Енциклопедії Дяківа Романа / Знання, Досвід, Мудрість. Цікава та корисна інформація

Енциклопедія Бойківщини: природа, культура, мова, славні імена. Роман Дяків. Частина 1 — Бойківський словник

ДОДАТОК ДО СЛОВНИКА

Аврео́л – ореол.
Бє́вза – пропасть.
Ба́́дати – провіряти стан здоров’я, ставити діагноз.
Безсе́бе – непритомний, безтямний.
Бербени́ця – дерев’яна (смерекова) дводонна, циліндричної форми по судина з широкими обручами, об’є мом 20-25 кг. Призначена для ви мірювання кількості сиру, бринзи. Ін. назва – діле точка.
Би́йка – Див. Масельничка.
Бо́вда – величезна кам’яна брила.
Бомборчє́та – дерев’яна, довбана з верби посудина, із вставним дном і з накривкою.
Бо́ння – дводонна посудина з бука з ліщиновими обручами, з довгою дугою у верхньому дні (лійкою), в якій зберігались рідкі продукти.
Бо́ртя – складова частина бджолиних вуликів, де скупчуються бджоли.
Бу́дник – майстер-виробник поташу.
Букурíйка – вузькі пояси з однією пряжкою.
Бурдю́г – добре вичищені і висушені козячі шлунки, в яких зберігали бринзу.
Вíдмяк – відлига, відволога, слякіть, слякота.
В тяжи́ ́ – вагітна жінка.
В часа́́х – за часів.
Вя́лий – немічний, хоровитий.
Варста́́т (верстат) – дерев’яне устаткування для виготовлення тканого полотна. Ін. назва Кросна.
Векели́я – наросль (губка), що росте на корі бука. Використовується у лікувальних цілях та для кресала.
Вере́ня – верета.
Верте́п – 1. Народна музично-драма тична вистава, яку виконують на родні самодіяльні дитячі чи мо лодіжні колективи під час святку вання Різдва Христового. 2. Ім про візована модель будівлі, де з’я вився і перебуває Ісус
Христос (шопка). Вертíти – бурувати. Напр., нафтову свердловину.
Ви́бірка – усяке вибирання.
Ви́дится – здається, розуміється.
Ви́знак – вказівка, означення.
Ви́їмка – виняток.
Ви́труть – викиди на тілі, виразки, міхурі.
Ви́хіснування – використання, досягнення доброго результату.
Віднича́́ти – марніти.
Відозна́́ти – довідатися, вивідати.
Відрíз – відтинок.
Відро́да – вирід, виродок.
Відуме́ршина – звичаєва правова давя норма, за якою передбачався перехід усієї, або частини спадщини померлого на користь князя. Вíля, вíлія – дво- і більше поверхова житлова будівля.
Вісня́к – Див. Ніж-вісняк.
Вла́́дчий – той, що володіє.
Вмаршува́́ли – увійшли.
Во́здух – повітря.
Впро́чім – між іншим.
Всто́яти – вистояти.
Ву́йчина – ву́янка, жінка маминого брата.
Вурда́́ – сирна страва, виготовлена з ове чого молока.
Гарне́ц (гарне́ць)- дерев’яна посудина, з видовженою ручкою, з поділками на 4 кварти, об’ємом 4 л. Призначена для вимірювання об’єму рідких, сипучих продуктів.
Герда́́н – жіноча прикраса з бісеру у вигляді стрічки, овальних підвісок та ін. форм, виготовлена технікою нанизування, ткання, або вишивання.
Ги́клірка – гачок для в’язання. Давні Г. виготовляли з дерева, сучасні – з металу та пластмаси. Ін. на зва – “ключка”.
Ґелíтка (геле́тка) – смерекова з ліщиновими обручами звужена доверху конусоподібна посудина (30-50 л) для зберігання круп, сиру чи квашення.
Ґлє́ґ – продукт із овечого молока, з якого виготовляли сир, бринзу.
Ґлєґівни́ця – циліндричної форми дерев’яна посудина, призначена для роз ведення «риндзі» – ґлеґу.
Гнили́ць – гнилизна.
Гра́́нь – жар.
Грешíтка – спец. гребінь для збору ягід.
Гризо́тник – той, що робить гризоту.
Гурчіл – довбана дерев’яна із вставним дном посудина циліндричної форми, звужена доверху, з накривкою (ємністю 5-10 л). Призначена для транспортування і зберігання молока.
Деле́тка – Див. Ґелетка.
Діле́точка – Див. Бербениця.
Дільба́́ – поділ.
До́вбанці – довбана з верби або осики посудина циліндричної форми для зберігання сипучих продуктів (цукру, солі тощо).
До́в’я́зки – обжинки.
Домарí (молодші і старші) – діти і молодші члени бойківської сімї.
Дорогітня́ – дорожнеча.
Достарча́́ти – довозити, доставляти.
Драбни́й віз – віз із драбинами.
Дра́́ґар (дри́ґар) – сволок, на якому лежить дощаний настил стелі.
Дри́мба – нар. музичний інструмент. Має форму підківки з тоненьким металевим прутиком посередині – міндиком. Грають на Д. у такий спосіб: лівою рукою прикладають Д. до губ, щоб вона торкалася зубів, правою – зачіпають металевий прутик. Утворюється характерна вібрація, висота тону змінюється залежно від резонаторної позиції рота й язика виконавця. Дуже часто, граючи на Д., виконавець намагається утворити ще й голосом органний звук – бурдон.
Звук Д. слабенький, але в поєднанні кількох постає неповторний колоритний ансамбль. Інша назва «варган», «орган».
Жа́́ля – жнець.
Жлу́кто – довбана округлої форми дерев’яна посудина із вставним дном, для зоління полотна та білизни.
За́́тіч – зайда, голота.
Забезряди́ти – допровадити до безладдя, до анархії.
Заве́дення – установа.
Зада́́тися – перебільшено загордитися.
Зажмурячки́ – зажмуривши очі.
Закля́тник – заклинач, чарівник.
За́́крута – вир.
За́́крутня – закрутанина.
Заку́тини – околиці.
Замíт – привід, першопричина.
Замíтувати – робити закид.
Зап’ястки – Див. Нараквиці.
Зара́́ння – «на зорі», початок, першооснова.
За рядо́м – по черзі, по порядку.
Заслужиня́к – це, що заслужив.
Зачерта́́ч – різновид циркуля, який використовували для розмітки складових частин бондарських виробів. Ін. назва – розміряч.
Зва́́ряльник – дерев’яна конусоподібна посудина з отвором у дні для витікання води (з чопиком для затикання отвору), призначена для зоління полотна, білизни. Ін. назва – Поливальник.
Зво́локом – зволікаючи.
Зде́ржання – утримання.
Зима́́рки (зимівки) – споруди на полонинах, де перебували пастухи та утримували худобу.
Зла́́дити – створити, зробити, полагодити.
Змалюва́́ти – охарактеризувати, висвітлити.
Золотí (золоті римські) – грошова одиниця за часів Австро-Угорщини.
Зру́шений – такий, що має якусь хибу,
Зуда́́р – удар, напр., по більшовицьких бандах.
И́ ва (йива) – верба.
Каба́́тина – 1. Жіночий верхній одяг, вкритий сукном. 2. Безрукавка, підбита ватою, на підкладці. 3. Сорочка жіноча без коміра.
Кала́́ч (колач) – обрядовий хліб у формі кільця, яке утворюють сплетені в косу кілька валиків, найчастіше три, із здобного квашеного тіста. В українській традиції К. випікають до церковних і сімейних свят. На Святвечір калач із свічкою кладуть на стіл, поруч із кутею. Калачі роздають на спомин у молитві про душі померлих.
Кана́́па – різновид побутових меблів, виготовлених часто із цінних порід деревини. К. призначена для сидіння або спання. Свого роду тапчан.
Капо́т – довгий верхній чоловічий одяг у талію, зі збірками, з широким комірцем з домотканого сукна.
Капо́та – Див. Чамара.
Капчури́ (капчурі) – високі, в’язані вовняні чоловічі і жіночі шкарпетки, призначені для утеплення та захисту ніг, також як декоративна прикраса для постолів, що є незамінними у традиційному ансамблі бойківської одежі.
Карачу́н (крачун, кречун) – обрядова хлібина круглої форми, верхівка якої позначена хрестом. Випікали К. до Святвечора, терміном «Карачун» позначується і період Різдвяних свят. Готували К. з житнього, рідше пшеничного тіста. Споживали К. на Новий Рік (за ст. стилем), окрайці з чотирьох сторін віддавали домашнім тваринам, а серединку залишали до початку оранки.
Картя́нка – та, що викладає карти, ворожка.
Кле́пка – складова частина дерев’яних бондарських виробів (діжок, відер, та ін. посуду), з яких складались ці вироби.
Клеча́́ння (май) – гілки листяних дерев, якими прикрашали житлові та господарські будівлі на Зелені Свята. Звичай клечати (замаювати) садибу пов’язаний із «Зеленою» суботою. Для замаювання використовували в основному гілки з бука, граба, ліщини; долівку вкривали троїцьким зіллям. Тримали «май» впродовж Зелених Свят.
Кліти́ни – осередки, напр., УПА
Клю́чка – Див. Гиклірка.
Колодії́ – майстри з виготовлення коліс, полоз для саней тощо.
Конце́сія – дозвіл влади (держави) на право здійснення господарських, виробничих, видобувних та ін. робіт чи операцій, ліцензія.
Корольки́ – корона квітів (королля).
Кро́сна – Див. Варстат.
Крутíж – круговерть (воронка) в окремому місці течії річки (водойми).
Куба́́й – видовбана з липи чи явору циліндричної форми, з фігурною ручкою посудина об’ємом 1 л, призначена для надоєного молока. Ін. назва – купочка.
Ку́бель (кублик) – дерев’яна посудина із смереки з ясеновими обручами, до якої поміщали для освячення на Великдень паску.
Ку́пелева місцевість – рекреаційна (курортна, відпочинкова) місцевість.
Ку́почка – Див. Кубай.
Лава́́да – Див. Шафарня.
Ла́́дкання – назва обрядового весільного співу з піднесено-урочистим і емоційно-ліричним настроєм. Побутували також пастуші, жнивні, сінокісні, ягідні і грибні. Л.
Ла́́збень – луб’яний короб для складання меду під час медозбору.
Ланове́ – податок за володіння землею.
Лежи́ть – пролягає, міститься, стелиться. Напр., с. Корчин лежить на правому березі горішнього бігу р. Стрий.
Ле́нник – ставленик.
Ле́нта – протяжність. Напр. Під самим селом в’ється широкою срібною лентою ріка Стрий.
Ли́півка – довбана липова бочівка циліндричної форми зі вставним дном, з накривкою. Призначена для зберігання меду.
Лісне́ – податок за володіння лісом.
Літни́ско – курортний, відпочинковий сезон.
Літнíйший – літами старший.
Ложни́к (лижни́к) – невелика дерев’яна поличка з декоративними елементами, призначена для зберігання дрібного посуду – ложок, виделок, колотилок та ін.
Лоха́́нь – бочкоподібної форми горщик з широкою горловиною, опуклими вінцями і двома вухами по боках.
Лу́чба – зв’язок, сполука. Напр., залізнична лучба.
Ма́́зниця – конусоподібна звужена доори, виготовлена з дуба, з ліщиновими, або металевими обручами посудина, в якій зберігали дьоготь.
Май – Див. Клечання.
Майда́́нники – Див. Смолярі.
Малíти – зменшуватись.
Ма́́сельничка – дерев’яна посудина, в якій «збивають» масло. Ін. назва – бийка.
Ма́́цька (мацка) – конусоподібна дерев’я на, об’ємом 10 л, посудина для зберігання сиру.
Метíльниця – завірюха, сніговій, заметіль, курява.
Мíрочка – див. Міртук.
Мірту́к – дерев’яна посудина з ручкою, об’ємом 0,5-1л. Призначена для вимірювання молока на полонині.
Молотни́к –молотінник.
Мо́рщенці – різновид постолів, виготовлених шляхом морщення шкіри.
Мота́́чка (моташка) – дерев’яний пристрій для намотування і вимірювання довжини прядених ниток.
Мотови́ло – Див. Мотачка.
Му́дрики – мудрагелі, зарозумілі.
Навісти́ла – прийшла, сталася. Напр., повінь, пошесть.
Нала́́вник – різновид верети.
Наракви́ці – нарукавна прикраса для святкового одягу, виплетена із вовняної волічки.
Нарука́́вці – Див. Нараквиці.
Нати́на – городня рослина, різновид шпинату.
Недозíр – недогляд.
Непопла́́тний – збитковий, не прибутковий.
Ніж-вісня́к – спеціальний ніж, який використовували для різьблення при виготовленні бондарських виробів.
О́тчич – власник вітцівщини.
Обро́ба – направа, ремонт.
Обря́дця – керманич, урядовець, керівник.
Окра́́вка (окрайка) – 1. Домотканий овняний жіночий пояс з декоративними узорами 5-8 см завширшки, для опоясування запасок, спідниць. 2. Тканий чоловічий пояс, яким опоясувався поперек поверх одягу.
Оповíстися – представитися, зарекомендуватися, зареєструватися.
Орке́стра – оркестр.
Осторо́га – застереження, запобігання.
Отсí – ці, саме ці.
По́лох – страхопуд.
Парсу́на – зображення людського обличчя (напр. на скелі), яке є символом когось.
Пасти́рки – Див. Зимарки.
Па́́счине цибря́ – дерев’яний посуд (часто декорований) з накривкою, в якому святили паску на Великдень.
Пацифіка́́ції – переслідування, терор.
Первосвíтний – давній.
Перевíти – Див. Совпи.
Пере́дник – Див. Попередниця.
Переднíйшими роками- попередніми роками.
Передусьо́го – насамперед.
Пере́тися – сперечатися.
Під ро́ком – в році, певного року.
Підса́́дка – дрібне сільське господарство з мізерним земельним наділом.
Плат – 1. Різновид жіночого фартуха. 2. Широка спідниця з білого полотна. 3. Шмат тонкотканого полотна,
який використовують як хустку.
Плітня́ – плітки, обмова.
Побíда – перемога.
Поволíвщина – натуральний податок, який сплачували бойки посесорам свійськими тваринами.
Покради́мці – крадькома.
По́куть – застільна частина хатнього інтер’єру біля причілкової стіни, на якій розміщували ікони (образи) і прикрашали рушниками.
По́ле – нива, ґрунт.
Поле́диця – ожеледиця.
Полива́́льник – Див. Зваряльник.
По́лудень – південь.
Полуйбіда́́ – півбіди.
Попере́дниця – елемент жіночого одягу, який носили поверх спідниці. Ін. назва «передник».
По́тверд – карність, дисципліна.
Почи́нок – веретено, на якому намотана пряжа з кількох веретен для просушування.
Пра́́во- у праве́ць- просто.
Прець, прецінь – між іншим, проте.
Приба́́ги – заохочування.
Привіти́тися – привітатися, поздоровити.
При́городок – передмістя.
Приха́́та – прибудоване господарське приміщення, розміщене під подовженим спуском даху.
Прíча – різновид щонайпростіших селянських меблів у вигляді широкої лави, призначеної для спання і відпочинку.
Провíтря – продув.
Прогу́лька – прогулянка.
Путе́ра – дерев’яна посудина циліндичної форми для зберігання овечого молока на полонині.
Риба́́р – рибак.
Роззира́ т ́ ися – розглядатися, зріти, доглядати, на сторожі стояти – чатувати.
Розложи́лося – розмістилося, пролягає.
Розлупи́ти – розколоти, роздвоїти, розсікти, розрубати.
Розміря́ч – Див. Зачертач.
Ро́зстіль – плющ.
Ря́шка (ряжка) – циліндричної форми дерев’яна посудина, призначена для приготування їжі свиням та ін.
Стри́йна – стриянка.
Самохíтно – самовільно.
Сить – ситність.
Сíтка – мережа.
Смолярí – майстри з виготовлення деревної смоли.
Со́впи – знаряддя для ловлі риби, сплетені з лозового пруття.
Сойм – сейм.
Спа́́яне – споріднене, поєднане.
Споріка́́ти – робити докори.
Стри́йчаник – братів син.
Те́сло – жолобоподібне долото, для видовбування борті.
Тíтчаник – син тітки.
Тобíвка – різновид торбини, атрибут чоловічого одягу.
Тягота́́ – тяж, вагітність.
Упро́між – поміж.
Фа́́ска – виготовлена з смерекової чи соснової деревини, з ліщиновими бручами, циліндричної форми посудина, призначена для вимірювання масла.
Фрекре́нція – відвідини, прибуття.
Холя́вки – 1. В’язані вовняні високі шкарпетки без стопи, призначені для утеплення ніг, прикриття верхньої частини взуття, також для захисту від укусів гадюк. 2. Верхня частина шкіряних чобіт.
Цибря́ пасчине – Див. Пасчине цибря.
Цирьківни́к – паламар.
Чама́́ра – верхній чоловічий сукняний вихідний одяг, приталений, з комірцем-стійкою, оздоблений тасьмою, з накладними кишенями, з декоративними, на довгих петлях ґудзиками.
Чепра́́га – металева застібка декоративно-практичного призначення, для застібання святкового одягу, ко-
жухів та ін.
Чинкото́ра – Див. Черес.
Чинова́́те – домоткане полотно.
Чільце́ – складова частина святкового і весільного головного убору, символізує сонце, Божу опіку.
Чу́дниця – дивина, чудуватися, дивуватися.
Шале́ний – божевільний.
Шафа́́рня – різновид хатніх меблів. На ній сиділи, відпочивали, спали, у скрині зберігали сухі продукти, інколи
одяг. Ін. назва – лавада.
Ша́́фель – конусоподібна, розширена до гори, з дуба, з металевими обручами та ручкою посудина. На вужчих
кінцях ручки – «вуха» з прорізаними прямими отворами. Призначена для соління і зберігання м’ясних продуктів. Ін. назва – шаплик (шафлик).
Ше́лести – нагрудна жіноча прикраса, виготовлена з кольорових металів. Являє собою намисто з пустотілих дрібненьких дзвіночків, нанизаних по кілька на ремінець, чи дріт та розділених між собою перетинками – скрученими з дроту пружинками, або трубочками з бляхи.
Школюва́́ти – навчати, навчатись.
Шо́пка – Див. Вертеп.
Штри́мфлі – Див. Капчури.
Щирува́́ти – бути щирим, обдаровувати.
Я́мар – грабар, робітник-копач.
Ярíвник – той, що ярує, веснує.

Енциклопедії Дяківа

Leave a Reply