Енциклопедії Дяківа Романа / Знання, Досвід, Мудрість. Цікава та корисна інформація

Енциклопедія Бойківщини: природа, культура, мова, славні імена. Роман Дяків. Частина 1 — Бойківський словник

Лл

Ла́ба – 1. Лапа. 2. зневаж. Нога. 3. Ніжка стола.
Лаба́тий – лапатий.
Лабу́дати – робити роботу сяк-так.
Ла́виця – лава з дерева.
Ла́вка – 1. Різновид дерев’яних меблів для сидіння кількох людей в оселі (біля столу, стіни тощо). 2. Перехідний місток через річку, потічок. 3. Шкільна парта.
Ла́года – мир, злагода.
Лаґоми́ни – ласощі.
Ла́да – 1. Скриня для одягу. 2. Дерев’яна лавка.
Лади́рка – шкільна гумка.
Лади́ти – 1. Заготовлювати (дрова). 2. Готувати, куховарити.
Ла́дік – пройдисвіт, волоцюга.
Ла́дканка – весільна пісня.
Ла́дкати – особливо протяжно співати весільні пісні, обрядові співанки.
Ладни́й – 1. Гарний, добрий, лагідний. 2. перен. Великий, вгодований. 3. Готовий щось добре зробити.
Ладува́ти – 1. Пакувати, навантажувати, наповняти. 2. Споряджати когось у дорогу.
Ладу́нок – клунок, пакунок.
Ладу́щик – глечик.
Лази́ – частина села.
Ла́зиво – драбина.
Ла́йдак – лінива людина; нероба, ледащо.
Лайдакува́ти – байдикувати, нічого не робити.
Ла́комий – дуже смачний.
Ла́манка – знаряддя для тертя льону.
Ланда́ти – тяжко працювати.
Ла́нно – гарно.
Ла́нц – 1. Ланцюг. 2. Сільська комісія, яка міряє землю.
Ланцо́к – ланцюг.
Ла́ня – олениця.
Лапа́ти – ловити, хапати.
Ла́пка – мишоловка.
Ла́ска – невелика хижа тварина з тонким і гнучким тілом, схожа на білку.
Ласо́ – можливо.
Ла́та – рейка, жердина.
Ла́танка – дитяча гра, у якій діти бігають, наздоганяючи одне одного.
Латарчя́нка – гречка.
Лата́ти – 1. Накопичувати щось. 2. Пришивати латки. 3. Пломбувати зуби.
Ла́тер – штабель дров.
Ла́тканка – Див. Ладканка.
Ла́ткати – Див. Ладкати.
Лахабу́нда – негарно одягнена людина.
Лаха́тка – ганчірка.
Ла́хи – 1. Одяг. 2. Лахміття.
Лацно́ – 1. Легко; не докладаючи надмірних зусиль. 2. Недавно.
Ла́цько – зменш. Володимир.
Лаші́в’я – лахміття.
Ле́вчі – кільце, яким прив’язується
люшня до полудрабка.
Легі́нь – хлопець, юнак, парубок.
Ле́гкі (ле́гки) – легені.
Ле́гман – ледачий чоловік.
Лего́йко – легенько.
Леґумі́на (лєґумі́на) – щось смачне (десерт, желе тощо).
Ле́да – ледь-ледь, заледве.
Ле́да де – хоч трішки, де-небудь.
Ле́дви – з трудом, заледве.
Ле́дви-за-ле́дви – ледь-ледь, ледве-ледве.
Ле́дво – навряд, сумнівно, малодостовірне.
Лежа́к – горизонтальний димохід.
Ле́жми – лежачи.
Ле́йбик – жіноча або чоловіча хутряна безрукавка, прикрашена вишивкою із кольорових вовняних ниток.
Ле́ле – 1. Ягня. 2. Уживається для вираження жалю, нарікання, страху або здивування (часто разом із “ой”).
Лелі́тка – медальйон.
Лем – лише, лиш. Дерево не зламане, лем нахилилось.
Лемі́ш – частина плуга або іншого землерийного знаряддя, що підрізує шар землі знизу.
Лен – льон.
Ленґа́рь – хуліган, пройдисвіт.
Лень – вулик.
Леп – 1. Рот. 2. Бруд на тілі.
Лепа́нда – смола з ялиці.
Лепенді́ти – говорити нісенітниці, дурниці; вести пусті балачки.
Лестя́нка – борщ із молодих листків буряка.
Лету́нство – авіація.
Летю́чка – листівка.
Леще́та – лижі.
Лещета́р – лижник.
Лещета́рка – спортивна куртка чи шапочка.
Лещета́рство – лижний спорт.
Лє́мберґ – Львів.
Лє́тавиці – повітряні злі духи.
Лє́трика – електрика.
Ли́бати – 1. Погано пастися. 2. Видобувати нафтопродукт найпримітивнішим способом.
Ли́ганці – картопляні вареники на основі крохмалю.
Ли́ґати (ли́кати) – ковтати.
Ли́жан – ледар.
Лижва́р – той, що катається на ковзанах.
Ли́жви – ковзани.
Ли́жечник – полиця для ложок.
Ли́жка – ложка.
Ли́йбик – 1. Чоловічий верхній одяг без рукавів. 2. Куртка з домотканого сукна. 3. Різновид сіряка.
Ли́кавий – жилавий.
Ли́лик – кажан.
Ли́мар – майстер, який виготовляє хомути.
Ли́нва – трос, шнур.
Лино́ – лише, тільки.
Ли́пнути – 1. Глянути. 2. Приклеїтися.
Ли́пнутися – злипатися.
Лиска́рь – лопата.
Листа́р – листоноша.
Ли́ства – плінтус.
Ли́стка – ікра риби.
Литку́п – частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи; могорич.
Лиха́ гора́ – гора, куди за народним повір’ям злітаються на Купальські свята відьми. Водночас з ними прилітають і окремі добрі духи.
Ли́хий – поганий, злий.
Лиходо̀льник – бідолаха.
Лице́ – 1. Обличчя. 2. Лицьова частина чогось.
Ли́цтий – останній, послідній.
Ли́чаки – плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив’язуючи до ноги мотузками.
Лиш – лише, тільки.
Ли́шанки – втеча дружини від чоловіка чи навпаки.
Ли́шат – залишає, покидає.
Лиша́ти – 1. Залишити. 2. Заповідати.
Лиша́тися – залишатися, відставати під час руху.
Ли́шень – лише, тільки.
Лиші́т го – не чіпайте його.
Ли́шка – 1. Ложка. 2. Лисиця. 3. Лисичка (різновид грибів).
Ліви́ти – ослаблювати, робити вільнішим.
Лі́вко – вільно, ненатягнуто; просторо.
Ліво́львир – револьвер, пістолет.
Лі́гарь – балка під підлогою.
Лігумі́на – щось смачне, особливе; ласощі.
Лізу́нка – гадюка, змія.
Лімузи́на – легковий автомобіль.
Ліню́х – ледар.
Лі́пший – кращий.
Лі́са – 1. Частина дерев’яної огорожі. 2. Ворота. 3. Огорожа з гілок або дранок, переплетених вертикально через горизонтальні лати.
Лі́ска – 1. Кущ ліщини. 2. Огорожа з ліщини. 3. Змайстрований власноруч прилад, яким ловлять рибу.
Ліскі́вці – різновид грибів.
Ліско́вий – ліщиновий.
Лісни́ці – сушені фрукти, ягоди; сушняк.
Лісови́ки – вояки УПА.
Лі́ті – улітку.
Лі́тісь – торік, минулого року.
Літни́к – відпочивальник, турист.
Літни́сько – 1. Аеродром, аеропорт. 2. Місце літнього відпочинку.
Літо́вища – Див. Група “Літовища”.
Літува́ти – 1. Виконувати літні роботи. 2. Відпочивати влітку.
Літу́н – пілот.
Ліхта́рка – гасова лампа, захищена від вітру.
Лі́ци – віжки, якими спрямовують напрямок руху коня, запряженого до воза.
Ліцита́ція – продаж майна за борги.
Лічни́че зі́лля – лісове зілля.
Ліща́нка – ліщина кущова.
Лове́цтво – полювання, мисливство.
Ло́вкий – спритний.
Лога́за – ячмінна каша з салом або олією.
Лома́джа – непотріб.
Ло́мпас – бродячий собака.
Лопа́та – 1. Інструмент для копання. 2. Гола безліса гора.
Лопа́тка – 1. Стручки молодого гороху. 2. Забави молоді біля покійника.
Лопота́йло – балакун.
Лопті́ти – свербіти.
Лопта́чка – сверблячка.
Лорне́та – бінокль.
Ло́тер – ледар, нероба.
Лоха́ня – глиняний глечик для молока.
Лоши́тко – лоша.
Лошу́к – жеребець.
Луб (лу́б’я) – кора смереки або ялини.
Луг – розчин попелу у воді.
Лу́дитися – заохочувати, спонукати йти кудись, приваблюючи чим-небудь; опинятися де-небудь, приєднуватися до когось.
Лу́диця – принада.
Лужа́нка – полянка в лісі.
Лука́ – місце біля хати, де постійно скошують траву.
Лу́кавий – заздрісний, нещирий.
Лу́мер – номер.
Лу́пак – надбита люлька.
Лупа́ти – 1. Стукати, гримати. 2. Розбити, товкти. 3. Колупати.
Лупи́на – лушпиння.
Лупи́ти – 1. Обчищати від шкаралупи, шкурки, лузги тощо. 2. перен. Дуже сильно когось бити. 3. перен. Правити високу ціну.
Лупі́й – шкуродер; хабарник; лихвар.
Лу́пка – облізла або поїдена міллю шапка.
Лупле́ний – очищений від шкірки.
Лу́скати (лус, лу́сла, лу́сло) – 1. Стукати, гримати. 2. Вкритись тріщинами. Луснув ня – вдарив мене.
Лу́фко – олівець.
Лу́чба – залізнична станція.
Лучи́ти – сполучати, з’єднувати.
Лучи́тися – з’єднатись, об’єднатись, згрупуватись.
Лушпа́нці – горіхи ліщини.
Льві́вка – львів’янка.
Льо́ди – морозиво.
Льока́тор – 1. Той, хто відпочиває. 2. Орендар помешкання.
Льокато́ри – туристи, відпочивальники, курортники.
Льо́ля – дит. Сорочка.
Льо́пати – базікати; говорити казнащо.
Льорне́та – бінокль.
Льос – жереб, лотерея; випадковість.
Льотни́сько – див. Літнисько.
Люба́с – коханець.
Люба́ска – коханка, полюбовниця.
Лю́бін – люпин.
Лю́бісць – любов, кохання.
Любко́ – коханий, милий.
Любува́тиси – кохатися, любитися.
Лю́бця – кохана.
Лю́бцьо, лю́бчик – коханий.
Лю́ди – 1. Люди. 2. Чоловіки, мужчини.
Лю́зно – вільно, просторо.
Лю́зом – вільно, спокійно (про біг коня).
Лю́ксус – щось дуже добре, смачне.
Лю́ля – колиска.
Лю́ляти – колисати.
Лю́стерко – дзеркальце.
Лю́стра – світильник.
Лю́стро – дзеркало.
Люстра́тор – державний посадовець, ревізор, обліковець за часів Австро-Угорщини.
Лю́тий – 1. Зимовий місяць. 2. перен. Дуже злий, сердитий.
Лю́тно – холодно.
Лють – холоднеча.
Лю́фа – ствол вогнепальної зброї.
Лю́фник – літній будинок для відпочинку за містом; дача. Люфт – 1. Протяг. 2. Душник. 3. Нижня частина топки, що міститься під колосниковою решіткою; піддувало.
Люфтаки́ – отвори для вентиляції.
Люцьке́й – чужий.
Лю́шня – поруччя на возі.
Ля́да – кришка стола, прилавок.
Ляке́кри – лаковані туфлі.
Лямі́вка – вузька декорована смужка, пришита до краю одягу чи предметів постелі.
Ля́мпа – гасова лампа, світильник.
Ля́павка – 1. Дощова погода, сльота. 2. перен. Занадто говірка жінка.
Ля́рва – шльондра.
Ля́скати – викрикувати; голосно сміятись.
Ля́хи – 1. Поляки. 2.Стегна і груди.

Мм

Ма́гель, ма́гіль – качалка.
Маглюва́ти (маґлюва́ти) – вирівнювати, вигладжувати качалкою щонебудь (полотно, білизну).
Ма́гнес – магніт.
Ма́гура – 1. Гора, покрита лісом. 2. Найвища гора в даній місцевості.
Мадриґу́ля – галюциногенна рослина.
Ма́дяр – 1. Угорець. 2. Шашлик на прутику.
Ма́єте рихт – маєте рацію, ваша правда.
Маза́к – щітка, якою мажуть, білять стіни.
Мазепи́на – 1. Мапа. 2. Різновид шапки, яку носили січові стрільці, а згодом усі патріотично налаштовані люди.
Мазе́пинець – воїн УПА.
Мазе́пинка – 1. Шапка воїна УПА. 2. Шапка січового стрільця.
Мази́ло – крем для взуття.
Мазу́рія – поляки.
Ма́зурка – полячка.
Маї́ти, майи́ти – прибирати, прикрашати двори, будівлі на Зелені свята гілками дерев, здебільшого березовими, кленовими, дубовими тощо.
Май – 1. Найбільш. 2. Досить, вистачить. 3. Частка при вищому або найвищому ступені порівняння прикметника.
Май-темніший – найтемніший; май-ліпший – найкращий. 4. Травень (місяць). 5. Гілки, якими прикрашають хату на
Зелені свята.
Ма́йзель – зубило.
Майму́рка – шапка.
Майоне́з – салат “Олів’є”.
Ма́йтеся – будьте здорові.
Ма́йтки – жіноча білизна, труси, панталони.
Ма́йці – дитячі трусики.
Мака́ран – макарони, вермішель.
Ма́кітра – 1. Вид глиняного посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором, призначений для тертя маку, зберігання сипучих продуктів харчування. 2. Голова людини.
Макорте́т – посуд для тертя маку.
Ма́кух – корж із відходів при виробництві олії.
Ма́лах – злодій, крадій.
Малжо́нка – дружина.
Ма́лик – наріст.
Малинни́ча – зарослі малини.
Ма́ло – трохи, небагато. Дайте мало відпочити.
Мальовани́к – ремісник, який фарбував домоткане полотно для спідниць.
Мальо́ванка – спідниця з полотна, розмальованого кустарним способом.
Ма́льта – розчин цементу з камінням і піском для будови.
Мамо́на, маму́на – привид.
Мана́тє – одяг.
Мана́тки – домашні речі, пожитки.
Ма́ндель – сніп льону, який сушиться на покосах.
Ма́нджати – йти швидко, поспішати.
Мандза́к – тарган.
Мандибу́рка – картопля.
Ма́ндрик – 1. Сир. 2. Їжа на пасовищі під час весняних свят.
Мандуля́ція (мангуля́ція) – хімічна завивка волосся.
Мане́лі – манатки, другорядні ужиткові речі.
Ма́нко – недостача, нестача.
Манку́рт – людина, яка втратила моральні цінності.
Мано́рія – 1. Звичка. 2. Забаганка.
Манта́ – обман.
Ма́нтель – пальто фабричної роботи; військове пальто.
Манти́ти – хитруючи випрошувати щось.
Ма́нтля – шинель.
Мануфакту́ра – тканина.
Маню́к – непривітна, мовчазна, вороже налаштована людина.
Мара́ – примара, привид. Мара би тя взяла!
Марафе́т – зачіска; макіяж.
Ма́рга – худоба.
Маргари́на – маргарин.
Ма́рда – кішка.
Ма́рец (ма́риць) – березень.
Маржи́на – худоба.
Мари́мух – мухомор.
Марина́рка – чоловічий піджак.
Маркира́нт – симулянт, прогульник.
Маркі́тний – сумний.
Маркі́тно – сумно, тривожно, похмуро.
Ма́рко сви́ще – пусто в коморі, біднота.
Мармуля́да – повидло.
Марне́нький – бідний (про вечерю).
Марни́й (марна́, марне́) – худий, мізерний, блідий.
Маро́д – симулянт.
Ма́рот, ма́рут – Див. Ма́рец.
Мару́да – 1. Людина песимістичного настрою. 2. Той, хто скиглить, сіє зневіру.
Мару́дно – повільно, неквапливо, не поспішаючи.
Марци́за – нарцис.
Марципа́н – делікатес.
Марцюге́лі – 1. Люди, які служили в полку Марцукелі, що колись був на Самбірщині. 2. Ті, що працюють на
дуже важкій роботі. Марш – вигук, яким відганяють собаку.
Маса́кра – бійка.
Масакрува́ти – бити, лупцювати.
Масла́к – кістка.
Масля́нка – дерев’яна посудина, в якій збивають масло.
Масни́й – 1. Жирний. 2. перен. Той, хто облещує; схильний до лестощів.
Ма́сниця – останній день Масляниці, неділя перед Великим постом.
Ма́сничка – посудина для збивання масла.
Масти́ти – 1. Змащувати. 2. Робити жирним (про їжу). 3. перен. Матеріально заохочувати до здійснення протекції за винагороду (хабар).
Ма́сть – 1. Жир, приправа. 2. Колір шерсті на шкірі худоби. 3. Мазь.
Ма́сьля – галстук.
Матери́зна – земля, успадкована від матері.
Ма́ти дя́ку – бажати, хотіти.
Ма́ти мо́ци – бути сильним; у змозі, в силі зробити щось.
Мати́на – бадилля з картоплі; листя картоплі, буряків, моркви.
Ма́тися – жити в достатку.
Ма́тірка – насіння коноплі, з якого роблять грубе полотно.
Ма́тка – старша за віком жінка, що користується загальною повагою.
Ма́тка Бо́жа – Божа Матір.
Ма́тки – Успіння Пресвятої Богородиці.
Мато́лок – недоук, недотепа, тупак.
Ма́точка – хрещена мати.
Матро́на – поважна жінка.
Мах – миттю, вмить.
Махлюва́ти – шахраювати, обдурювати.
Махля́р – крутій, шахрай.
Ма́хом – миттєво.
Мацапу́ра – задавака.
Ма́цати – 1. Ударити швидким коротким рухом. 2. Грубо чіпляти руками недоторкані частини тіла. 3. Торкатись когось, чогось.
Маці́цько – дуже мало.
Мацу́р – кіт.
Ма́ця – 1. Дерев’яний посуд для ви мірювання сипких продуктів. 2. Чвертка (міра рідини).
Ма́цька – діжка для сиру різної місткості від 2 кг до 20 кг.
Ма́цько – шлунок.
Мацьо́пкий – маленький.
Мацю́нький – маленький, дрібненький.
Ма́ча – кошеня.
Ма́чанка – 1. Страва з муки і сметани. 2. Круп’яна каша, заправлена шкварками та зеленню.
Ма́чивка – соус до других страв (вареників, картоплі тощо).
Ма́чка – кішка.
Маши́нґвер – скоростріл, ручний кулемет.
Машине́рія – технічне устаткування, обладнання.
Машта́льня, машта́рня – стайня для коней.
Маю инте́рес – мені байдуже.
Медє́ний – пестл. Дорогий, солоденький.
Меджа́ – межа.
Ме́джи – поміж, серед.
Межівни́к – камінь, що лежить на
межі між полями.
Мела́й – кукурудза.
Мелни́ченко – власник млина; той, хто працює у млині; мельник.
Мельдува́ти – повідомляти, доводити до відома.
Мельдува́тися – 1. Добровільно прибути на вимогу владних структур. 2. Прийти з каяттям, здебільшого до суду.
Мельду́нок – рапорт, звіт, повідомлення; донос.
Мельни́чне – частина села, де знаходиться млин.
Мені́ всьо має гра́ти – має бути в усьому порядок.
Ме́нчий – менший.
Ме́ре – насправді, дійсно.
Мере́на – марена (різновид річкової риби).
Ме́ржа – мерзотник, негідник.
Мерза́ – наклеп.
Ме́рзо яка́сь – Вираз, який уживається для вираження огиди, відрази.
Мери́ндя – 1. Торба з харчами. 2. Харчі на дорогу. 3. Вим’я худоби. 4. Полуденок.
Мерле́ць – померла людина, покійник.
Меро́ха – кобила.
Мертве́цький день – Страсний четвер перед Великоднем, коли у вечірній час молодь розкладала т. зв. “очищувальні” вогні, щоб покійники очищувались від гріхів.
Мертви́ня – смерть (те, що випадає при ворожінні на картах).
Мертви́ця – неврожайний шар ґрунту, галька під чорноземом.
Мертв’я́чка – 1. Холодна й хмарна погода; погана погода. 2. Неврожайний шар ґрунту.
Ме́рха – 1. Шкапа. 2. Труп тварини; падаль.
Мерчи́нка – “американка” (сорт картоплі).
Метальо́вий – металічний.
Мета́ти – кидати.
Мете́лиця – бойківський танець.
Ме́тер – 1. Метр. 2. Польовий циркуль. 3. Сантиметрова стрічка. 4. Центнер ваги.
Ме́ти – місце в кінці ораного поля, де плуг викидає скибу.
Меті́льниця – хуртовина, заметіль.
Ме́тлище – подвір’я.
Ме́трика – свідоцтво про народження.
Метри́чний со́тнар – кубометр.
Мешигінува́тий – дурнуватий, придуркуватий.
Ме́шти – туфлі.
Мжі́ти – накрапати (про дощ).
Ми́дло – мило.
Ми́йниця (ми́дниця) – велика миска для умивання, миття голови або посуду.
Ми́кати – 1. Виривати що-небудь звідкись; виривати з корінням (рослини). 2. Скубти. * Микати си – рвати на собі волосся.
Ми́ксати – смикати.
Милости́вий – милосердний.
Ми́льниця – 1. Велика кухонна миска. 2. Велика миска для вмивання.
Ми́нашка – казанок.
Ми́ндравий – миршавий, нікчемний, неякісний.
Ми́нниця – таз для прання.
Мину́вшина – минулі часи.
Ми́ня – кішка.
Миригува́ти – нервуватися, злитися.
Мири́ндя – висушений шлунок для переробки молока.
Ми́рта – прикраса весільного букета для молодих, дружок і дружбів.
Мирува́ння – обряд помазання єлеєм у церкві.
Ми́рьва – перетерта солома; сухий бур’ян.
Ми́са – велика миска.
Ми́ся – мала глиняна миска.
Мита́ти – кидати.
Ми́тка – 1. Ганчірка для миття посуду або підлоги. 2. перен. Пліткарка.
Михавки́ – манжети на рукавах чоловічої сорочки.
Михавцю́ньо – Михайло.
Миці́я – рідкість, особливість.
Ми́ць-ми́ць – вигук, яким кличуть  котів.
Ми́цька – 1. Білка. 2. Котик. 3. Ласка (звір).
Миші́ґен – нервовий, здурілий, неврівноважений.
Мі – мені.
Мід – мед.
Мізе́рія – 1. Невеликі статки, незначні пожитки. 2. Овочевий салат зі сметаною або олією. 3. Дрібно нарізаний салат.
Мізе́рний – худенький, дрібненький, невеличкий.
Міліта́рний – військовий.
Мі́ньба – обмін.
Мі́ня – кішка.
Мі́ривник – геодезист.
Мі́рки – видовбані з великих колод посудини із вставним дном, різних розмірів і місткості: “четвертак” – до 6 кг; чотири четверті” – дорівнювали одній “маці” – приблизно 25 кг; чотири “маці” дорівнювали одному “корцю”, або центнеру.
Мі́рта – Див. Мирта.
Міст – підлога, долівка.
Мі́сто – місце. Поклади на місто.
Мі́сцьома – де-не-де, місцями.
Місьо́рок – прикраса; підвіска.
Мітла́ – 1. Віник. 2. Комета.
Міх – мішок.
Міха́вки – Див. Михавки.
Міху́р – пухир.
Міху́рка – невелика висипка на тілі; прищ.
Мішігінува́тий – божевільний.
Мішчя́ – мішечок.
Міща́ – мішок середньої ваги.
Міщу́х – міщанин.
Мла́ка – заболочена місцевість, трясовина, багно.
Мли́во – чвертка.
Мли́вча – півмішка; не наповнений до верху мішок.
Млині́вка – канал, яким іде вода з річки до млина.
Млі – блискавка без грому.
Млі́сть – млявість, нудьга.
Млої́ти (млойи́ти) – нудити.
Мні – мені.
Мнєсце́ – м’ясо.
Мнє́тко – м’яко.
Мно́го – багато.
Мня́цкати – давити (розминати) товкачем чи колотівкою картоплю.
Мо́да – 1. Звичка. 2. Традиція, звичай.
Модря́нка – чоловіча сорочка.
Мо́жь – можна.
Мозо́лити – перен. Набридати своєю присутністю.
Мозо́литись – морочитись, займатись чимось клопітливим.
Мо́ква – сльота.
Мокри́ш – різновид бур’яну.
Моло́да – наречена на весіллі.
Молоди́й – наречений на весіллі.
Молоджа́ва – молодь.
Молодя́та – наречений і наречена.
Молоко́вий Шлях – Чумацький Шлях. Дорога Молокова.
Мо́лько – молоко.
Момохі́д – нечиста сила.
Мо́нисто – намисто.
Мо́ньо – дит. Молоко.
Мо́рва – шовковиця.
Мо́рг – у Польщі, Литві та на загарбаних ними українських землях у XVI-XVIII ст., а в Західній Україні до 1939 р. – міра землі, що дорівнює 0,56 га.
Мо́рди – тортури, знущання.
Мордува́ти – 1. Мучити, знущатися. 2. Позбавляти життя.
Морду́н – вбивця.
Мори́мух – мухомор (різновид грибів).
Мороква́ – трясовина.
Мороси́ти (моро́сит) – дощити, мрячити.
Моси́ря – жарт. Голова.
Мосі́р – бочка, видовбана з колоди.
Моспа́не – Звертання “добродію”.
Мости́на – 1. Дошка, брус на долівці хліва. 2. Поперечний брус у мості. 3. Підлога, поміст.
Мості́вка – 1. Худоб’ячий перегній. 2. Місце зберігання перегною.
Мосто́йко – підлога у хліві.
Мосьці́вка – гноївка.
Моти́ка – знаряддя для обробки ґрунту у вигляді палиці й металевого клинка; сапа.
Моти́ль – метелик.
Моти́чівно – держак мотики, сапи.
Моти́чити – сапати.
Мотови́ло – знаряддя для змотування пряжі, шовку.
Мотро́жити – ламати, псувати.
Мо́туз – мотузок, шнурок.
Мо́тузити – перен. Довго вирішувати, затягувати справу.
Мо́цак – силач.
Мо́цний – сильний, дужий, здоровий, кремезний.
Мо́цно – міцно, добротно, сильно.
Моцува́тися – мірятися силою.
Мо́цярь – силач, богатир.
Мо́чар, мо́чарня – трясовина.
Мочи́ – могти, бути у змозі.
Мо́шко – побутова назва єврея.
Мрак – туман.
Мра́ка, мря́ка – туман із дощем.
Мру́гати – 1. Кліпати повіками. 2. Підморгувати. 3. Кепкувати; залицятися.
Мста – помста.
Му – його, йому.
Му́драгель – той, хто багато роздумує, обмірковує.
Му́дрик – Див. Му́драгель.
Му́дрощі – хитрощі.
Муж – шлюбний чоловік.
Музи́ки – музиканти.
Муй – мій.
Мул – намул.
Мундиля́ція – зачіска; завивка.
Му́ндур – спеціальна форма окремих державних чиновників, службовців, військових гімназистів, студентів тощо.
Муні́ція – зброя, амуніція, боєприпаси.
Му́нявий – людина без апетиту.
Мур – 1. Викладена з каменю перегородка, паркан. 2. Фундамент з каменю під будівлю. 3. перен. Ознака міцності, сили. Хлопець твердий, як мур.
Мура́ль – мурашка.
Му́рга – перен. Груба, похмура й непривітна людина.
Мури́мух – мухомор (гриб).
Му́рин – чорношкіра людина.
Мурли́ґа – буркотун, незадоволена людина.
Му́рник – муляр.
Муро́ванка – кам’яний будинок.
Муро́вий – відважний, надійний, сильний, мужній тощо.
Муру́зейко – морозиво.
Мус – так потрібно; необхідно, обов’язково.
Муси́т – зобов’язаний, змушений.
Мусо́во – обов’язково.
Муст – гноївка.
Му́тра – гайка.
Му́хи – гривка у жінки над чолом.
Му́чанка – Див. Мачанка.
Му́чно – тяжко.
Му́шка – дуже дрібна трава.
Му́шко – ліжко.
Мушта́рда – гірчиця, приготовлена особливим способом.
Муштрува́ти – 1. Навчати певних фізичних, військових, спортивних навичок. 2. Вчити розуму.
М’яго́йкий (м’ятки́й) – м’який.
М’яса́р – м’ясник.
М’ясни́ці – період перед Великим постом, коли справляли весілля.

Енциклопедії Дяківа

Leave a Reply