Енциклопедії Дяківа Романа / Знання, Досвід, Мудрість. Цікава та корисна інформація

Енциклопедія Бойківщини: природа, культура, мова, славні імена. Роман Дяків. Частина 1 — Бойківський словник

Дд

Д – до.
Даба́є – здається.
Дава́нка – одна порція корму худобі.
Дава́ти драпака́ – втікати.
Дави́тисі – перен. Загарбувати чуже майно, брати хабарі.
Да́ві – сьогодні вранці.
Даві́дки – звідки, звідкіля.
Да́в-їм – я дав.
Да́ти нога́м зна́ти – швидко втекти.
Даву́ть – дають.
Да́где – 1. Де-не-де, десь. 2. Де-не-будь.
Да́гди – десь, деколи.
Даґде́ – десь.
Да́коли – інколи, часом, іноді.
Да́куда – кудись, де-небудь, будь-де.
Да́ле – надалі, далі.
Далекови́д – бінокль.
Дара́ба – пліт, збитий із дерев’яних кругляків.
Даре́мщина – 1. Речі, отримані безкоштовно. 2. Малоякісні, малопотрібні чи зайві речі.
Дарми́й – дармовий, безкоштовний.
Дарми́ця – легка здобич, легка нажива; дармові гроші.
Дармо́вий – безкоштовний або куплений за безцінь.
Да́ти зна́ти – сповістити, повідомити.
Да́ти по́кі – залишити у спокої.
Да́ти ра́ду – перен. Впоратись самому; здійснити задумане.
Да́тися чу́ти – повідомити про себе.
Да́ти цви́цьки – нагодувати дитя грудьми.
Да́хто – дехто, хтось.
Да́що – дещо, будь-що.
Дая́к – якось, абияк, як-небудь.
Да́який – деякий, декотрий.
Два́йцять – двадцять.
Двана́йцять – дванадцять.
Два́сто – двісті, дві сотні.
Дви – дивись.
Дви́гати – нести або перетягувати важку річ.
Дви́гнути – піднести (про важкий предмет).
Дви́рці – дверцята.
Дви́чі – двічі, два рази підряд; подвійно.
Двійнє́та, двійня́та, зрослє́та – два гли няні горщики, з’єднані між собою.
Дві́йнята – 1. Два відра, які з’єднані між собою палицею. 2. Подвійна посудина.
Двійня́та-соленча́та – посудина, призначена для зберігання солі.
Двіре́ць – залізничний вокзал, залізнична станція.
Дві́сто – двісті.
Двойе́ти – повторювати, двічі робити те саме; подвоювати.
Двояви́діти – сумніватися.
Двоя́кий – різний, подвійний, обоюдний.
Дво́янки – вили-росохи.
Д’го́рі – нагору.
Де́бра – 1. Яр. 2. Крута гора. 3. Урвище.
Де́брі – зарослі густим непрохідним лісом, чагарником місця.
Дев’ядеся́ть – дев’яносто.
Дезе́рція – дезертирство, ухиляння від військової повинності.
Де́ко – одиниця виміру, що дорівнює 10 грамів.
Денервува́ти – хвилюватися, переживати, боятись чогось.
Дене́рка – малий бідон.
Де́нник – щоденник.
Денти́ст – стоматолог, зубний лікар.
Денце́ – дно.
Депта́ти – топтати, толочити.
Де́рбати – старатись, докладати зусиль.
Де́рга – товста і груба тканина; рядно, покривало.
Дереви́ще – домовина, труна звичайної форми.
Дерев’я́ник – дерев’яний черевик.
Держа́к (держа́но) – ручка лопати, мотики.
Де́рня – поверхневий шар ґрунту, вкритий травою і трав’янистими рослинами, густо пронизаний їхніми коренями.
Де́рти ла́ха – перен. Насміхатись над кимось, кепкувати з когось; некоректно жартувати.
Де́ртися – 1. Сперечатися. 2. Погано й голосно співати.
Дерць – борошно грубого млива на жорнах для годівлі тварин.
Десь-коли́сь – інколи, час від часу.
Де́сь-хто – всякий, байдуже хто, будь-хто.
Десяткува́ння – покарання кожного десятого.
Дефіля́да (дифіля́да) – 1. Урочиста багатолюдна хода (демонстрація). 2. Приємна прогулянка. 3. Вечірка, забава.
Джа́вра – криклива жінка.
Джви́нда – пустомеля, надоїдлива людина.
Джи́ган – ручне знаряддя, загострене з одного боку, а з іншого боку молоток для подрібнення, розколювання твердих порід; кирка, кайло.
Джиринкота́ти – просторікувати, пискувати.
Джус – кмітливий, непосидющий під літок.
Дзбан, джбан – глиняний, дерев’яний або металевий посуд для води, молока, квасу і т. ін.
Дзбано́к – маленький бідон.
Дзвє́ндати – говорити, балакати.
Дзві́нка (дзву́нка) – бубнова карта.
Дзві́нки – калатала (дерев’яні або металеві), які вішають на шию корови.
Дзвіня́та – дерев’яні спарені посудини.
Дзе́вкнути – крикнути.
Дзендзьо́ритися – чепуритися.
Дзе́ра – сироватка з овечого молока.
Дзє́ма – бульйон.
Дзига́рок – годинник.
Дзи́ґар – 1. Цигарка. 2. Годинник.
Дзиґарма́йстер – годинникар.
Дзиґарні́чка – мундштук.
Дзи́ґатися – брикати (про корову).
Дзи́ґлик – невеликий стільчик.
Дзиле́ний – зелений.
Дзю́бак – дзьоб.
Дзюба́ти – сапати, розрихлювати землю.
Дзю́бок – 1. Гострий кінець предмета. 2. Дзьоб птаха. 3. зневаж. Обличчя.
Дзю́ґати – колоти.
Дзю́ра – дірка.
Дзю́равий – дірявий.
Дзю́ркає – ледь тече тоненькою цівкою; дзюрчить.
Дзя́вкати – 1. Говорити нісенітниці. 2. Гавкати. 3. Говорити сварливо, лайливо.
Дзявлі́ти – скавуліти.
Дзяд – дід або старий жебрак.
Дзя́дзьо – дід, дідусь.
Дзядо́вня – злидні.
Дзя́ма – 1. Худа жінка. 2. М’ясо, варене на молоці. 3. Бульйон.
Ди́бати – повільно і важко або невміло переставляти ноги.
Ди́ван – 1. Рід великих м’яких меблів для сидіння і лежання. 2. Килим.
Дивде́рево – модрина.
Диво́ра – сміливість, відвага.
Диво́тка – 1. Дивна жінка, дівчина. 2. Людина несповна розуму.
Диво́тник – дивак.
Диву́тка – дивачка.
Дида́скал – учитель.
Дик – 1. Дикий кабан. 2. Дяк.
Дикт – фанера.
Ди́лиця – жердина.
Дилюва́ти – робити дорогу з жердин (дилиць).
Димашки́ – насіння цибулі.
Ди́мина – частина тіла.
Димі́сія – відставка.
Ди́мка – 1. Широка спідниця з бавовняного чи вовняного полотна. 2. Задимлена цибуля для садження.
Ди́мник – вирізаний у стіні кусок балки, який обертається на шворні й через отвір якого виходить дим.
Динерва́ція – нервування.
Динь – день.
Ди́рба – 1. Кислий борщ із квашеного білого буряка (бурачанки). 2. “Весільний” борщ, що подають на весіллі.
Диривля́ники – дерев’яне взуття.
Диржа́вник – орендар землі.
Дирьога́чка – прилад для збирання ягід.
Диспе́нза – дозвіл священика прихожанину на якусь дію (наприклад, вінчання).
Диспонува́ти – 1. Бути причетним до володіння майном. 2. Намагатись опанувати ситуацією.
Дись – кудись, будь-куди.
Дись-не-дись – де-не-де.
Ди́хавиця – задишка, астма.
Дихави́чний – астматичний.
Ди́хат – дихає.
Ди́ча – саморобний дерев’яний транспортний засіб; тачка, тачанка.
Ди́чка – дике плодове дерево.
Ди́шель – товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними.
Ді́вир – брат чоловіка.
Ді́вка – дівчина перед заміжжям.
Ді́войка – дівчина.
Ді́вочка – дівчинка, дівчина.
Діву́ля – знев. старша незаміжня дівчина.
Дівчу́р – дівчина з характером хлопця.
Дівчяти́ще – дівчатко.
Дігрі́ти – дошкулити, допекти, набриднути.
Ді́давий – добротний, підходящий.
Діди́знина – земля, успадкована від діда.
Ді́дик –1. Прилад, яким малюють крашанки. 2. Різновид грибів. 3. Велика парасоля із загнутою дерев’яною ручкою.
Діди́цтво – спадок від діда; дідівщина.
Ді́дич – поміщик, великий землевласник.
Ді́дко – негатив; нечиста сила, люципер.
Дідня́ – на світанку.
Ді́до – 1. Дядько; чоловік сестри. 2. Дідусь. 3. Жебрак.
Дідо́вод – ледар.
Ді́дько – чорт.
Ді́дьня – вдосвіта.
Ді́ждати – почекати, зачекати, дочекатись.
Діл – 1. Пасмо гір. 2. Низовина.
Діла́ти – діяти, впливати.
Дільба́ – поділ.
Ді́ля – для.
Діра́ – дірка.
Ді́стоді – ніби.
Дітва́к – дитина.
Дітвача́ – дитинча.
Діти́ска – дітлахи.
Ді́тько – дідько, чорт.
Ді́ука – дівка.
Діяле́кт – діалект.
Днесь – сьогодні.
Дне́ська – сьогодні, нині.
Дне́шний – сьогоднішній.
Дни – дні.
Дни́ська (днись)– сьогодні.
Добага́ти – вередувати, вимагати кращого.
Доби́ча – те, що здобуто мисливством, рибальством і т. ін.; предмет мисливства, рибальства і т. ін.
Добіньки́ – дерев’яні калатала, якими зазвичай на Великдень хлопчики сповіщали про свята (калатали), їхнім звучанням створювався (підносився) святковий настрій.
Добрі́ – добре, згоден.
Добро́дій – звертання до мужчини.
Добува́ти – 1. Доживати. 2. Очікувати.
До́вбанки – видовбане з дерева взуття, що за часів матеріальної скрути заміняло шкіряні черевики.
До́вбня – 1. Великий дерев’яний молоток. 2. Нетямуща, дурна людина.
До вибо́ру, до кольо́ру – вибір на будький смак.
Довг – борг.
Довжни́к – боржник.
Дови́діти – побачити.
Довко́лишні – навколишні.
До́в’язки – обжинки.
Доганя́ти – дорікати.
До́где – десь, де-не-де.
Догі́дний – вигідний, зручний. * Догі́дні умо́вини – вигідні умови.
Доглу́патися – додуматися самотужки, зрозуміти.
Догу́рити – дошкулити.
Доґа́н – тютюн.
До́єдну – зовсім.
Дозе́мний – вертикальний.
Дозира́ти – доглядати, стерегти. Дозирати отару овець.
Дойи́ти – 1. Доїти. 2. перен. Вимагати, обманним шляхом забирати гроші людей.
Докину́тися – доторкнутися.
Доконе́чно, доко́нче – вкрай необхідно, обов’язково.
Докторо́ва – дружина доктора.
До́кус – 1. Достатньо, вистачить. 2. Подібність до чогось (когось), схожість. 3. Зовсім.
Докуча́ти – набридати.
Долі́ – внизу.
Долі́в село́м – вниз села.
Доліни́ць – вниз лицем.
Долі́шній – нижній.
До́ля – 1. Коса, сплетена з мирти, яку наречена до весілля підвішувала в хаті під образами. 2. Солодкий святочний хліб, який несли весільні ості як складову частину подарунка молодим.
Дома́рити – займатися хатньою роботою.
Дома́рка (дома́рька) – жінка, яка займається домашнім господарством.
Доме́ре – так, еге ж.
Домі́в – додому. Пішов домів.
Домівство́ – господарство, хазяйство.
До мні́ – до мене.
Домо́ва – домовленість.
Дому́ – додому.
Домці́ – дит. Додому.
До́нний – глибокий, глибинний.
До́нця – дочка, донечка.
Дооко́личний – навколишній.
Допасува́ти – додати щось до чогось, напр., краватку до сорочки.
Допекти́ – словами, діями виводити когось із терпіння, рівноваги; діймати, дошкуляти; набридати.
Допе́рва – тільки що, щойно; перед цим, недавно.
Допильнува́ти – підстерегти, піймати.
Допі́ру – тепер, зараз, у цей час.
Допо́ки – доки, до певного часу.
Допра́вити – 1. Переконати. 2. Довезти, доправити.
До́ра – проскура.
До́раз – відразу; в той самий час, зараз же, негайно.
Дорівня́ти – порівняти.
Дорі́шка – стежка.
Доряду́ – 1. До складу чого-небудь. 2. Розумно.
Досіга́ти – дотягуватися, досягати.
До́ста – багато; досить, достатньо.
Достарча́ння – постачання.
Доста́рчувати – доставляти, довозити; постачати.
Достере́чи – доглянути, зберегти.
Досто́ту – достатньо; якраз стільки, скільки треба.
Доступи́ти – наблизитись, підійти.
Досяга́ти – зазіхати.
До́тиль – доти, до тих пір, до того часу.
Дотуля́тися – доторкнутися, пригорнутися.
Дохто́рка – лікарка.
До цьо́ти – до крихти, дуже точно.
Дочині́ння – турбота, непередбачена справа.
Доші́вка – підлога.
Дошлюсува́ти – приєднати; довершити.
Дошпарува́ти – тісно (щільно) поєднати щось; з’єднати з чимось так, щоб не залишилось жодної шпаринки.
Дощі́вка – дощова вода.
Драби́нка – тонка нашийна прикраса бісеру.
Драбиня́к – дерев’яний віз.
Драбу́га (драб) – 1. Волоцюга, босяк. 2. Погана, зла людина.
Дражни́ти – навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати.
Дра́ники – оладки з тертої картоплі; деруни.
Драни́ці – довгі ґонти для покрівлі.
Драни́ця – дерев’яна палиця для огорожі; дранка.
Дра́нтя – 1. Обрізки дерева. 2. Ганчір’я. 3. перен. Неприємна, нікчемна, завидна людина.
Драп – 1. Обідранець, босяк. 2. Уживається у формі кличного відмінка к лайливе слово. 3. Павук.
Драпа́к – 1. Той, хто швидко бігає, втікає. 2. Віник із берези. 3. Ожина. 4. Кухонна щітка для миття посуду.
Драпану́ти – втекти.
Драпа́ня, драпа́чка, драпа́чька – кіл із коротко обрізаними гілками для сушіння сіна або конюшини.
Дра́патися – підніматися.
Драпа́чка – пристрій для збирання чорниць.
Драпа́чки – стовбури смереки з довгим суччям, які вкопують у землю і використовують для сушіння сіна.
Драпа́чник – ожина.
Дра́тва – нитка для шиття взуття.
Драчува́ти – розпилювати колоди на дошки.
Дре́безги – дрібні шматочки чогось.
Дрези́на – невеликий залізничний віок, який приводиться в рух вруч ну або двигуном внутрішнього згоряння.
Дри́ва, друва – дрова.
Дриві́тня, дрові́тня – приміщення для дров; місце, де рубають і зберігають дрова.
Дри́глі – їжа зі згуслого при охолодженні м’ясного чи рибного відвару з дрібними шматками м’яса або риби.
Дриго́та – біда, нещастя.
Дри́ґ – енергія.
Дри́лити – 1. Штукатурити. 2. Штовхнути.
Дрилюва́ти – переміщувати зрізане дерево до місця завантаження.
Дриля́ти (друля́ти) – штовхати, відштовхувати.
Дрібнови́д – мікроскоп.
Дрібо́йко – дрібненько.
Дрі́б’я – домашня птиця.
Дрі́мля – дримба.
Дробина́ – 1. Малі діти. 2. Дрібна картопля. 3. Відходи вівса.
Дро́збан – підвісна канатна дорога.
Дрочи́ти – викликати в кого-небудь гнів, роздратування; дратувати.
Дрочи́тися – ображати, злити, дратувати одне одного.
Дру́жба – товариш молодого, що бере часть у весільному обряді.
Дру́жбити – бути за дружбу (боярина) на весіллі.
Дру́жка – дівчина, яка на запрошення молодої бере участь у весільному обряді.
Дру́жити – бути за дружку на весіллі.
Дру́лити – штовхнути, кинути.
Дрьйо́пнути – упасти, звалитися.
Ду́ба піти́ – полетіти шкереберть.
Ду́бельт – подвійно.
Дубельті́вка – рушниця з двома дулами.
Дубельто́вий – подвійний.
Дубельтува́ти – мудрувати, комбінувати.
Дубро́ва – діброва.
Дуга́ – 1. Веселка, райдуга. 2. Шина.
Ду́ги – клепки в бочці.
Ду́да – вишивка на грудях чоловічої сорочки.
Дужи́й – сильний, здоровий, міцний.
Ду́жка – дорога, мила, люба (про дівчину).
Ду́йка – сильний вітер зі снігом.
Ду́лі – різновид груші.
Ду́на – приспів.
Дупла́вий – порожнистий.
Дур – божевільні думки.
Ду́ра – сигнал на обід (у лісників).
Дури́гріш – неякісна річ, за яку даремно дали гроші.
Ду́ркати – стукати.
Дурнига́йло – дурний, нерозумний чоловік.
Ду́рно – даремно, задарма.
Дурньо́вка – нерозумна дівчина.
Дурх – скрізь.в
Ду́фати – надіятись, сподіватись.
Дуча́я (ду́чка) – отвір у верхньому жорновому камені, в який сиплять зерна.
Душини́на – 1. Приготовлене свіже м’ясо. 2. Підливка, заправка.
Ду́шшє – міцніше.
Дьго́рі – догори.
Дюґ – нечиста сила.
Дю́ґати – 1. Давати стусанів. 2. Колоти гострим предметом. 3. Дошкуляти, допікати, надоїдати.
Дю́дя – холод.
Дя́ка – бажання, потреба чогось, у чомусь.
Дяковчи́тель – сільський дяк, що водночас із дякуванням навчав у школі дітей.
Дя́чити – любити, кохати.

Ее

Евакува́ти – евакуювати.
Едука́ція – навчання.
Е́кати – нерозбірливо говорити.
Екзекути́ва – правління, управа.
Екзеку́тор – збирач податків.
Екзеку́ція – розправа, катування, побиття людей.
Екзи́ла – вигнання.
Еконо́мія – фільварок.
Екселе́нція – звертання до графа, священика, посла.
Експльо́зія – вибух.
Експонува́тися – рекомендуватися, представлятися.
Елеґа́нтка – модниця.
Елеґа́ньский – елегантний, вишуканий.
Електри́чний плин – електричний струм.
Емери́т – коханець, союзник.
Еспа́нський– іспанський.
Естафе́та, штафе́тка – записка, повідомлення.
Ешельо́н – ешелон, поїзд.

Єє

Єго́ – його.
Єго́мосьть – 1. Священик. 2. Дружина священика.
Єдва́б – шовк.
Єдва́бний – шовковий, шовковистий.
Єде́н – 1. Числівник “один”. 2. Неозначений займенник “один”. 3. Той самий, такий самий.
Єдина́йцєть – одинадцять.
Єдина́к – 1. Син, що отримав спадщину від батьків. 2. Одинак (єдиний син у батьків).
Єдина́чка – одиначка.
Єдини́ця – 1. Єдина дочка; одиначка. 2. Грубе домоткане полотно на мішки.
Єдна́кий – однаковий.
Єдна́ко – однаково.
Єдно́ – різновид вишивання.
Є́ї – її.
Є́лько – Ілько.
Єна́че – інакше.
Є́ндза (не́нза) – їдка, в’їдлива, неприємна людина; причепа.
Єнно́ – одне.
Єнноста́йно – одностайно, постійно.
Єно́ – лише, тільки.
Є́рха – виправлена шкіра.
Єхі́дний – єхидний, підлий, підступний.
Є́чники – різновид грибів.

Жж

Жабої́д, жабої́дник – 1. Зневажливе звертання з метою приниження. 2. Той, хто нерозбірливо харчується.
Жабоні́ти – галасувати (про дітей).
Жада́ння – сильне бажання, прагнення.
Жада́ти – вимагати, потребувати.
Жаді́ти – прагнути чогось.
Жадни́й – 1. Жадібний; той, хто прагне чого-небудь. 2. Жоден, ніякий.
Жа́дний – жоден, ніякий.
Жа́дно – доволі, вдосталь.
Жали́ва – кропива.
Жали́в’яне полотно́ – грубе домоткане полотно.
Жалив’я́ник – мішок із кропив’яного полотна.
Жало́ба – траур за кимось.
Жа́лувати – 1. Шкодувати, жаліти. 2. Співчувати, що трапилось так. 3. Жаліти чогось (грошей тощо).
Жаль – 1. Образа на когось. 2. Туга, сум.
Жар – 1. Сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного. 2. Підвищена температура тіла.
Жа́ристе дерево – дерево, яке почало гнити.
Жарі́вка – електрична лампочка.
Жа́рт – сказане чи зроблене для розваги, сміху; дотеп, витівка.
Жбирь – 1. Горбок між двома висохлими потоками, які пролягають в одному напрямку. 2. Горб на схилі
гори. 3. Зрубаний ліс. 4. Круча.
Жва́нка – живиця, яку жують як ліки або якою чистять зуби; червона смола на смереках.
Жвї́омка – жуйка.
Жв’янді́ти – теревенити, набридати пустими розмовами.
Же – сполучник “що”.
Же́би – 1. Щоб. 2. Якщо. 3. Аби.
Же́брі – жебрацтво.
Жегна́тися (жигна́тися) – хреститися.
Желі́зниця – великий чиряк.
Желі́зо – залізо.
Желі́ско – 1. Капкан. 2. Праска.
Жена́тий – жонатий, одружений.
Женя́чка, жини́тва – одруження.
Жеребі́йка – деталь ткацького верстата, яка утримує кросна в певному положенні.
Жерт – жарт.
Же́рти – зневаж. Їсти.
Же́ртися – сваритися, сперечатися до нестями.
Же́ртка – кругла дерев’яна палиця, на яку підвішували одяг у хаті чи коморі.
Жи́бы – щоб.
Живи́й вого́нь – вогонь, добутий тертям двох сухих кусків дерева. Добувається зазвичай під час святкових урочистостей.
Живи́ця – хвойна смола.
Жи́вний Читви́рь, Жи́вник – Страсний четвер.
Жи́во – швидко.
Жи́вчик – кров; жилочка на людському тілі, в якій відчувається пульсування крові.
Жи́дик – горобець.
Жиді́ські ку́чки – дощі пізнього “бабиного літа”.
Жидові́я – єврейство.
Жи́жа – вогонь.
Жи́лавий – сильний, мускулистий.
Жилє́тка – 1. Лезо для гоління. 2. Безрукавка.
Жилі́зко – праска.
Жилі́зо – залізо.
Жиль – почуття смутку, журби; шкодування.
Жинти́ця – сироватка, що залишилась після знежирення молока.
Жир – букові плоди.
Жириб’я́ – лоша.
Жирова́ти – запасатись буковими горіхами.
Жи́ртки – див. Ба́нти.
Житні́вка – горілка з жита.
Жи́чити (зи́чити) – позичати, брати в кредит.
Жи́чливий – доброзичливий, доброчинний.
Жию́ть – живуть.
Жіле́тка – лезо для гоління.
Жльо́пати – жадібно пити; пити великими ковтками.
Жми́кати, жмо́кати – прати руками.
Жминда́к – скупердяй.
Жмі́нка – жменька, кулачок.
Жовна́ – дятел.
Жо́внір – солдат часів Австро-Угорщини.
Жо́ліп – 1. Ясла для годівлі худоби. 2. Вибоїна, жолобинка.
Жоло́бниця – середня балка в підлозі хліва.
Жо́лоп – ясла.
Жо́луб, жо́лоб – наповнений водою рів, заглибина.
Жолу́док – шлунок.
Жо́на – 1. Жінка. 2. Дружина.
Жу́ра – 1. Турбота, клопіт. 2. Туга за чимось, кимось.
Жо́рна – пристрій, яким у домашніх умовах розмелюють зерно; ручний лин.
Жу́жилиця – шлак.
Жу́жель – нагар.
Жуко́вина – перстень.
Жупа́нин – заможний селянин.
Жура́ – журба, туга, гризота.
Журни́й – сумний, зажурений.
Журча́ти – дзюркотати.

Енциклопедії Дяківа

Leave a Reply