято в селі, в певній парафії, присвячене релігійній події або запроваджене на честь святого, ім’ям якого названа церква.
Храп ма́ти – мати бажання.
Хресни́й вого́нь – перехресний воонь.
Христяни́н – 1. Християнин.
Хрунь – 1. Невіглас. 2. Злобна егоїстична людина. 3. Зрадник українських інтересів.
Хру́нявець – погана людина; зрадник інтересів народу.
Хру́пати (крупати ) – хрумтіти.
Хру́ставка – брусниця.
Хті́ти – хотіти.
Хто-бу́дь – будь-хто.
Худи́й – бідний.
Худо́бний – бідний, вбогий.
Ху́стя – жіноча білизна.
Ху́хати – 1. Надто опікуватись кимось; пестити, леліяти. 2. Дмухати теплом на холодні руки.
Ху́хнути – 1. Дмухнути, подути. 2. Важко зітхнути.

Цц

Цабани́ти – 1. Докоряти кому-небудь зневажливими, грубими словами. 2. Бити по чомусь сильно і часто. 3. Тягнути чи нести щось важке. 4. перен. Просити за щось надто велику ціну.
Ца́вком – повністю.
Цайґ – цупка бавовняна (напр., костюмна) тканина.
Ца́йгер – годинник.
Ца́йгери – стрілки годинника.
Ца́йговий – виріб, пошитий із цайґу. Див. Цайґ.
Ца́лий – весь (рік, день), цілий.
Ца́лі – зовсім.
Ца́лком – цілком, зовсім.
Цаль – міра довжини, що дорівнює 2,54 см; дюйм.
Цапі́на – металеве знаряддя з вигнутим загостреним кінцем та довгим держаком для пересування або підважування колоди.
Ца́пки –головою вниз (стояти на руках).
Цара́та – клейонка.
Ца́рисьтво – царство.
Царі́вка – бджола-матка.
Ца́ро – багато.
Ца́рок – 1. Клітка з дошок для птахів і тварин. 2. Загорода для зберігання картоплі.
Цва́нциґер, цва́нціґер – 1. Австрійська металева грошова одиниця. 2. перен. Елегантно, вишукано вдягнена людина.
Цве́нькати – говорити швидко; патякати.
Цви́клі (цві́клі) – терті варені червоні буряки з хріном. Ін. назва – Бурачки́.
Цви́нтарь – цвинтар.
Цвисти́, цви́ти – цвісти, квітнути.
Цві́бак (цві́бах) – 1. Бісквіт. 2. Верхній плід часнику, цибулі.
Цві́кер – рід окулярів, які закріплюються за допомогою пружинки на переніссі; пенсне.
Цві́тень – квітень.
Цві́ти – квіти.
Цвітоли́стий – різнобарвний, різнокольоровий, квітчастий.
Цво́нтарь – Див. Цвинтарь.
Цвьо́чок – цвяшок.
Це́бел – священик-целібат.
Цебе́р (цебе́рко ) – велика дерев’яна посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб.
Це́бто – уживається для підсумовування, узагальнення висловленої думки; отже, таким чином.
Цего́льня – цегельня.
Це заря́дження – це розпорядження.
Це́лєбс – 1. Незайманий, неодружений парубок. 2. Той, хто не був у шлюбі.
Центоме́тер – 1. Сантиметр. 2. Сантиметрова стрічка.
Центра́ля – центральні органи.
Це́нькати – дзвеніти.
Це́ра – 1. Колір шкіри обличчя. 2. Вигляд (краса) обличчя.
Цера́та (цере́та) – скатертина (клейонка) для стола.
Церува́ти – зашивати.
Цефна́рь – особа, що на весіллі подавала чи наливала горілку.
Ци – чи.
Цибу́х – 1. Люлька. 2. Насінна стрілка цибулі.
Циві́лі лю́ди – цивільні люди.
Цивілі́ст – адвокат із цивільних справ.
Ци́віль – 1. Цивільна особа. 2. Поліцай у цивільному одязі.
Цига́рок – годинник.
Цига́нити – обманювати, шахрувати.
Цига́нство – облуда, брехня.
Ци́ґар (дзи́ґар ) – цигарка, сигарета.
Циґарни́чка – портсигар, цигарниця.
Цизо́рик – складаний ніж.
Ци́кати – дуже помалу текти; крапати.
Цикль – цикл.
Циклюва́ти – сварити, лаяти.
Цикота́ти – швидко й багато говорити.
Ци́кра – краплина.
Цилюва́ти – 1. Прицілюватись. 2. перен. Дивитись на когось; розглядати, міряти оком кого-, що-небудь.
Цильт – брезент.
Цимбри́ни – 1. Нижня надбудова навколо криниці, до якої кріпиться алок із ручкою (корбою) для витягування відра з водою із криниці. 2. Дерев’яне кріплення в шахті, штольні.
Цина́моль – кориця.
Ци́нґель (ці́нґель ) – спусковий гачок у рушниці, пістолеті.
Цинтоми́тер – сантиметр.
Цип – насінна стрілка цибулі.
Ципна́рь – людина, яка на весіллі всім наливає пиття.
Цири́к – стій (до коня).
Ци́ркулі – округи Львівської губернії за часів окупації Галичини Австро-Угорщиною.
Цирува́ти – зашивати, штопати.
Циру́льник – перукар.
Ци́рьква, ци́рьков – церква.
Цит – 1. Тихо. 2. Заспокійся.
Ци́тати – стукати, грюкати.
Цитри́на – лимон.
Ци́тькати – заспокоювати, просити тиші.
Ци́цька – дійка.
Ці́вка – рушниця.
Ціка́вий – 1. Охочий до роботи. 2. Красивий.
Ці́лити – 1. Зцілювати. 2. Лікувати.
Ціли́ць – найкраще зерно.
Ці́лість – об’єднання.
Цілкови́то – до кінця; зовсім, абсолютно.
Цілу́шка – крайня скибка хлібини.
Ці́льний – влучний.
Ці́мбати – неакуратно шити.
Ці́мбур – друг, товариш.
Ці́пати – пищати.
Ціпе́вно – ручка ціпа.
Ці́пко – міцно.
Ці́плята – малі курчата.
Ці́плятко – курочка.
Ціпо́к – щабель драбини.
Ціп-ціп-ці́п – вигук, яким кличуть ку-рей.
Ці́ритися – зневаж. Сміятися.
Ціса́рська доро́га – шосе.
Ціса́рські кама́ші – військова державна служба за часів Австро-Угорщини.
Ціта́ – шматок.
Ці́ха – характерна ознака, риса.
Ці́хо – тихо.
Ціхола́зи – зручне взуття на низькому ходу.
Ціці́лькати – надмірно пестити дитину.
Ціці́лькатися – пеститися.
Ці́цько – трошки.
Ці́чька – ромашка.
Цло – мито, митний збір.
Цма́йлик – немовля.
Цмо́ркнути – поцілувати.
Цну́тися – штовхатися, пхатися.
Цоб – наліво (до волів).
Цо́ркнути – увімкнути.
Цо́фнутись – 1. Відійти назад; відступити. 2. перен. Відмовитись від власних вчинків, дій, слів.
Цу́глик – ряд.
Цуґ – 1. Протяг. 2. Хід у шаховій грі. 3. Військовий підрозділ в австрійській армії. 4. Залізне окуття.
Цуд – велике нещастя.
Цу́кервиця – рідина, що виходить із нариву. Ін. назва – Нарва.
Цуко́рня (цукрова́рня ) – кондитерська.
Цуко́рок – цукерка.
Цукри́ця – цукровий діабет.
Цукрува́ти – солодити.
Цу́ндра – людина, яка всюди втручається.
Цу́ндравий – обдертий, обшарпаний, подертий.
Цу́ндри – лахміття, дрантя.
Цу́ні – гумові чоботи.
Цур – проклін.
Цу́равий – порваний, протертий, зношений (про одяг, взуття і т. ін.).
Цу́ратися – відмовитися.
Цура́ха би му́ – цур йому та пек.
Цури́к – назад.
Цурі́гнути – відійти назад.
Цурпа́лок – шматок чого-небудь.
Цу́ря – лахміття, дрантя.
Цупа́к – неук, дурень.
Цьвик (цвік) – цвях.
Цьви́нтар – кладовище.
Цьви́чок – цвяшок.
Цьві́кати – дорікати.
Цьві́клі – салат із буряку.
Цьві́нькати – набридати розмовами; базікати.
Цьві́тка – квітка.
Цьво́к – цвях.
Цьо́мати – цілувати.
Цьо́мок – поцілунок.
Цьма – нічний метелик.
Цьма́кати (цьмо́кати) – плямкати.
Цьо́пці – пестл. Дитячі черевики, чобітки.
Цьо́сь – вигук, яким кличуть коней.
Цьоціба́бки – 1. Гра в хованки. 2. Перен. Морочення голови.
Цьо́ця – тітка.
Цюлюва́ти – цілувати.
Цю́рити – протікати.
Цю́ркіт – дзюркіт.
Цюркоти́ть – тече тонким струменем.
Цю́ці – м’ясо.
Цю́цьо – дит. Цукор.
Цюцюба́бка – дитяча гра “хованки”.
Цюцюру́ба – недотепа, безпорадна людина.
Цю́цю-цю́цю-цю́цю – вигук, яким
кличуть курей.
Ця́мкати – плямкати під час спожи-
вання їжі.
Ця́мкач – ірон. Мала дитина.
Ця́пкати – крапати.
Цястка́ (цясте́чко) – тістечко, печиво.
Ця́тка – 1. Крапка. 2. Невеличка пляма.
Ця́хати (ця́хнути ) – 1. Рубати, відрубати (від дерева), різати. 2. перен. Бити.
Чч
Ча́да – повія.
Ча́до – 1. Дитина. 2. Нащадки.
Чака́н – кірка.
Чапа́ти – чіпати, зачепити.
Чапа́тися – чіплятися.
Ча́пити – стояти над душею, стовбичити; набридати.
Ча́пнути – вкрасти, викрасти.
Чапра́га – пряжка на кінській збруї.
Ча́ра – магія, чари.
Чари́ти – знімати кору з дерева.
Чаренди́на – стеля над стодолою з дерев’яними товстими брусами.
Ча́совий – своєчасний, доспілий.
Часо́м – іноді, інколи, деколи.
Части́нно – частково.
Части́ти – ходити часто в гості.
Чати́на (чити́на) – гілки хвойного дерева.
Чатува́ти – бути насторожі, когось виглядати, сторожити, охороняти; підстерігати.
Чать – гребля.
Ча́хнути – 1. Різнути, відрізати. 2. Вдарити ножем. 3. Швидко пролетіти (про кулю).
Чва́кати – плямкати.
Чва́лом – галопом, дуже швидко.
Чве́ртка – 1. Старовинна міра об’єму сипких тіл. 2. Чверть чогось, четвертина. 3. Пляшка горілки місткістю 0,25 л.
Чві́рка – 1. Частина весільного обряду. 2. Цифра “4”.
Че́йби – може б, щоб.
Че́йже – 1. Близько, недалеко. 2. Авжеж, адже.
Чека́вуть – чекають.
Чека́н – кирка.
Чеколядо́вий – шоколадний.
Чекуля́да, чеколя́да – шоколад.
Че́люсті – вихід кухонної печі, отвір дугастої форми між припічком і внутрішньою частиною печі.
Челя́дник – член родини; чоловік.
Челя́дь – члени однієї родини, сім’я.
Чеме́рка – 1. Широка куртка з вилогами спереду та двома рядами ґудзиків. Див. Сірак. 2. Жіночий верхній
одяг бойківчанки у вигляді жупана з широким коміром.
Чемса́ти – обрубувати сучки на дереві.
Чень – може, можливо, мабуть.
Чепі́ги – ручки на плузі.
Черве́ний – червоний.
Черві́нка – дизентерія.
Червони́ця – неврожайна земля.
Червоню́к – підосичник (різновид грибів).
Черева́та – вагітна.
Че́рево – живіт.
Че́реп – черепиця.
Черепа́ня – 1. Люлька. 2. Хата, дах якої протікає під час дощу.
Че́рес – старовинний широкий шкіряний пояс, зшитий уздовж із двох складених разом ременів так, що мав усередині порожнину для грошей та інших цінних речей.
Черинина́ – випалена ділянка лісу.
Черпа́к – 1. Посудина з довгою ручкою для черпання води. 2. Частина машини, що має форму ковша і використовується для виймання ґрунту. 3. Сак. 4. Пристрій для зривання чорниць.
Черті́жь – 1. Поле на місці викорчуваного лісу. 2. Пасовище на зрубі лісу. 3. Пеньки на зрубі.
Че́ртка – риска.
Че́рьга – черга.
Чесно́к – часник.
Че́стувати – шанувати.
Чета́р – командир роти, чоти.
Четверти́на – ділянка орної землі, що дорівнює 1⁄4 га.
Чети́рнайцять – чотирнадцять.
Чеч – потік.
Чи́гати – чатувати, вичікувати.
Чика́н – кирка.
Чикирле́й – жайворонок.
Чикуля́да – шоколад.
Чи́люсті – склепіння домашньої старої печі.
Чи́лядь – члени сім’ї, члени громади.
Чим – 1. Що. 2. Як тільки.
Чиме́рка – вовняна домоткана куртка.
Чин – дія, акція.
Чини́ти – робити, діяти, спричиняти.
Чи́нна у́часть – дійова участь.
Чи́нно боро́тися – дієво боротися.
Чинова́те полотно́́ – узорчасте полотно.
Чинш – різновид податків, які стягували із селян як повинність.
Чир – каша з кукурудзяної або вівсяної муки, зварена на воді.
Чири́п’я – розбитий глиняний посуд.
Чи́рис – Див. Черес.
Чирінни́й (зуб) – кутній зуб.
Чи́рінь – нижня частина домашньої печі.
Чирті́ж – заросле кущами поле.
Чи́ряти – набирати, діставати якусь рідину або сипку масу, захоплюючи їх чим-небудь (перев. знизу, з глибини чогось); черпати.
Числи́ти – 1. Рахувати, лічити. 2. Розраховувати на щось.
Числи́тися – рахуватися, бути на обліку.
Чи́сниця – певна міра в ткацтві.
Чи́сто гет – абсолютно все.
Чисто́йкий – чистенький, чистесенький.
Чи́тавий – 1. Працьовитий; жвавий,
моторний. 2. Порядний.
Чита́льня – сільська бібліотека й клуб одночасно.
Читви́рь – четвер.
Чи́хати – чхати.
Чи́хморитись – чесатись.
Чій – чий.
Чі́лка – чубчик.
Чільні́ший – провідний.
Чіп – 1. Кілок у чомусь, затичка. 2. перен. Дурний, недоумкуватий. Дурний, як чіп.
Чі́пиць (че́пиць) – старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся.
Чі́пчення – весільний обряд знімання фати.
Чіхну́ти – украсти.
Чі́чка – 1. Квітка. 2. перен. Красива дівчина.
Чле́нські вкла́дки – членські внески.
Чми́хнути – втекти.
Чо – чого, чому, з якого приводу.
Чо́вгати – іти, ходити повільно, ледве піднімаючи ноги; плестися.
Чо́вник – пристрій для домашнього ткацтва.
Чолови́й – головний, провідний, визначний.
Чолові́чко – зіниця ока.
Чом – чого, чому.
Чоп – великий корок, пробка.
Чо́пці (чо́пчики) – дитяче взуття.
Чо́рна рі́п а – чорна редька.
Чо́рний – брудний, нечистий.
Чорни́ці – ожина.
Чорноби́ла – полин.
Чота ́ – рота в УПА.
Чотирде́сят – сорок.
Чотови́й (чета́р ) – командир чоти.
Чу́бок – 1. Верх, верхівка чогось. 2. Чуб на голові юнака.
Чу́вання – нічне перебування без сну; безсоння.
Чува́ти – чути, спостерігати.
Чуда́цький – чудернацький, сміхотворний.
Чуджи́й – чужий.
Чу́дниця – дивина.
Чу́дний – дивний, дивакуватий.
Чу́дно – дивно.
Чудува́тися – дивуватись.
Чужи́тисі – цуратися, триматись осторонь.
Чу́йка – 1. Варта. 2. Засідка.
Чу́лі – калоші.
Чукуля́да – шоколад.
Чуко́рдій – Див. Чикирле́й.
Чу́ні – гумове або шкіряне взуття у вигляді калош із потовщеними бортами й підошвами.
Чупраки́ – купки густої трави.
Чу́ркає – б’є (про воду з джерела).
Чу́ти – відчувати запах.
Чу́тися – 1. Здаватися. 2. Причуватися. 3. Почуватися.
Чу́тка – звістка, повідомлення.
Чут-чу́т – небагато, трішки.
Чуть-чу́ть – жваво.
Чуфли́на – залізний гак, який вбивають у колоду і за який чіпляють орчик.
Чу́ханка – Див. Перетирачка.
Чухрі́й, чіхрі́й – опудало.
Чу́чати – сидіти тихо.
Чу́чвело – опудало.
Чько́да – шкода.
Чькодува́ти – шкодувати.

Шш

Ша – тихо.
Шала́с – стадо овець (кіз).
Шалі́вка – велика хустка з квітами, яку жінки одягали під час свят або урочистої події як атрибут святкового одягу.
Ша́лік, ша́лик, ша́льок – шарф.
Шальо́вий, шаліно́вий – шовковий.
Шалюва́ти – обшивати дошками.
Шалю́нок – дерев’яна обшивка стін.
Шампа́н – шампанське вино.
Ша́ндар – міліціонер; солдат.
Ша́ниць, шанц – окоп, рівчак, яма.
Ша́нса – шанс.
Ша́нта – котяча м’ята.
Шаня́нка – Див. Шалівка.
Ша́пка – 1. Головний убір. 2. Сніп, що покриває зверху копу, стіжок і т. ін. 3. Ковпачок на лампі.
Шара́ги – вішак на окремому стовпці, дошці.
Шара́глі – 1. Носилки. 2. Вішачки для одягу.
Шарва́рок – 1. Їдальня; кафе. 2. Напружена робота, здійснювана спільними зусиллями, гуртом. 3. Трудова повинність для всіх мешканців населеного пункту.
Ша́рга – 1. Сильний вітер із снігом або дощем. 2. перен. Запальна, гаряча людина.
Ша́рий – 1. Рудий. 2. Пісний (про борщ). 3. Сірий (про колір).
Шарі́вка – надвечір’я.
Шарі́ти – світати.
Ша́ркань – дощ із вітром.
Ша́рнути – зробити щось не обдумуючи: ударити, випити, украсти. *Шарнемо-си – вип’ємо трохи.
Ша́рпатися – 1. Чіплятися безпідставно до когось. 2. Грубо, непривітно звертатись до когось. 3. Пригощати когось. 4. Надмірно витрачати гроші.
Шарува́ти – затирати штукатурку стін; штукатурити.
Ша́стати – 1. Ходити невідомо чого і куди. 2. Шукати, заглядаючи, обмацуючи щось і т. ін.
Ша́статися – 1. Метушитися. 2. Нарочито витрачатися на щось.
Ша́тків – пристрій для різання (шаткування) капусти.
Ша́фер – швагер, чоловік сестри.
Ша́флик – посудина з ручками для носіння рідини; цебер, відро.
Шафчи́на – шафа.
Шахува́ти – 1. Дарувати. 2. Давати. 3. перен. Безпідставно звинувачувати.
Шваб – німець.
Шва́блик – сірник.
Швагро́ – чоловік сестри; зять.
Шва́йка – 1. Ручний інструмент у вигляді товстої (перев. зігнутої) металевої голки на держаку для проколювання отворів, дірок; товсте шило. 2. Дріт для чищення люльки. 3. перен. Дзиґа.
Швайц – свердло.
Швайца́рський – швейцарський.
Шва́йцяр – дрібна австрійська монета.
Шва́льня – швейна майстерня.
Шваркоті́ти – 1. Говорити щось не понашому. 2. перен. Верзти нісенітниці.
Шварц – чорний крем для взуття.
Шварцува́ти – чистити взуття чорним кремом.
Шварь – сіно, яке скосили із заболоченої низовини і яке їдять тільки коні.
Шве́ндяти – ходити туди-сюди.
Швидю́нько – швидко.
Шві́мки (шві́нки) – чоловічі труси, плавки.
Шві́рити – свистіти (про вітер).
Швя́хнути, шв’я́кнути – вдарити когось, хльоснути.
Шелесна́тий – багатий цвітом, листям.
Шелестюки́ – дзвіночки на кінській упряжі.
Ше́лька – бретелька.
Шендери́ця – пшениця.
Шере́н – 1. Легко примерзла вода. 2. Крига.
Шерше́бок – вузький рубанок із напівкруглим різцем.
Шесте́ро – шестеро.
Ше́стий – шостий.
Шехо́вний – зграбний.
Ши – вигук, яким відганяють корів.
Шиб – зразок.
Ши́ба – скло.
Шиба́ти – 1. Бити у вікно. 2. перен. Бігати, галасувати. *Шибати собов – багато працювати, бути завжди в роботі, в русі.
Ши́батися – метушитися, надто старатися.
Ши́беник – бешкетник, хуліган.
Шилю́к – різновид гриба.
Ши́мбарок – 1. Місце, де несуться кури. 2. Кухонний буфет.
Шибну́ти – раптово і рвучко бігти.
Шико́вний – доладний, елегантний, чепурний, доглянутий.
Ши́на – рейка.
Ши́піт – місце на гірській річці, де вода зазвичай не глибока і пливе по великих каменях, роблячи характерний звук шипіння.
Шиття ́ – вишита річ.
Ши́фа – пароплав.
Ши́хта – норма, зміна; денне завдання.
Ші́мель – кінь жовтої масті.
Ші́патися – чухатися.
Ші́пка, шо́па – покрівля, накриття на опорах для захисту чого-небудь від сонця, дощу.
Шізьдесє́ть – шістдесят.
Ші́татися – чухати, терти, шкребти, дряпати шкіру, щоб не свербіла.
Шкала́ – 1. Скеля. 2. Тріски, столярний непотріб.
Шкама́ття – шматки, рештки подертого одягу, взуття та інших речей.
Шкара́дний – занедбаний, недоглянутий, запущений.
Шкаралу́па – черепиця.
Шкаре́дно – погано, неестетично.
Шкарп – 1. Провалля, обрив у горах над річкою. 2. Насип уздовж залізничної колії.
Шква́рок – підсмажений шматок сала, з якого частково витопився жир.
Шкє́лко – скельце гасової чи нафтової лампи.
Шкібота́ти, шкєбота́ти – лоскотати.
Шкі́ргатися – зневаж. Сміятися.
Шкіц – гумореска, анекдот.
Шкло – 1. Вікно. 2. Скло.
Шкля́ний – скляний.
Шкля́нка – склянка.
Шко́ди – збитки, втрати.
Шко́лє – Сколе.
Шкраб – 1. Старий черевик. 2. перен. Неохайний хлопець.
Шкра́батися – чухатися.
Шкра́би – взуття.
Шкруп – сажа.
Шкура́т – клаптик шкіри.
Шкурятя́ний – шкіряний.
Шла́йкі – підтяжки.
Шлапака́тий – чоловік із пласкими ступнями.
Шлунко́ва неспра́вність – розлад шлунка.
Шльо́ндра – лайл. Повія.
Шлюс – ознака завершення чи небажання продовження справи, діалогу, суперечки тощо.
Шлю́фка – деталь, до якої кріпиться пояс або ремінь.
Шльо́мчиха – неохайна жінка.
Шляк – апоплексичний удар, параліч.
Шляк тра́пив – прокльон.
Шлякува́ти – бажати зла, проклинати.
Шля́уф – гумовий шланг.
Шлях би тя пра́фив – побажання невдачі.
Шляхо́тний – шляхетний.
Шля́фрик – бюстгальтер.
Шля́фрок – жіночий халат.
Шма́льнути – вдарити.
Шмарка́ч – сопляк, зарозумілий підліток.
Шмарка́чка – дівчина-бешкетниця.
Шма́рклі – соплі.
Шмарово́з – замазура, неохайна людина.
Шмарува́ти – мастити.
Шма́та – 1. Ганчірка. 2. перен. Негідна, гуляща жінка; повійниця.
Шма́тина, шма́тка – ганчірка; клатик тканини.
Шма́ття – одяг.
Шмельц – непотріб.
Шми́ґі – довгі сани на дрова.
Шмір – 1. Жир. 2. Дьоготь. 3. Колісне мастило. 4. Бруд.
Шміраки́ – 1. Негідники, поганці. 2. Чор нороби.
Шмірува́ти – змащувати дьогтем.
Шнурі́вка – шнурок.
Шнурува́ти – 1. Робити лінії на дошці перед її обтісуванням. 2. Закріплювати шнурками до ніг чоботи, черевики.
Шовб – вершина гори.
Шо́втус – секретар, сільський писар.
Шоло́патися – 1. Чухати. 2. Ритися (про курей).
Шо́льтис – у Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) сіль ський староста. Див. Солтис.
Шо́па – будівля з накриттям на опорах для захисту чого-небудь від сонця, дощу і т. ін.
Шор – ряд.
Шос – щось.
Шом – дім.
Шпайс – вапно з піском для штукатурення стін.
Шпайсува́ти – штукатурити внутрішні й зовнішні стіни цегляного будинку.
Шпане́ґля – 1. Прикраса для волосся.  2. Канцелярська кнопка.
Шпані́вки – металеві шпильки для волосся.
Шпанува́ти – 1. Сильно натягувати. 2. Прив’язувати. 3. перен. Насміхатись над кимось.
Шпанува́тися – невпевнено поводитися.
Шпа́ра – діра, щілина.
Шпараґі́вка – зелена спаржева квасоля.
Шпарівни́й – 1. Жвавий, швидкий. 2. Ощад ливий; той, хто накопичує.
Шпарівни́к – ножівка.
Шпа́рка – вузький подовгастий отвір; щілина.
Шпа́рко – швидко.
Шпа́рний – ощадливий, економний.
Шпаро́к – щілина.
Шпарува́ти – 1. Замазувати глиною щілини й заглиблення в стінах і на стелі будівель. 2. Відкладати гроші на майбутнє, економити, накопичувати.
Шпа́цирувати – рухатись у якомусь напрямку, гуляючи.
Шпе́нцер – куртка.
Шпиг – шпигун.
Шпи́га – дерев’яна виделка з двома зубцями.
Шпи́гати – колоти, наколювати.
Шпикля́р – приміщення для зерна; комора.
Шпинь – верх гори.
Шпита́лики – лісові медпункти в УПА.
Шпихля́р – комора, засік для зерна.
Шпі́ґати – колоти.
Шпік – 1. Кістковий мозок. 2. Різновид сала.
Шпікля́р – Див. Шпикляр.
Шпі́нкати – допитуватись.
Шпіц – 1. Кінчик, верхівка. 2. Гострий кінець взуття. 3. Удар ногою.
Шпі́ца – спиця до в’язання.
Шпіца́к – удар ногою; копняк.
Шпіца́ки – туфлі з гострими носами.
Шпо́ндер – копчене чи варене м’ясо з підчеревини.
Шпор – кухня.
Шпо́рики – залізна пічка.
Шпо́ртати – 1. Розкопувати що-не-будь, роблячи в чому-небудь заглибини; копирсати. 2. Невдало виконувати роботу.
Шпо́татися – спотикатися.
Шпорті́вка – довга спідниця.
Шпрайц – клин, підпора.
Шпри́ха – спиця.
Шпунт – затичка, корок.
Шпунту́бель – столярний інструмент
для зачистки шпунтів на коротких
і плющених деталях.
Шпу́рнути – кинути.
Шрабани ́ – незручне, маловартісне взуття.
Шрі́ба – 1. Гайка. 2. Труба.
Шру́ба – гайка.
Шруботя́г – викрутка.
Шру́бстак – лещата.
Шта́ба – металевий засув.
Штабо́вий – штабний.
Шта́єр – марш, який виконували весільні музиканти на честь приходу кожного гостя.
Штайф – підкладка в костюмі.
Шта́нґля – 1. Залізний засув. 2. Лом.
Штафе́тка – записка; донесення.
Штахе́та – дощечка в дерев’яному паркані, веранді й т. ін.
Ште́фко – Степан.
Шти́вний – 1. Нерухомий; твердий, негнучкий. 2. Той, що підходить, впорядкований, відповідний. 3. Прямо поставлений. 4. перен. Гордовитий, самовпевнений (про мужчину).
Шти́ка – виделка.
Шти́лєт – кинджал, стилет.
Шти́ль – ручка до лопати.
Штильва́га – поперечний брус у возі, що з’єднує сільськогосподарське знаряддя з упряжкою.
Штимува́ти – личити, підходити, пасувати.
Штимува́тися – тримати себе у формі.
Шти́ри – чотири.
Шти́риста – чотириста.
Штирна́йціт – чотирнадцять.
Штирна́йцятий – чотирнадцятий.
Штифа́н – Степан.
Штих – один захват під час копання землі лопатою.
Што́ба – рейка.
Шток – палиця.
Што́льнє – глибокий жолоб у скелі.
Што́льня – соляна шахта.
Што́ля – шип на підкові.
Шторца́к – танець, подібний до козачка.
Што́рцом – на ребро.
Шторцува́ти – щільно укладати ребром.
Штос – 1. Трюк, прийом. 2. Дотепний випадок.
Што́сик (стосик ) – ножівка.
Штось – щось.
Штрама́ка – 1. Елегантно, охайно одягнений чоловік. 2. Рішучий, надійний мужчина. 3. Статний, спортивний молодий чоловік.
Штрама́цький – елегантний, нарядний, чепурний.
Штрамува́тися – чепуритися, гарно одягатися.
Штре́ка – залізничне полотно.
Штри́кавка – шприц.
Штрукс – тканина велюр.
Шту́ба – 1. Початкова школа. 2. Перший клас.
Штуба́к – 1. Першокласник; учень початкових класів. 2. Неук, тугодум, поганий учень.
Штуде́рний – диковинний.
Шту́длі – страва із картоплі й тіста, заправлена шкварками.
Шту́ка – 1. Військове мистецтво. 2. Одна голова худоби. 3. Спосіб, майстерність.
Штука́р – митець.
Шту́ки – витівки.
Штукува́ти – додавати.
Шту́рґати – штовхати.
Шту́ркатися – штовхатися.
Штурпа́к – 1. Осколок, уламок. 2. перен. Недотепа, неук.
Штуц – обріз карабіна (гвинтівки).
Шу́бер – заслінка в димарі.
Шубра́вець – шахрай, крадій, пройдисвіт.
Шубра́вство – ошуканство.
Шува́р – 1. Очерет. 2. Сухий бур’ян.
Шука́ти ґу́дза – 1. Прискіпуватись до когось чи чогось. 2. Провокувати суперечку. 3. Наражатись на неприємності.
Шука́ти клю́чку – Див. Шукати ґудза.
Шулько́ – необережна людина.
Шум – піна.
Шума́га – висока гора.
Шу́рнути – 1. Кинути. 2. Метнутися, утекти.
Шурува́ти – зневаж. Йти геть, забиратися.
Шус – 1. Патрон. 2. Стрибок. 3. перен. Неврівноважена, знервована людина.
Шу́ска – монета вартістю 10 австрійських крейцерів.
Шуст – 1. Жвавий, активний чоловік. 2. Майстер на всі руки.
Шу́стка – активна жінка.
Шу́та коро́ва – безрога корова.
Шу́тер – 1. Щебінь, річковий пісок.
Шутер полька – швидка полька (танець).
Шу́тка – 1. Сережка. 2. Гілка верби.
Шутко́ва неді́ля – вербна неділя.
Шутро́ваний – гравійний (про дорогу).
Шутрува́ти – 1. Вимощувати дорогу щебенем. 2. Терти, шкребти, чистити.
Шуфе́лька – металева лопатка для вигрібання попелу з печі.
Шу́фля – широка лопата.
Шуфля́да – шухляда.
Шуфри́ґа – засув на двері.

Щщ

Щаблі́ – сходинки.
Ща́бри́к – чебрець.
Щава́ – щавель.
Щавни́к – борщівник.
Щи́глик – дрібний, худий.
Щади́ти – 1. Оберігати, жаліти. 2. Ощаджувати, економити.
Щадни́й – економний.
Щадни́ця – ощадна каса.
Щай – 1. Початок. 2. Наближення; сполучення.
Щарува́ти – зачарувати.
Ща́сьця – 1. Щастя. 2. Біла плямка на нігті.
Щати́ – розпочати.
Щеблі́вка – драбина.
Щегуле́нний – останній; лічений.
Щедрова́тий – повний; багатий.
Щез би́сь – пропади, згинь.
Ще́пленки – вакцина для щеплення.
Щереши́тися – покритися льодом.
Щеря́ти – збирати з молока вершки.
Щи – ще.
Щи́кавка – гикавка.
Щи́кати – гикати.
Щикату́рка – штукатурка.
Щи́нявка – решето.
Щиня́ти – просівати на решеті, віяти.
Щи́павка – дрібний повзучий шкідник.
Щипа́рь – лікар, який робить щеплення.
Щи́пка – 1. Невелика кількість. 2. Тріска.
Щи́пок – вівсяний корж.
Щи́рий – правдивий.
Щит – верхня частина фасаду будинку, обмежена з двох боків похилим дахом і обрамлена біля основи карнизом; фронтон.
Щі́стє – щастя.
Щоб на вла́сну ру́ку – власними силаи.
Щовб – 1. Стрімкий схил гори. 2. Лисий верх високої гори. 3. Наполовину зламане дерево.
Що деяки́й час – періодично.
Що то́ – дещо, небагато.
Що чува́ти – як справи, як живете, що нового.
Щубачо́к – першокласник.
Щу́дуватися – здивуватися.
Щу́линь – боягуз.
Щупа́к – різновид риби.
Щу́пліти – кволіти, слабнути.
Щу́ритися – щулитися, мружитися.

Юю

Юга́с – пастух, який випасає овець.
Ю́да – зрадник.
Ю́дити – намовляти, підбурювати.
Юж – досить, вистачить.
Ю́зьо – Йосип.
Юй – їй. Дай юй цукерку.
Юри́на – Ярина.
Ю́рний – гордий.
Ю́ря (Иі́ря ) – свято Святого Юрія.
Ютри́на – давня міра землі.
Юхті́й – крадій, злодій.
Юш – досить, вистачить.
Ю́шка – 1. Навар з м’яса, грибів, овочів тощо. 2. Кров із носа.

Яя

Я́біда – людина, яка не вміє зберігати таємницю.
Я́бко, я́блико – яблуко.
Яблича́нка – компот із яблук.
Я́блінка – яблуня.
Яблінча̀нка – яблучна наливка.
Яві́рь – явір.
Яги́га – кобила.
Ягінни́к – 1. Місце, де ростуть ягоди (суниці). 2. Вишнева наливка.
Ягі́тка – 1. Суниця. 2. Обличчя.
Ягли́ – пшоняна каша.
Я́годи – 1. Суниці, полуниці. 2. Чорниці.
Ягра́ – гра.
Ягра́з – саме зараз, якраз.
Ядь – гадюка.
Я́звина – 1. Яма, вимита водою. 2. Безодня.
Язика́ня – язиката жінка, пліткарка.
Язика́ч – базіка.
Язикува́ти – пащекувати, базікати.
Язьо – дит. Язик.
Я́зя – 1. Баба-яга. 2. Зла, недоброзичлива жінка.
Я́йко – яйце.
Я́ко – як, мов, що, немов.
Як ся ма́єте – як живете, як поживаєте.
Якшо́ – якщо.
Як шу́стка – бездоганний, елегантний, модерний (про парубка).
Яли́нець – ялівець.
Яли́ця – ялина.
Я́лівка – однорічна телиця.
Ялі́вник – отара чи група ялівок.
Я́лова – неплідна.
Ялове́га – ялова корова.
Яло́вий – ялицевий, ялиновий (про ліс).
Яме́нт – момент.
Ямчи́ти – робити ямки в ґрунті під посадку картоплі.
Ямши́ти – законопачувати щілини мохом.
Я́пко – Див. Ябко.
Япри́на – аґрус.
Яр – весна.
Я́рець – ячмінь.
Яри́га – п’яниця, непутня людина.
Ярина́ – городина; вирощені овочі.
Яринко́ва зу́па – овочевий суп.
Яри́тися – жевріти.
Я́рка – молода вівця.
Ярмо́ – хомут для вола.
Я́рний – теплий весняний (про вітер).
Ярова́ти – проводити весняні роботи в полі; веснувати.
Я́рок – рівчак.
Ярува́ти – сіяти навесні.
Ярь – веснування.
Я́рька – молода вівця.
Ярьмо́ – 1. Деталь плуга. 2. Упряж, зроблений із дерев’яних брусків, з’єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами.
Я́сик (я́сік) – 1. Маленька подушка. 2. Сорт білої квасолі.
Я́сінка – веселка.
Я́сінь – ясен.
Яски́на – яр.
Я́спедиця – злюща жінка.
Яструбки́ – озброєні загони з місцевих жителів-зрадників, що боролись із вояками УПА.
Я́ська – різновид великої квасолі.
Я́сько – Івась.
Я́сьок – маленька подушка.
Я́ти – починати, почати, розпочати.
Яти́ся – 1. Пасувати, бути до лиця. 2. Личить, годиться (про поведінку).
Я́тка – м’ясна крамниця.
Я́фина – чорниця.
Яфинни́к – кущі чорниці.
Яфинни́ча – зарослі чорниць.
Я́фори – чорниці.
Яцько́ – Яків.
Ячмі́нка – ячмінна солома.
Ячмінни́ця – хвороба повік очей.

Енциклопедії Дяківа

Leave a Reply