Енциклопедії Дяківа Романа / Знання, Досвід, Мудрість. Цікава та корисна інформація

Енциклопедія Бойківщини: природа, культура, мова, славні імена. Роман Дяків. Частина 1 — Бойківський словник

Гг

Га – 1. Що? 2. Повтор.
Га́бати – чіплятися, придиратися, допитувати.
Габзува́ти – принижувати, ганьбити.
Габла́ти – чистити (картоплю).
Габли́к – верхній одяг із тонкого сукна.
Га́ва – 1. дит. Щось страшне. 2. Собака. 3. Вовк. 4. Ворона.
Га́вати – 1. Нарікати. 2. Лаяти.
Гавко́ – дит. Собака.
Га́вра – лігво звіра, барліг.
Га́вран – ворон.
Га́в’яз – бур’ян.
Гагі́лка – пісня-гаївка.
Гада́ни – 1. Пусті балачки. 2. Розмірковування.
Гада́ти – 1. Говорити. 2. Думати, припускати, розмірковувати. 3. Ворожити.
Га́дина – 1. Змія. 2. перен. Про огидну, підступну людину.
Га́дка –1. Журба, турбота. 2. Думка, міркування.
Га́дра – 1. перен. Хитра й спритна у своїх вчинках людина. 2. Уживається як лайливе слово. 3. Гадюка. 4. Жінка легкої поведінки, повія.
Га́за – тонка бавовняна тканина з рідко переплетених ниток, що використовується найчастіше як перев’язний матеріал; марля.
Га́зда – 1. Господар, хазяїн. 2. Власник господарства.
Газди́ня – 1. Дружина господаря. 2. Господиня. 3. Власниця маєтку, господарства.
Газдува́ти – хазяйнувати, господарювати.
Гаї́вка – народна обрядова пісня, веснянка.
Гай – 1. Немов, неначе. 2. Але-але.
Гайба́ – перешкода.
Га́йда – сопілка.
Гайдама́ш – весільний звичай, під час якого молодий цілує своїх родичів, ідучи по молоду.
Га́йний – вільний, свобідний, незалежний.
Гайнува́ти – марнувати, пускати за вітром.
Гайови́й – лісник.
Га́йта – 1. Ласкаве запрошення дитини на прогулянку. 2. Вигук, яким звертаються до коня, – направо. 3. зневаж. Вигук, яким проганяють небажану людину.
Га́йцер – кочегар.
Гайцо́вня – котельня.
Гайцува́ти – надмірно палити, кочегарити.
Гала́й – криклива, нерозумна людина.
Гала́йда – бродяга.
Гала́йка – ворона.
Гала́кати – верещати, кричати; викрикувати незрозумілі слова.
Галама́га – балакун, базіка.
Гала́мбиць – густа кашоподібна страва з вівсяної (або житньої) муки, заправлена олією.
Га́лити – накрити, прикрити, приховати.
Гали́ця – безліса гора.
Галі́вка – територія незалісеного горба.
Га́лка – незаміжня дівчина, яку ніхто не сватає.
Галу́за – гілка.
Галуза́ня – спідниця з домотканого полотна.
Галу́ззя – гілки.
Галу́нка – крашанка.
Галча́н – розбишака, неслухняний хлопець.
Галчо́к – веранда.
Га́льба – півлітровий кухоль, здебільшого для пива.
Га́лька – нижня жіноча спідня білизна.
Га́льмат – шматок.
Гольо́ – гей; зупинись.
Гальо́пом – дуже швидко пересуватись; галопом.
Га́ль-па́ль – нашвидкуруч, як-будь.
Га́льт – стоп, зупинись; почекай.
Гальтува́ти – просити зупинитись; зупиняти.
Га́ман – 1. Той, що від нечистої сили; облудний чоловік. 2. Жебрак.
Га́мати (га́мцяти) – дит. Їсти, ковтати.
Гама́ші – високі вовняні панчохи.
Га́мбиць – страва з борошна або крупи.
Га́мерика – Америка.
Гамерика́нт – емігрант у Америців.
Га́мерицький – американський.
Га́мішьний – нахабний.
Га́му – дит. Їсти.
Га́мцяти – Див. Гамати.
Гана́ – 1. Недолік, брак. 2. Догана.
Гандили́ти – торгувати, продавати.
Га́ндиль – 1. Торгівля, спекуляція. 2. перен. Суперечка.
Гандля́р – торгівець, спекулянт.
Гани́ти – зневажати, гудити, критикувати, принижувати.
Га́нус – сорт яблуні.
Ганч – докір, нарікання.
Ганьби́ти – сварити, лаяти когось.
Ганьби́тися – соромитися, встидатись.
Ганьбли́вий – сором’язливий.
Га́ра – дві пари коротких, з’єднаних саней для перевезення дерева і вантажів.
Гаразди́тися – добре жити, розживатися.
Гарасіко́ти – суперечки, сварки, лемент.
Гара́тати – сильно бити, дубасити.
Гара́татися – битися.
Га́рба – високий віз на двох або чотирьох колесах.
Гарба́та – чай із дикоростучих чи лікарських трав.
Гардови́на – 1. Мальва. 2. Гарна дівчина.
Гарі́вка – важка робота.
Га́ркати – кричати різко й уривчасто.
Га́ркоти – крики в хаті, гармидер.
Гармо́нія – гармошка.
Гарна́для (герна́для) – декоративна шпилька для волосся.
Гарува́ти – важко, без відпочинку працювати.
Гарчи́чка – гортань.
Гасува́ти – спалювати багато дров, інтенсивно палити.
Гата́ра – 1. Межа між земельними ділянками. 2. Висока гора.
Гати́ти – зупиняти воду, робити у воді загати.
Га́ті, га́чі – 1. Штани з грубого полотна. 2. Підштанники.
Гатла́с – атлас.
Га́тра – звістка.
Гать – гребля.
Га́фа – Агафія, Гафія.
Га́фтка – застібка.
Гафтува́ти, гаптува́ти – мережити, плести.
Га́чник – пояс зі шнурка.
Га́шко – гарно одягнений парубок.
Гашкова́тися – гарно вдягатися.
Гва́рити – повідомляти.
Гві́здя – цвяхи.
Ге – 1. Вигук “а”. 2. Ось, он. 3. Невже. 4. Що.
Ге́ба – стара, худа корова.
Ге́блик – теслярський інструмент.
Гев ту́ – ось тут, саме тут.
Гегота́ти – голосно сміятись.
Ге́дзень – червень.
Гей – 1. Мов, неначе. 2. Якби.
Ге́й би́ – якби, ніби, наче.
Гелевати́й – людина з великим животом, черевань.
Геле́тка – велика дерев’яна бочка, призначена для води або замісу тіста.
Ге́ливо – живіт.
Ге́люх – великий живіт; черевань.
Ге́ля (гілля́) – вигук, яким відганяють гусей.
Генгери́ця – кукурудза.
Гене́за – родовід, спадковість.
Ге́нто, ге́йто – 1. Учора. 2. Колись було, давніш. 3. Позавчора. 4. Кілька днів тому.
Гентова́, ге́нтока – колись давно.
Гень – показувати чи звернути увагу на когось, на щось.
Ге́о – ось.
Гео́дика – ось тут, саме тут, на цьому місці.
Гео́нди – там же, он, он там, ось там, на тому місці.
Георгі́на – жоржина.
Ге́пати – бити, стукати по чому-небудь, у щось.
Гера́уз! – Геть звідси! Іди геть!
Ге́рбова шля́хта – шляхта, що мала великі маєтки й ніяких обов’язків супроти короля і держави.
Ге́рци – 1. Змагання, випробування. 2. Боротьба думок, поглядів.
Ге́ршки – жарти, пустощі.
Гет – 1. Геть. 2. Зовсім, насправді.
Гет чи́сто – зовсім; зовсім так.
Ге́ца – забава.
Ги – ніби.
Ги́ба – худоба.
Ги́бати – (принизливо) забиратися, іти геть.
Ги́бель – рубанок.
Гиблюва́ти – знімати верхній шар деревини рубанком.
Ги́дзитись – 1. Брикати, вередувати (про корів). 2. Неспокійно бігати; шаленіти.
Гидь – бридота.
Ги́льма – каска, шолом.
Ги́ля – вигук, яким відганяють гусей.
Гиндля́рь – торговець, перекупник.
Ги́нто – недавно, колись.
Ги́нути – перен. Дуже щось хотіти,
пропадати за кимось, чимось.
Гири́джин – ритуальний хліб на Різдво.
Гири́йко – важко, складно.
Гири́ти – 1. Марнувати. 2. Нищити, не цінувати.
Гири́ця – голота; чисельна бідна сім’я.
Ги́рко – погано.
Ги́рняк – верховинець, горець.
Гирта́нка – горло, гортань.
Ги́рци – жарти.
Ги́рчі – дрова з покрученого дерева.
Гиц – спека.
Ги́цель – 1. Людина, що виловлює собак. 2. Пройдисвіт.
Гицля́рня – шкуродерня.
Ги́ча – листя буряка.
Гі – 1. Мов, неначе. 2. Як, отже.
Гіба́нок – рубанок.
Гіби́ – мовби, як би, немовби.
Гіблівки́ – стружка.
Гіблюва́ти – обробляти деревину рубанком.
Гід – догоджання; вигода.
Гі́кой – наче.
Гі́ло – діло; що-небудь важливе, істотне, потрібне.
Гін – період у ссавців, що характеризується збудженням, підвищеною рухливістю, втратою сторожкості.
Гінґири́ця – кукурудза.
Гі́нія – юрба.
Гі́нний – 1. Працьовитий; господарський. 2. Сильний. 3. Гідний. 4. Чесний, шановний. 5. Милий, коханий. 6. Такий, хто в змозі, в силі щось зробити. 7. Такий, як потрібно.
Гірня́к – мешканець гір.
Гі то́й – як той, ось той.
Главосі́к – празник Усічення голови Іоанна Хрестителя.
Глаго́їти – втихомирювати, заспокоювати.
Гладівни́к – рубанок.
Гладь – вишивка хрестиком.
Гла́за – ячмінна крупа.
Гла́їти – заспокоїти, утихомирити.
Глайи́ти – залагоджувати справу, заспокоїти, підтримувати в чомусь.
Гливки́й – дуже в’язкий.
Гли́пати – дивитись; кидати оком.
Глива́вий – схожий на тюхтія; ніякий, невиразний.
Глиня́та – посуд із глини.
Гли́пати – поглядати, дивитися, пильнувати.
Гли́піти (гли́пати) – спостерігати, виглядати.
Гли́фа – пік гори.
Глі́тно – тісно.
Глі́фа – топірець.
Гло́ба – покарання, покута.
Гло́та – 1. Скупчення народу; натовп. 2. Черга.
Гло́тати – ковтати; їсти, пити зі смаком, з жадобою.
Глоти́тися – тіснитися, юрбитися, товпитися.
Глуха́ня –1. Тиф. 2. зневаж. Голова.
Глу́хман – глухий; той, хто недочуває.
Гльо́бін – чорний крем для взуття.
Гля – для.
Глягара́ – швидко.
Гляда́ти – шукати, дивитись, роздивлятись.
Глянц – блиск.
Гма́тати – м’яти, складати в декілька разів.
Гмі́на – сільська громада, територіальна одиниця.
Гнили́й – 1. Зіпсутий. 2. Лінивий. 3. перен. Тривалий дощовий (про погоду).
Гнили́ця – 1. Перестигла груша. 2. Лінива жінка; нероба.
Гнилю́х – лінива людина; нероба.
Гни́ляк – нероба, ледацюга.
Гниля́чка – болотисте місце.
Гни́ти – 1. Перебувати у в’язниці. 2. перен. Сидіти без діла.
Гнить – незабаром.
Гнійни́ця –1. Дошка на санях для перевезення гною. 2. Місце, де складається перегній.
Гніт – 1. Камінь до бочки з капустою. 2. Серцевина свічки або гасової лампи.
Гні́тен – добре випечений, рум’яний.
Гніти́ти – припікати, припалювати.
Гнойи́ти – 1. Переводити даремно. 2. Удобрювати.
Го-гой – 1. Ой-йой. 2. Невже так.
Го́ба – танці.
Го́бель – рубанок.
Гобла́ти – мулятиє, натирати ногу.
Гов – 1. Що? сталось що? 2. Стоп, зупинись (до коня).
Гого́шний – гордий, пишний.
Го́ден – сильний, міцний, придатний до роботи.
Годз – 1. Вовняна ковдра. 2. Килимок, доріжка.
Годи́на – пора.
Годо́ванець – 1. Дитина, взята на утримання; вихованець. 2. Домовик (міфічна істота).
Годо́ванка – дівчинка, взята на виховання, утримання.
Годо́ванча – вихованка, вихованець.
Годува́тися – 1. Виховуватися; рости. 2. Пригощатися.
Гози́чник – задня частина штанів.
Гой – 1. Ой. 2. Радість; забава.
Го́йда – 1. Розпусниця. 2. Ледар, нероба.
Го́йдалка – колиска.
Го́йдати, ге́йдати – колисати.
Гойкани́ – радість, веселість.
Го́йкати – 1. Кричати, гукати, викрикувати, кликати когось. 2. Кричати “гой”. 3. Сварити, лаяти. 4. Скаржитися на біль; плакати, стогнати від болю.
Го́йки – крик.
Го́йний – щедрий, гарний (про людей).
Го́йно – щедро, гарно.
Го́йрак – самовпевнений чоловік.
Го́лий борщ – пісний борщ.
Го́лиця – Див. Галиця.
Голова́ч – 1. У західних областях України в минулому – керівна особа. 2. Частина ступи. 3. Високий чин. 4. Розумна людина.
Голове́ченка – частина села вздовж річки Головчанки.
Головни́к – убивця, злочинець.
Го́ловно – перш за все, насамперед.
Голово́йка – головонька.
Голодра́нець – бідняк.
Голодри́га – 1. Бідняк, жебрак. 2. Мерзотник, негідник.
Голо́мша – 1. Сорт твердої пшениці. 2. Бур’ян.
Голо́мшити – 1. Запаморочувати, дурманити. 2. Бити.
Голопу́пець – 1. Обірванець; дуже бідна, незаможна, неродовита людина. 2. Шибеник, пустун.
Голоси́ти – 1. Голосно причитати (при виконанні похоронного або весільного обрядів); тужити. 2. Оголошувати, сповіщати.
Голосни́ця – скроня.
Голубі́нка – гриб-сироїжка.
Го́льшруба – гвинт.
Го́ляр – перукар.
Го́мби – локони.
Гомо́ля – брила.
Гони́тися – рухатися, коливатись із боку на бік, вперед і назад або згори вниз; колихатися, гойдатися, хитатися.
Го́нір – 1. Гордість, зарозумілість. 2. Авторитет.
Гоно́ри – гідність; пиха.
Гонори́стий – задавака; бундючний,
пихатий.
Гоноро́вий – поважний, авторитетний.
Гонорува́ти – гордувати, бути зарозумілим.
Го́нен (го́нна) си – в змозі, в силі.
Го́нці – посуд.
Гора́зд – 1. Гаразд, згода. 2. Добробут,
благополуччя.
Горазді́ти – добре, в достатку жити.
Го́рдів – дерев’яна скринька для зберігання сала.
Горі́ – догори, вверх.
Горі́в – верхній кінець села.
Горі́вка – горілка.
Горі́ (ним) – 1. Над ним. 2. Навколо нього.
Горішне́ц – вітер, який дує з гір.
Горі́шнине – жителі горішньої частини села.
Горі́шній – верхній.
Горни́ць – дерев’яний посуд; горщик.
Горня́ – чашка, кухлик.
Горо́дина – 1. Присадибна ділянка. 2. Продукти овочівництва.
Го́ром – верхами, зверху, верхом, понад гору.
Горохов’я́нка – солома з горохових стебел.
Го́рсик – корсет.
Го́рстка – пригорща.
Горта́нка – горло; кадик.
Го́рці – начиння.
Горя́вка – невелика гора, горб.
Го́ряч – 1. Спека. 2. Висока температура.
Горячи́на – 1. Гостина; пригощання гарячою їжею після похорону. 2. Ритуальна гра при покійнику. 3. Траурний візит у дім покійника в перший день після його смерті.
Горя́чка – висока температура тіла.
Господа́рка – 1. Хазяйка, дружина господаря. 2. Маєток, господарство. 3.Запас меду у вулику.
Гости́на – страви і питво, якими частують.
Гости́нець – великий битий шлях; шосе; дорога.
Гости́тися – пригощатися, частувати людей.
Гота́р – кордон, межа, кінець села.
Го́цадрала – жартівливий танок.
Го́цки – жарти, насмішки над людиною.
Го́шитися – задаватися, бундючитися.
Гра́бити – загрібати, гребти (про сіно).
Грабли́ця – скребло, скребниця.
Гра́да – насип грубого піску.
Градобу́рник – чарівник, який відвертає град; мольфар.
Гра́йко – музикант-аматор.
Гра́лі – вила з тупими кінцями.
Грам – 1. Угорець. 2. Вид сокири, тесла. Гран – столяр.
Грана́длі – дротяні шпильки до волосся.
Гранато́вий – темно-коричневий.
Гра́нка – ребро (бічна сторона) стола та інших побутових предметів.
Гра́нча – дерев’яна дошка для прання.
Гра́нчак – 1. Дерев’яна гладильна дошка, яка заміняла праску. 2. Багато гранна склянка об’ємом 200-250 мл.
Грань – 1. Жевріюче вугілля. 2. Бік, ріг.
Грасува́ти – 1. Гасати, нишпорити всюди, рейдувати. 2. Штукатурити.
Гратулюва́ти – вітати, поздоровляти, віддавати належне, захоплюватись.
Гра́ца – знаряддя, яким прополюють картоплю тощо.
Грач – гравець.
Грейчу́н (корочу́н) – звичайний житній, рідше пшеничний хліб на різдвяному столі з малою головкою на верху.
Гре́чний – 1. Ввічливий, приємний. 2. Стильно одягнений.
Гриба́рка – жінка, яка збирає гриби.
Гриба́рь – чоловік, який збирає гриби.
Грибі́вка – грибна юшка.
Гри́вко – вовк.
Гриза́ – турбота, неспокій.
Гризо́та – журба, великі неприємності, сум.
Гри́зтися – журитися, переживати, турбуватися.
Гри́мати – 1. Сильно стукати. 2. Сварити; погрожувати.
Гри́пса – листівка, записка, лист.
Грис, гріс, грі́сік – мука грубого помелу, що здебільшого використовується для годівлі тварин; висівки.
Гри́сова каша – рисова молочна каша.
Гріб – могила.
Грі́ти ді́да – урочисте розпалювання вогнища (ватри) в кожному з кутів (хуторів) села у ніч перед Великоднем, де збирались молоді й літні люди.
Грі́шно – погано, недобре, негарно.
Грома́да – сільська рада.
Громува́ти – кричати, посилаючи на противника громи і блискавки; проклинати.
Гру́ба – вагітна жінка.
Грубе́зний – товстий.
Гру́бий – великий за об’ємом та поперечним перерізом; товстий.
Гру́дка – бринза; круг сиру (напр., овечого).
Грун – горбок на горі; хребет гори.
Груно́к – вершина гори.
Гру́па “літо́вища” – військове угруповання у складі УГА з числа бойків
здебільшого з Самбірщини, налічувалося понад 100 осіб в часи ЗУНР.
Груща́нка – юшка з грушок.
Гряда́ – 1. Витягнута в довжину височина, гірське пасмо. 2. Грядка. 3. Полиця з брусків під стелю вздовж трьох стін хати, на якій сушать поліна, льон, сир тощо. Гряди́ще – місцина (площа) при ве ликій гряді.
Гряді́ль – основна частина дерев’яного плуга, до якої прикріплюють всі інші деталі плуга.
Гря́дка – 1. Палиця під стелю, на якій вішають одяг. 2. Місця між ровами, які поробила вода, спливаючи з гори. 3. Поле, з якого зібрано буряки. 4. Смуга землі, на якій ростуть городні культури, квіти.
Грядовина́ – оброблена, підготовлена для вирощування городніх культур земля.
Грядощи́на – овочі; те, що зібрано з грядки.
Гу́би – 1. Різновид грибів. 2. Уста.
Гуг – крик.
Гу́гнавий – чоловік, який невиразно говорить.
Гугуру́дза – кукурудза.
Гудзи́ця, гузи́ця – сідниці.
Гузки́й – вузький.
Гу́йош – верхній теплий чоловічий одяг із шерстяної тканини.
Гу́ла – той, хто багато їсть, кого важко нагодувати; ненажера.
Гу́лош – незграбна людина.
Гуль – нероба, ледар.
Гулю́кати – 1. Викрикувати, лементувати. 2. Кричати на звіра.
Гу́льки – прогулянка.
Гультіпа́ка – убога людина; голодранець.
Гуля́й-но́га – мала дошка для ніг,  встановлена на колесах, що має кермо і приводиться в рух шляхом відштовхування; самокат.
Гу́ляш – пастух на полонині.
Гума́к – гумове взуття.
Гумно́ – тік із господарчими будівлями біля житла або й за селом.
Гу́ндати – приглушено говорити.
Гунджа́ – жіноча куртка.
Гу́нцвот – розбишака, шибеник.
Гу́ня – верхній одяг із домотканого
грубого нефарбованого сукна.
Гурага́нний – шквальний, ураганний.
Гура́лик – намистинка.
Гура́лі – намисто.
Гура́ль –1. Корабель. 2. Мешканець гір.
Гу́ргавс – публічний дім.
Гу́рдитись – вурдитись, застигати, перетворюватися в густу масу.
Гу́ркало – гірський водоспад.
Гу́ркнути – штовхнути, силоміць відсунути.
Гу́рма – юрба, натовп.
Гурма́н – великий камінь.
Гу́ром – купою.
Гуро́план – аероплан.
Гурче́ля – посуд, виточений із верби, де зберігають молоко.
Гу́рше – гірше.
Гу́ска – 1. Домашня птиця. 2. Калач із білого борошна.
Гу́слянка – молочний продукт, виготовлений із кип’яченого молока із додаванням спеціальних інгредієнтів; ряжанка.
Густ – 1. Смак. 2. Сенс.
Гу́та – урочище, де в минулі часи виплавляли метал, скло.
Гу́тірка – бесіда, розмова.
Гуто́рити – говорити, казати, балакати.
Гу́цанка, гу́цянка – гойдалка.
Гу́цват – шибеник, збиточник.
Гу́ча – місце в річці, де гучно вирує вода.
Гу́чат люде́ – поговір, поголос, чутка.
Гуча́ти – 1. Гудіти. 2. Сваритись, лаяти.
Гу́чело – болото.
Гу́щава – дуже густий ліс.
Гуща́вина – густий ліс із кущами.
Гу́яш – вовняна куртка.

Ґґ

Ґаблі́ – вила.
Ґа́вґан – лайдак, шибеник.
Ґа́вка – рот.
Ґа́вра – 1. Ведмеже лігво; барліг. 2. зневаж. Рот.
Ґаврува́ти – викрикувати, вигукувати, верещати.
Ґаданє́ – розмірковування.
Ґа́дати – говорити, балакати.
Ґа́зда – господар, хазяїн; заможний селянин.
Ґазди́нька – мала господиня.
Ґазди́ня – господиня.
Ґаздівство́ – хазяйство, господарство.
Ґаздува́ти – господарювати, хазяйнувати.
Ґаз-ма́ска – протигаз.
Ґа́йда – різновид сопілки.
Ґальо́пом – швидко, миттєво; нашвидкуруч.
Ґаляре́тка – желе.
Ґа́ндж, ґанч – вада, недолік, хиба; брак.
Ґани́ти – критикувати, принижувати;ображати.
Ґа́нка – банка для молока.
Ґа́пка – неуважна, розсіяна людина; роззява.
Ґа́ра – 1. Дерев’яний кошик на возі. 2. Короткі сани на дерево.
Ґарга́чка – горло, гортань.
Ґа́рниць – посуд циліндричної форми на 3 л. для вимірювання збіжжя.
Ґа́нчь – вада, недолік.
Ґа́рсик – вишита кольоровими нитками безрукавка.
Ґа́ті – чоловічі штани, кальсони.
Ґа́три – пили в лісопильні.
Ґату́нок – сорт, артикул.
Ґачни́к – шнурок для штанів.
Ґвавт – викрики про допомогу; тривога.
Ґва́нда (ґви́нда) – надокучлива людина.
Ґваранту́є – запевняє, гарантує.
Ґва́рити – говорити.
Ґвер – рушниця.
Ґвинді́ти – говорити нісенітниці; надокучати.
Ґе́ґало – 1. Гусак, гуска. 2. Той, що багато говорить.
Ґелева́ч – черевань; людина надмірої ваги.
Ґеле́нда – недотепа, малорозумна людина.
Ґеле́тє свята́нче (або пасківни́к) – невелика довбана посудина у формі зрізаного конуса з двома вушками та покришкою для освячення пасок.
Ґеле́тка – дерев’яна діжка для молока.
Ґе́мба – 1. Паща, губа. 2. Огида.
Ґеорґі́ни – жоржини.
Ґеренди́ня – горище у стодолі, де скидалось сіно; сіновал.
Ґеше́фт – торгова справа, бізнес, спекулятивний прибуток.
Ґєва́лт – ґвалт.
Ґє́ґнути – померти.
Ґє́дзитися – пручатися.
Ґзи́тися – казитися.
Ґи́ба – худобина.
Ґирда́н – намисто, сплетене з бісеру; жіноча прикраса.
Ґлий – клей, смола з дерева.
Ґілі́тка – бондарська посудина без вушка для молока.
Ґльиґ – фермент для виготовлення овечого сиру.
Ґльо́бін – крем до взуття.
Ґлянц – блиск.
Ґлянц-папі́р – наждачний папір.
Ґлянцува́ти – чистити, натирати до блиску.
Ґмі́на – адміністративно-територіальна одиниця, що об’єднувала кілька сіл.
Ґніт – стрічка або шнур, що використовується для горіння в деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках та ін.).
Ґо́вган – бешкетник, шибеник.
Ґо́вдош – бідна, нещасна людина.
Ґо́ґусь – 1. Розпещений, слабенький, зніжений мужчина. 2. Гордий, пихатий (про чоловіка).
Ґо́льґати – без міри випивати алкогольні напої.
Ґо́льнути – випити одним махом.
Ґонта́ль – цвях для прибивання ґонти.
Ґо́нта – дерев’яна колена (нешліфована) дощечка для покрівлі дахів будівель.
Ґо́рсет, ґо́рсик – короткий, оздоблений бісером жіночий жилет.
Ґра́ґар – балка, яка підтримує стелю в будівлях і оздоблена різьбленими хрестиками, смерічками тощо
з позначенням дати спорудження; сволок.
Ґра́жда – садиба.
Ґра́лі – дерев’яний держак із прикріпленими металевими стержнями для збирання сіна.
Ґрама́ч – зубчата дошка: а) для прання – широка; б) для прасування – вужча.
Ґран – тесляр, який теше дерево.
Ґранато́вий – темно-синій (колір).
Ґра́нда – сварка, скандал.
Ґрандля́р – скандальна, сварлива, озлоблена людина.
Ґрат – мотлох, непотрібна річ.
Ґратулюва́ти – аплодувати, вітати; захоплюватись.
Ґратуля́ція – захоплення, вітання, визнання, підтримка.
Ґре́йцер – грошова одиниця Австро-Угорщини.
Ґре́чний – інтелігентний, добре вихований.
Ґре́чно – шляхетно, статично, виховано.
Ґречу́н – ритуальний хліб на Різдво.
Ґри́йда – крейда.
Ґрис – пшенична мука грубого помелу; висівки.
Ґрисі́к – манна крупа.
Ґрунь, ґру́ник – стежка верхом гори.
Ґу́ґля – різновид шапки.
Ґудз – 1. Вузол. 2. перен. Зачіпка до сварки та бійки.
Ґума́ки, ґумо́вці – гумові чоботи, черевики.
Ґу́мляйс, ґу́мляйз – клей, призначений для склеювання гумових виробів.
Ґу́ня – довга, до колін одежа простого крою з білого, сірого або чорного полотна, без коміра, замість якого використовували обшивку з білого сукна.
Ґуст – смак, уподобання.
Ґусто́вний – вишуканий, добірний.
Ґуфро́ваний – зроблений у складки; гофрований; зморщений.

Енциклопедії Дяківа

Leave a Reply