Знання, Досвід, Мудрість. Цікава та корисна інформація

Програма партії народних громад. В.І. Перконос.

3. Сфера національної безпека та міжнародного співробітництва

3.1. Внутрішньополітичні установки та військові пріоритети при повному народовладді

3.1.1. Прерогативою центральних органів влади було і повинно бути:

  • визначення пріоритетних напрямів та засад військового будівництва: (комплектація, чисельність, професіоналізація, матеріально-технічне забезпечення, формування особистості воїна);

  • участь України у миротворчих та антитерористичних операціях під егідою ООН ;

  • надання воєнної допомоги іншим державам, застосування військ та військових підрозділів за межами України;

  • захист громадян України , що проживають за її межами;

  • співпраця із країнами світу та міжнародними організаціями;

  • внутрішньополітичні установки та військові пріоритети;

  • залучення Збройних Сил до виконання внутрішніх функцій та гідної відсічі агресивним терористичним зазіханням на мирне життя народу єдиної України ;

  • моніторинг довкілля, забезпечення техногенної безпеки, усунення надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

3.1.2. Партія ж на себе бере (на конкурентній основі з іншими партіями та громадськими організаціями України):

  • цивільний контроль над воєнною сферою;

  • аналітику ефективності зміцнення обороноздатності країни та боєготовності військ;

  • організацію громадських формувань внутрішнього захисту місцевих самоврядувань;

  • контроль бюджетного фінансування оборонної сфери;

  • аналітику стандартів соціальних гарантій військових;

  • контроль соціального забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, пенсіонерів та ветеранів;

  • організацію розширення зв’язків із зарубіжними торговими партнерами та потенціальними інвесторами;

  • аналітику можливостей збільшення обсягів поставок продукції вітчизняних самостійних підприємців на ринки країн світу;

  • повсякчасний аналіз стану та рівня охорони довкілля, екологічної, радіаційної та техногенної безпеки країни.

3.2. Зовнішньополітичні установки при народовладді

3.2.1. Тільки народ України може визначити джерела загроз національній безпеці та можливостей застосування воєнної сили.

Тільки народ може надавати пріоритетність векторів у зовнішній політиці (євроінтеграція, Росія, СНД, США, НАТО, багатовекторність і таке інше).

Тільки народ України може реалізувати співпрацю з іншими країнами та організаціями, якщо це вигідно та сприяє військовій, екологічній та техногенній безпеці України, її регіонів.

Тільки народ визначає участь країни у світових воєнно-політичних блоках та системах колективної безпеки: (позаблоковість, НАТО, Росія, СНД, тощо).

3.2.2. Тільки народ України може створювати і підтримувати тісні зв’язки із діаспорами українців в інших іноземних країнах Світу, що покинули свою батьківщину, але не перестали бути патріотами своєї первинної нації.

3.2.3. Тож, коли центральні владні структури неспроможні проводити динамічні всеукраїнські референдуми із визначених проблем, то Партія береться за їх методологічну оснастку, за їх технічну підтримку (на основі всеосяжності Партії, її масовості) у всеукраїнських соціологічних масштабах.

ІІ. Функції партії

1. Представництво інтересів.

Партія виступає важливим виразником інтересів соціальних класів, прошарків і груп, що історично склалися на теренах України. Вона трансформує велику кількість цих різноманітних і специфічних потреб та вимог у більш системні, зручні для оперування пакети пропозицій.

Партія вважає своїм основним покликанням – створення міцного «малого і середнього класів» у суспільстві і повсякчасно бути їх представником та захисником їх інтересів у всіх владних структурах України.

Таким чином, Партія є важливим чинником у визначенні, відборі, систематизації і вираженні суспільних інтересів у політиці української держави притаманній звичаєвому праві автохтонних етносів давнини у сучасній Україні.

2. Комунікативна функція.

Партія виконує роль каналу вираження та формування ідей, цілей, завдань тощо, який спрямований як вгору – до вершини владної піраміди у державі, так і вниз – до найнижчих соціальних верств самоврядування, та є визначальником ефективності політичного управління у суспільстві.

Партія завжди і повсякчасно фіксує та аналізує відбиток громадської думки. На основі інформаційної аналітики дійсності і розробляються плани тактичних дій Партії, проходять її зовнішні комунікації.

3. Формування і підбір еліт та соціалізація. 

Всі правильно створені та діючі партії мають служити головним механізмом у комплектуванні та поповненні еліт (стати та бути кузнею контингенту здібних організаторів) для висування його особистостей в депутатські корпуси держави і її владні та силові структури. Кандидати на політичні посади готуються і відбираються на всіх рівнях партійної піраміди.

Тож, відбір кандидатів усередині Партій є більшим та вирішальним етапом, ніж подальші всенародні чи регіональні вибори. З цією метою Партія заохочує до підбору обдарованої молоді, створення для неї суцільної підготовки для її організаційної та керівної діяльності в державі (Партія має вирощувати власних – президентів!).

Якою б не була виборча система, попередній відбір кандидатів на ті чи інші державні посади, як правило, здійснюється «електоратом» партійців із різних політичних партій. Крім того, за допомогою партій відбувається і політична соціалізація їхніх партійців та охочих, виховання та ідентифікація їх у певному політико-ідеологічному руслі. Часто передавання цих соціальних цінностей та політичних уподобань серед успішних партійців здійснюється із покоління у покоління.

Тож, ідеологічній освіті і вихованню партійців та її охочих (волонтерів) – штабами Партії повинна приділятися значна увага.

4. Розробка політики та здійснення політичного курсу.

У правлячій партії її лідери, що здійснюють політичне керівництво країною, вирішують подвійне завдання із встановлення, впорядкування та забезпечення виконання спільної для всього суспільства мети, національних інтересів держави та не порушують свої органічні зав’язки із партією, що їх «породила».

Тобто, Партія завжди має знаходити напрямки та брати участь у здійсненні державної політики, що була ідеологічно сформульована її програмними документами.

5. Соціальна інтеграція.

Партії України, несучи у собі певну систему ідейних цінностей по відношенню до здійснення політичної влади у суспільстві, виступають об’єктом емоційної прихильності (відданості) або протидії (ворожнечі). Справляючи, таким чином, значний вплив на громадську думку та поведінку громадян (виборців). Адже партії відіграють роль своєрідного «лакмусового папірця» – соціального індикатора і відповідно – інтегруючого чинника для тих чи інших соціальних шарів, спільнот і груп, які бачать у конкретній партії виразника своїх політичних потреб та інтересів, з якою вони пов’язують свої надії на вирішення певних суспільних завдань і розвиток країни, з якою, нарешті, вони ідентифікують себе у ставленні до різних проблем, що існують у суспільстві.

Політичні партії є, як визначають соціологи, референтними групами для своїх прихильників. Досить часто виборець звично голосує за «свою» партію, не заглиблюючись у суть їх програм або складу і якостей її кандидатів, просто тому, що психологічно він зорієнтований і довіряє саме на цю конкретну партію, з якою він асоціює і свій політичний вибір.

Партія стає «певним реальним явищем у пам’яті та емоціях електорату, незалежно від його думки і дій» (Г.Уоллес). Це підтверджується багатьма науковими дослідженнями виборчої поведінки, хоча очевидним сьогодні є також і зниження рівня ідентифікації виборців з політичними партіями із-за їх негідних маніпулювань у багатьох справжніх демократіях Світу.

Тож, Партія, для її значної соціальної інтеграції, повинна дуже виважено та прискіпливо відноситись до висловлювання своїх думок, а тим більше роздумів Партії, щодо ще не впроваджених тактичних планів Партії:

– «Слово не горобець. Вилетить і вже його не спіймаєш, не повернеш назад». Або ж «вилетить горобцем, повернеться волом».

Залишити відповідь